Література

1. Засоби масової інформації/ Українське законодавство. – Дрогобич: Міжнародний Медіа Центр "Інтерньюз", 1995. – 152с.

2. Зелінська Н.В. Теоретичні засади роботи редактора над літературною формою тексту (літературне опрацювання тексту). – К.: УМК ВО, 1989. – 76 с.

3. Накорякова К.М. Редактирование материалов массовой информации. – М.: Изд. Моск. у-та, 1982. – 112 с.

4. Партико З.В. Загальне редагування. Нормативні основи: Навчальний посібник. – Львів: Афіша, 2001. – С.31-33.

5. Різун В.В. Літературне редагування. – К.: Либідь, 1996.

6. Свинцов В.И. Смысловой анализ и обработка текста. – М.: Книга, 1979. – С.76-77.

7. Урядовий кур'єр. – 1997. – 19 липня. – №130-131. – С.12-14.

Відповісти на питання про глибину редакторського аналізу й успіху редагування загалом допомагає психологія. Виходячи із психологічних закономірностей розумової діяльності, глибина редакторського критичного аналізу визначається:

1) тим, чим виступає для редактора опрацьований твір, який сенс має для нього зміст цього твору;

2) активністю розумових дій редактора з текстом, тим, наскільки оволодів редактор раціональними прийомами, що ведуть до глибокого усвідомлення змісту твору;

3) шириною кола специфічних навиків критичного аналізу, якими оволодів редактор.

1. Мотиви редакторської діяльності

«Те, для чого відкрите серце,

не може становити таємниці для розуму»

А. Леонтьєв

Система механізмів редагування є складною. Ці механізми мають насамперед психофізіологічний статус, але їх робота обов’язково обумовлена соціально-психологічними факторами.

Механізм редакторської праці включає:

– мотивацію;

– редакторський аналіз;

– прийняття рішення;

– правку і контроль.

Глибина усвідомлення змісту редагованого матеріалу залежить від мотиву, який спонукає до редакторської діяльності.

А. Леонтьєв наводить приклад. Людина читає підручник з анатомії. Мета читання зрозуміла – вивчити анатомію. Значення дії (що дає знання анатомії) теж зрозуміле. Але психологічна природа цього читання не буде ясною доти, поки не буде усвідомленим мотив вивчення анатомії, тобто який сенс її вивчати. Можливо, у зв’язку з дослідженнями чи з бажанням опанувати професію лікаря. Смисл дії буде мінятися зі зміною мотиву – спонукальної сили. Дія залишається тією ж, але при іншому мотиві вона психологічно вже інша (по-іншому протікає, розвивається, веде до інших об’єктивних наслідків, займає інше місце в житті особистості).

Редактор читає матеріал. Мета його читання – визначити придатність рукопису до друку, з’ясувати його переваги і недоліки, щоби допомогти автору покращити твір.

Яке місце в діяльності редактора займає тема рукопису, наскільки вона важлива для нього, чи зацікавлений він в найкращому розкритті теми чи байдужий до неї – ось від чого перш за все залежить глибина аналізу твору, успішність редагування. Така одна з основних психологічних закономірностей редакційної діяльності, як і будь-якої іншої.

Як добитися саме такої мотивації. І це стосується будь-якої сфери життя і діяльності людини?

Мотиви, як правило, виникають не за бажанням, не з волі людини, а під впливом умов життя. Тому ні один редактор не може розраховувати на те, що варто йому захотіти і з’явиться інтерес до предмета рукопису, до його змісту. Цей інтерес обумовлений умовами його життя.

Таким чином, мотив, мета, умови (ситуація) – це ті фактори, що визначають системно-структурну організацію виробничої діяльності редактора, а також її зміст.

За висловом О.М.Леонтьєва, предмет діяльності є її справжній мотив. Поняття діяльності обов’язково пов’язане з поняттям мотиву. Діяльності без мотиву не буває. Мотиваційний аспект виробничої діяльності має суспільний зміст, тобто мотив опредмечує певну суспільну потребу. Історія вітчизняного редагування, особливо в радянський період, на жаль, позначена, поряд із позитивними впливами, яскравою прооднопартійно-комуністичною орієнтацією на вихолощення національної свідомості, культури, науки, української державності. Книговидавнича й газетно-журнальна редакторська практика радянського періоду багата прикладами "ідеологічної" правки, "ідеологічного", цензурного контролю за вибором тем, фактажем тощо. Показовими і повчальними є випадки правки творів П.Тичини. Починаючи з 30-х і майже до 80-х років не припинялося активне редагування творів поета. Уся лексика біблійного змісту, на яку багатими були особливо "Сонячні кларнети", ретельно замінялася, щоб і натяку не було на релігійний зміст. Рядок Пливуть молитви угорі ("З кохання плакав я…") у виданні "Поезії" 1932 р. читаємо Пливуть тужіння угорі; Спадає лист на вівтарі ("З кохання плакав я…") – у виданні "Вибрані твори в 3-х томах" 1957 р. – Спадає лист на пустирі. Порівняймо й інші варіанти: Плачуть знову сичі… О ридай же, молись ("Ой не крийся, природо…") – Плачуть знову сичі… О ридай же, сріблій; Та пень обгорілий, мов піп на могилі, "Безсмертний, помилуй!" – кричить мовчазливо ("Світає…") – Та темний бовван на козачій могилі Про давнє, минуле кричить мовчазливо; Безмовні тумани тремтять над полями І з ними стаю я на ранню молитву ("Світає…") – Безмовні тумани тремтять над полями. Підхоплююсь з ними і я, посвіжілий.

Такі приклади мають ствердити у редакторові позицію, що він повинен вчасно позбутися упередженого ставлення до твору, який поклали йому на стіл.

«Зробити що-небудь цікавим, – пише А.Леонтьєв, – це значить: 1) зробити дійовим або створити заново певний мотив і 2) зробити шуканими відповідні цілі». Отже, для того, щоб викликати інтерес, потрібно не вказувати мету, а потім намагатися виправдати дію у напрямі до мети, а потрібно створювати мотив, який спонукатиме до пошуків і знаходження мети (найчастіше групи взаємопов’язаних цілей).

Тільки тоді, коли завдання й зацікавлення редагування стануть головним мотивом діяльності редактора, можна очікувати необхідної глибини критичного аналізу творів.