Література

1. Стівенс Мітчел. Виробництво новин: телебачення, радіо, Інтернет / Перекл. з англ. Н. Єгоровець. – К.: ВД «Києво-Могилянська академія», 2008. – С.14-30.

2. Бакало А.С., Литвинова М.К. Багатоаспектність поняття "телевізійний редактор" // http://journlib.univ.kiev.ua

3. Гаймакова Б. Д. Методика и практика редактирования телевизионных передач. – М.: Искусство, 1975. – 131 с.

4. Гаранина Н., Накорякова К. Методика редактирования. Виды текстов. – М.: Изд-во Моск. ун-та, 1982. – 111 с.

5. Качкан В. А., Лизанчук В. В. Особливості підготовки матеріалів для радіо і телебачення: Навч. посіб. – Л., 1987. – 66 с.

6. Мильчин А. 3. Методика редактирования текста. – М.: Книга, 1980. – 320 с.

7. Феллер М. Д. Эффективность сообщения и литературный аспект редактирования. – Львов, 1978. – С. 129.

1. Багатоаспектність поняття «телевізійний редактор»

У визначенні завдань редактора підкреслюється лише два напрями роботи – правка тексту (літературний редактор) і керування телередакцією (головний редактор). Звичайно, ця діяльність посідає значне місце в роботі будь-якого редактора, але не повинна призводити до втрати "проміжної" ланки, яка в принципі є основною.

До обов'язків редактора належить:

• складання тематичного плану програми, визначення найбільш важливих та значущих тем;

• пошук авторів і цікавих учасників програми;

• оцінка і затвердження матеріалу.

• з'ясування придатності чи непридатності матеріалу для відтворення на екрані.

Специфіка телебачення вимагає від редактора вміння "бачити" написане. Текст телевізійної передачі/сюжету не можна ні створювати, ні правити без урахування змісту відеоряду, тобто характеристики того, що буде в кадрі. Ось чому телевізійному редактору доводиться перевтілюватися й у журналіста, режисера, оператора [Гаймакова Б.Д. Методика и практика редактирования телевизионных передач. – М.: Искусство, 1975].

Професія редактора – одна з небагатьох, в якій поєднується критик і мовознавець, організатор і художник, педагог і, звичайно, журналіст.

Найкраще і найповніше узагальнює процес редагування на телебаченні таке визначення: телевізійне редагування – система виробничих дій у сфері телевізійного мовлення, спрямованих на підготовку матеріалу до виходу в ефір. Телевізійне редагування – процес творчий, його великою мірою визначають індивідуальні особливості та смаки редактора.

Редактор повинен усувати всі види помилок: неточності у використанні і подачі фактичного матеріалу, недоліки композиції, логічні, смислові невідповідності відеоряду тексту передачі, стилістичні, орфографічні і пунктуаційні помилки. Редактором може бути тільки людина освічена, яка володіє законами логічного мислення, знає норми літературної мови.

Телевізійний редактор – це посадовець (професійний працівник), сферою діяльності якого є телебачення, а основним функціональним обов'язком – організація редакційно-видавничого процесу в рамках удосконалення телевізійного продукту – від задуму створення до випуску в ефір.

Редагування телепередачі передбачає три важливі етапи:

1) організаційно-творчий (планування, робота з автором над передачею);

2) редакторський аналіз, літературне редагування програми (робота з автором, що працює в кадрі, редагування сценарію передачі, участь редактора у підготовці передач у прямому ефірі);

3) виробничий етап – специфічний процес роботи телевізійного редактора у прямому ефірі [Гаймакова Б.Д. Методика и практика редактирования телевизионных передач. – М.: Искусство, 1975. – С.28–120; Качкан В.А., Лизанчук В.В. Особливості підготовки матеріалів для радіо і телебачення: Навч. посіб. – Л., 1987. – С. 24–25].

Організаційно-творчий етап включає в себе власне організаційний аспект, тематичне планування, а також роботу з автором і (у специфічних випадках) режисером. Організаційна частина передбачає вибір об'єктів показу, контроль за домовленостями з підприємствами, установами, які є джерелом відеоматеріалу, пошук героїв випуску [Качкан В.А., Лизанчук В.В., 25]. Відбір тематики обумовлюється такими факторами, як специфічні особливості телебачення ("ефект присутності", оперативність, одночасне охоплення масової аудиторії, видовищність), показник аудиторії, умови перегляду тощо. Розрізняють перспективний, місячний, тижневий і поточний плани.

Етап безпосереднього редагування включає роботу над композицією матеріалу, його літературне опрацювання і перевірку фактичного матеріалу.

Робота над композицією починається із зіставлення тексту із завданням та темою матеріалу: чи в повній мірі все збігається, чи не з'явилися відхилення в інший бік, чи не виникла паралельна тема в тексті як результат накопичення зайвого матеріалу. Працюючи над композицією рукопису, редактор повинен виходити із загальних вимог до неї – послідовності викладу, композиційної цілісності (а звідси – сумірності частин), чіткості членування тексту. Вносячи зміни до твору, автор має розуміти залежність композиції від тих, на кого розрахований текст, який у нього жанр.

Літературне опрацювання тексту включає стилістичну обробку і літературну правку: правку-скорочення, правку-обробку, правку-переробку, правку-вичитку. Основними вимогами до стилістичної обробки є стислість і простота речень, динамічність тексту, чітке вираження основної ідеї матеріалу у перших фразах, відсутність жаргону, використання в дозволених межах розмовного стилю. На цьому ж етапі слід пам'ятати: текст не повинен повторювати відео, пояснювати його.

Перевірка фактичного матеріалу. Починаючи редагування фактичного матеріалу, треба спершу визначитись, наскільки вдалим є відбір основного фактажу, наскільки вдало факти поєднуються між собою та з допоміжними даними. Будь-яка помилка або неточність викладу фактичного матеріалу підривають довіру як до самого тексту, його автора, редактора, так і до телевізійної компанії, яка пропустила неточність. Особливу увагу слід звертати на внутрішнє текстове співвідношення цифр, повторів імен, назв, дат і чисел, а також на уточнення термінів, особливо перекладних, на перевірку джерел, цитат.

Виробничий етап телевізійного редагування – це ще один аспект редакторської діяльності на телебаченні, який передбачає такі функції редактора:

1. Спільна робота редактора і режисера над начитаним остаточним варіантом сценарію – добір відповідного відеоряду.

2. Контроль над записом ведучого в студії.

3. Підготовка нового оперативного матеріалу безпосередньо під час монтажу.

4. "Підгонка" всіх матеріалів під заданий хронометраж.

“Рафінований професіоналізм, багатоаспектність (якщо не універсальність) діяльності і яскраво виражена творча орієнтація редактора-фахівця – усе це риси, що дозволяють говорити про формування принципово нової моделі редактора..." – стверджують у статті "Сучасний редактор: проблеми професійного вишколу" Н. Зелінська, Е. Огар, Ю. Фінклер, Н. Черниш.