3. Правила редагування

1. Видаляйте весь аудіоматеріал, який не є важливим, потрібним чи зрозумілим. Паузи, довші за три секунди, і запитання репортера, які нічого не додають до бесіди, також вирізайте. Вирізайте фрагменти, які мають незадовільну якість запису чи містять сторонні шуми. Викидай­те факти, які можуть бути краще пояснені диктором, чи уривки, де ге­рой затинається.

Якщо є час на редагування наступного аудіозапису, краще залиши­ти лише підкреслені фрагменти:

Знаєте, це вперше ми, я маю на увазі... я маю на увазі не особисто ми, а відділ середньої освіти проголосував за. Якби це сказати, проведення переговорів із громадою.

2. Залишайте самостійні чи викривальні коментарі, слова експер­тів, свідчення очевидців. Залиште запитання репортера, якщо вони важливі чи необхідні. Залиште зітхання і паузи, якщо вони несуть якесь повідомлення: Так... думаю, ви праві... у мене все.

Звукорежисер монтажу може легко перекрутити значення розмо­ви, повирізавши й попереставлявши місцями різні слова і фрази. Про­ста склейка – і Державна асоціація полісменів вже готова до страйку: Усі наші члени голосуватимуть за [склейка] повний страйк.

Розумно, але нечесно і неприпустимо. Репортери несуть на собі етичну відповідальність за те, що вони ніколи не повинні міняти зна­чення цитат. Редагування не можна застосовувати для того, аби зро­бити вислів сильнішим чи слабшим, або для того, щоб змінити його значення. Наприклад, вислів начальника поліції:

Якщо мер віддасть наказ, ми підемо туди і визволимо заручників. Якщо мер віддасть цей наказ, мої люди на своїх місцях... їхня зброя заряджена... ми до всього готові.

У цьому випадку ні в якому разі не можна вирізати першу частину його слів: Якщо мер віддасть наказ, ми підемо туди і визволимо заручників. Але з другої частини ці самі слова можна сміливо вирізати: Мої люди на своїх місцях... їхня зброя заряджена... ми до всього готові.

Редагування має зберігати цілісність висловлювання.

Іноді два склеєних уривки дають на своєму стикові звуковий де­фект. Тон і гучність голосу промовця можуть бути різними на різних фрагментах. Часто це можна відкоригувати, залишивши одну секунду ефіру – аудіо з інтершумом, але без слів – між цими двома фрагментами.

Ще одне застереження: під кінець висловлювання голоси стають нижчими. Обрізання синхронів на високій інтонації звучить незграбно і заплутує слухачів. Під час редагування намагайтеся закінчувати фраг­менти на низьких тонах.

4. Дотримання правил правопису

Слухачі ніколи не дізнаються, чи правильно журналіст написав у тексті свого сюжету ім'я лідера Китайської комуністичної партії. Вони ніколи не знатимуть, що репортер не знає, як правильно писати слово нью-йоркський і плутає незважаючи на і не зважаючи на. Тоді навіщо перейматися правописом?

Перейматися треба, тому що неграмотне написання текстів може зіпсувати імідж усього відділу новин. Перейматися варто, оскільки не­правильне написання може призвести до неправильного прочитання слів, яке слухачі неодмінно почують, принаймні більшість із них. Перейматися орфографією потрібно ще й тому, що помилки можуть драту­вати диктора, якому доведеться їх читати.

Якщо ви замість каструля напишете кастрюля, ведучий, звісно ж, легко прочитає це слово, та ще через кілька слів він може поцікавити­ся, що за грамотій писав цей текст? І ці думки можуть заважати йому читати наступний рядок, оскільки він не буде впевнений у правильно­сті тексту.

Навіть якщо відкинути всі ці аргументи, то орфографічні помилки відволікають увагу, тому їх у жодному разі не можна допускати у тек­стах новин.

Є ще одна причина, чому варто звертати увагу на орфографію, пе­редусім у телевізійних новинах: текст сюжету часто виводиться внизу екрана рухомим рядком, що дає змогу глухим глядачам також бути в курсі подій.

Деяким людям від природи важко писати грамотно. Та для цієї хвороби є лікування – уважність і словник. Звісно, в комп'ютерних програмах уже встановлено функцію перевірки правопису, проте все ж таки краще мати на столі словник і за потреби до нього заглядати (не «час від часу»). Для того щоб перевірити правильне написання слова, вам знадобиться близько 25 секунд. Якщо журналіст має сумніви щодо написання того чи іншого слова, ці 25 секунд будуть добрим внеском із його боку.

Іноді журналісти можуть не погоджуватися із тим варіантом на­писання слова, що дається у словнику. Якщо слово надто довге і склад­не для прочитання, в окремих випадках його можна розділити дефі­сом. Наприклад, слово антидетонатор буде легше прочитати, якщо воно буде написане через дефіс: анти-детонатор. Семитомний зруч­ніше читається як семи-томний. Але, користуючись цим методом, треба бути уважним, щоб не вигадати нових граматичних правил. Напри­клад, семі-нарист не допоможе, а навпаки, спантеличить диктора.

Отже, записуючи репортаж за допомогою диктофона, треба зберігати спокій. Репортери не повинні спрямовувати всю свою енергію на пошуки аудіоматеріалів і забувати про основні засади збору інформації, що є їхнім головним обов'язком. Але вдалий аудіоматеріал настільки важливий і може бути важко доступним, що репортерам слід завжди думати про те, звідки вони можуть взяти наступний синхрон.