3. Загальна схема редакторського аналізу

Виділяють такі основні ланки в системі редакторського аналізу:

1. Загальна пізнавальна орієнтація у змісті і формі твору (ознайомлювальне читання). Психологи вважають, що орієнтування потребує того, щоби розібратися в основних зв’язках і відношеннях матеріалу. Тобто почитати треба з аналізу загальної композиції, з вивчення загальної будови твору, відношень частин. Наприклад, якщо твір рубрикований, то ознайомлення з матеріалом потрібно починати саме з вивчення робочих заголовків. Наступний етап – ознайомлювальне, побіжне читання. Інколи потрібне ознайомлення з літературою з теми, щоби краще зрозуміти, осмислити твір, доказово його критикувати.

2. Поглиблене усвідомлення, опрацювання матеріалу з метою його критики за основними принциповими питаннями змісту і форми (рецензентське, оцінне читання). Спочатку на основі орієнтувального читання матеріалу критично осмислюється композиція – в рубрикованих творах за заголовками, в нерубрикованих за мислено (чи письмово) складеним планом.

Чому критичний аналіз доцільно починати саме з аналізу композиції? Неможливо всебічно проаналізувати якусь частину, не знаючи її місця в системі, тобто в загальній композиції, її зв’язків і відношень з іншими частинами. Аналіз композиції – це база для аналізу тексту з погляду фактологічного, логічного, мовностилістичного.

Варто підкреслити, що на цьому етапі композиція аналізується за головними частинами і розділами. Далі іде читання дрібних розділів (параграфів, пунктів). При цьому осмислюється місце параграфа в композиції розділу. З’ясовується розкриття теми, те, що є відступом від неї, вдалість конкретизації головної думки. На цьому етапі роботи з матеріалом ставиться ряд питань: чи під потрібним кутом зору висвітлюється тема; чи достовірні факти покладені в основу матеріалу; чи відповідає сучасному рівню розвитку науки чи певної сфери життя суспільства; чи правильно роздумує автор; які логічні якості його викладу; чи відповідає форма викладу, мова і стиль характерові і призначенню твору; чи вирішує автор поставлене перед собою завдання.

Якщо при першому читанні основна мисленнєва робота – це осмислення плану, то при другому – це співвіднесення змісту зі своїми знаннями, співвіднесення різних частин тексту між собою за змістом, використання очевидних образів, постановка випереджувальних питань, співвіднесення авторського змісту з завданням розділу. Завдяки навикам за два читання редактору переважно вдається вирішити головні аналітичні завдання і на цій основі визначити, чи придатний рукопис до видання.

3. Поглиблене усвідомлення матеріалу з метою його критики в деталях змісту і форми (редакторське, «шліфувальне» читання). Цей етап роботи загалом мало відрізняється від попереднього. Різниця полягає в тому, що тут увага зосереджується на деталях (додається, зокрема, аналіз графічної форми тексту).

Суть одного з найважливіших положень методики редакторського аналізу твору полягає в тому, щоби кожне читання в роботі редактора мало своє специфічне призначення, виконувало свою головну функцію – ознайомлювальну, оцінну, «шліфувальну».

Таким чином редакторський аналіз має на меті, А.Капелюшним, дати оцінку текстові. Зокрема, визначити оригінальність чи банальність повідомлення, органічність твору, пропорційність структури повідомлення, інтелектуальну та емоційну насиченість тексту. М.Феллер до оцінюваних якостей повідомлення зараховує ще простоту, ясність, зв’язність, точність, цікавість, доступність, виразність, дохідливість, доказовість, переконливість, правдоподібність, стрункість, ритмічність, різноманітність, яскравість, жвавість, гнучкість.

Психологічні основи редагування (4 год.)

1. Мотиви редакторської діяльності.

2. Прийоми редакційної діяльності.

3. Психологічні засади роботи редактора над текстом.

4. Межі втручання редактора у текст.