5. Деякі особливості підготовки текстів для аудіоматеріалів

Аудіо запис не є самодостатнім. Коли журналіст записує якийсь аудіоматеріал для сюжету, йому потрібно також знайти якісь факти для самої історії – чи то розсилка інформаційного агентства, чийсь репортаж чи власне дослідження – і підготувати на основі цього аудіоматеріалу сюжет. Навіть репортажі й коментарі, які роблять самі репортери, потребують правильного подання у випуску. Подібне представлення використовується також і на телебаченні перед показом відеорепортажу.

Підводки виконують дві функції: 1) містять у собі суттєву частину потрібної інформації; 2) готують слухачів до сприйняття аудіоматеріалу.

І. Пишучи текст до матеріалу, журналіст має запитати себе не лише про те, що варто сказати в сюжеті, а й про те, що сказане в цьому аудіо матеріалі має сенс.

ІІ. При підготовці підводок необхідно уникати повторів. Ось приклади:

Підводка: Пожежник Михайло Бедзик назвав цю пожежу однією з найгарячіших і найсильніших з усіх, які йому доводилося долати…

Синхрон: Це була одна з найгарячіших і найсильніших пожеж, які мені доводилося бачити…

Підводка: Професор журналістики Нью-Йоркського університету й автор Мітчел Стівенс охарактеризував це просто – рейтинги сексу й злочинності на шпальтах газет зростають…

Синхрон: Секс і злочинність почали продаватися ще тоді, коли новини викрикували на площах.

Підводка повинна розповідати про щось інше. Вона має підводити до синхрону, але не повторювати його змісту. Те саме стосується і відводок.

Деякі поради написання підводок:

• якщо синхрон специфічний, підводка має загалом описати ситуацію;

• якщо синхрон нечіткий, підводка повинна прояснити ситуацію;

• якщо синхрон пояснює якісь речі, підводка, навпаки, може представити якусь загальну інформацію;

• якщо синхрон зосереджений на якомусь одному аспекті, підводка може звернути увагу на інші.

ІІІ. При підготовці підводок необхідно уникати багатослів’я. Для цього доцільно залишити один або два основних факти для підводки до своїх репортажів.

IV. Насправді жоден синхрон не може бути підводкою. Завжди є щось інше, про що можна сказати у підводці, навіть якщо репортер, на перший погляд, сказав усе – в такому випадку можна просто подати синхрон: Марія Деригуз веде репортаж про плани мера міста щодо реставрації архітектурних пам’яток Тернополя.

V. Останнє речення підводки має поєднувати її зі словами мовця у синхроні. Останні слова перед тим, як їх слухачі почують інший голос, варто відокремити від решти підводки, виділяючи їх інтонацією і паузою. Найпростіший спосіб представити новий голос – це неповне речення: Реакція мера Михайличенка…; Ось що каже мер Михайличенко…; Ось як пояснює ситуацію мер Михайличенко…

У випадку технічних негараздів неповні поєднувальні конструкції «блокують» диктора посеред речення. Тож завжди безпечніше використовувати для поєднання повні речення: Керівник відділу по боротьбі з наркотиками Василь Кучмій каже, що це перша подібна операція, яка проводиться в нашій області.

Для відображення реалій у сюжеті використовують дієслова на кшталт каже чи пояснює, які попереджають слухачів про те, що зараз вони почують чиюсь пряму мову. У поєднувальних реченнях можна використати фрази нам розповіли чи ми поспілкувались із.

Лише дві категорії людей говорять на аудіозаписах – герої сюжетів і репортери. Кожен з них вимагає різного представлення. Оскільки є чотири типи аудіоматеріалів (живі голоси, запитання і відповіді, звукові репортажі й коментарі), які складаються з різних комбінацій спілкування героїв і репортерів, усі вони потребують різних способів поєднання з текстом підводки й самим сюжетом.

Поєднувальні речення для звукових репортажів повідомляють слухачам:

• кого вони зараз почують: Репортаж про це підготував Віктор Сорока;

• місце розташування репортера: Максим Вітер розповість нам про це у своєму репортажі.

Журналісти можуть урізноманітнювати свої поєднувальні конструкції, щоби уникнути повторів:

…Віра Попадюк дізналася про план Бойка більше…

….А зараз з місця бойових дій – Леонід Вовк…

…Вадим Рогоза підготував репортаж про революцію, яка, досягши своїх головних цілей, і досі триває…

…Послухаймо останні новини від Дмитра скрипник…

…Професор Тимошик розповів Марії Сороці, що його спонукало підготувати підручник з видавничої справи…

…Репортер Радіо ТОН Василь Мусій розмовляв з директором видавництва «Ранок» М.М. про це сьогодні…

Як виглядатиме історія з аудіоматеріалом на папері в тексті, що читатиметься в ефірі? Дослівне переписування синхронів забирає багато часу і приносить мало користі. Дикторам потрібен текст, який вони читатимуть – підводка і відводка – плюс інформація, достатня для того, щоби вони могли зрозуміти, коли синхрон закінчується і їм слід знову читати. Для цього за певними правилами готуються аудіотексти.

Отже, підводки і відводки мають подвійний характер. Вони повинні відповідати тим самим стандартам, що й інші види інформаційних текстів. Але водночас вони мають надавати аудіоматеріалам більш комфортного звучання в ефірі.

1 Подамо приклад значень модальність: реальність, псевдореальність, або імовірна реальність (наукова гіпотеза або історичний роман), ірреальність (казка про Бабу Ягу), невизначеність.

2 Машталір Р.М., Ковба Ж.М., Феллер М.Д. Розвиток поліграфії на Україні. – Львів, 1974. – С.41.

3 Засоби масової інформаці/ Українське законодавство. – Дрогобич: Міжнародний Медіа Центр "Інтерньюз", 1995. – 152с.; Урядовий кур'єр. – 1997. – 19 липня. – №130-131. – С.12-14.

4 Щоб дати загальну змістову оцінку творові, потрібно ви­значити: суспільну значущість майбутнього видання; проблемність твору та глибину її розкриття; рівень аргументації та переконливості; оригінальний ракурс та свіжість викладу. Вже з першого ознайомлення з рукописом редактор повинен визначити, що хотів сказати автор своїм твором і як це у нього вийшло. Змістова оцінка редактором пропонованого до видання твору включає в себе світоглядний та логічний ас­пекти.

До мовної оцінки авторського оригіналу у кожного редакто­ра індивідуальний підхід. Однак при цьому враховуються деякі спільні моменти, а саме: лексично-словниковий запас твору; багатство та різноманіття виражально-зображуваль­них засобів; образна система; економність викладу;точність слововживання; відповідність граматичним нормам (елементарна гра­мотність).

5 Бельчиков И. Основы технического редактирования советской книги: Учебник. – М., 1958; Гильо Г., Константинова Д. Оформ­ление советской книги: Пособие. – М.-Л., 1939.