5. Специфіка редакторської роботи з цитатами

Основною редакторською роботою в цьому напрямі є оцінка доречності цитат: усунення їх використання без потреби (зловживання) і з’ясування моментів підміни самостійності думки. Варто звернути увагу і на ті випадки, коли в цитаті міститься звичайне судження, те, що іншими словами вже сказано багато разів. В інших випадках цитування набуває глобалістського підходу і не відповідає меті авторського висловлювання.

1. Перевірка цитат

Тут потрібно говорити про формальну і змістову перевірку. Змістова має на меті з’ясувати, чи точно цитують автора по суті, щодо змісту. Маються на увазі ті випадки, коли авторську думку викривляють: довільно обривають там, де закінчуються слова, які узгоджуються з позицією того, хто цитує; виривають з контексту заради пристосування до своїх цілей (тому цитата повинна становити собою логічно закінчене ціле); застосовують для невідповідних ілюстрацій; компонують свої фрази, використовуючи слова, запозичені з чужого тексту.

Отже, перевірка цитати за першоджерелом – це не лише технічна операція звіряння, зчитування її тексту з оригіналом, а й перевірка точності цитування по суті, за змістом. І читати цитовані слова в першоджерелі потрібно в контексті, щоби зрозуміти у зв’язку з чим наводиться цитата і як її компонувати. Особливо це важливо для полемічних творів.

Правила цитування і редакційне оформлення цитат:

1. Текст цитати має точно відповідати джерелу, з якого її взято. В неї можна внести тільки деякі зміни: модернізувати орфографію і пунктуацію; писати повністю довільно скорочені слова, вставляти потрібні за змістом слова, але з різних причин пропущені автором, при цьому користуватися квадратними дужками; пропускати одне або кілька слів, а також речень, якщо це не викривляє думку автора, при цьому користуватися кутовими дужками з трикрапкою або тільки трикрапкою.

2. Цитувати автора потрібно тільки за його першоджерелом, а не з «чужих слів».

3. Цитата береться у лапки, за винятком випадків, коли вона набирається відмінним від основного шрифтом, коли вона є епіграфом.

4. Текст цитати повинен бути розбитий на абзаци так само, як у першоджерелі.

5. З малої літери цитата пишеться в середині фрази, коли так було в авторському оригіналі або в ній опущено перші слова.

6. Трикрапка заміняє всі розділові знаки, які стоять перед нею. Кому, тире, крапку з комою, двокрапку перед опущеним словом (словами) відкидають.

7. Цитату, яка продовжує текст після двокрапки, рекомендується починати з нового рядка, коли: а) вона складається з двох і більше абзаців; б) це вірш; в) необхідно виділити її у тексті. В інших випадках цитата іде в підбір до тексту, якщо нею не починається новий абзац.

8. Великі цитати доцільно виділяти у тексті шрифтом або втяжкою, крім випадків, коли цитата займає сторінку і більше (виділення в такому випадку мало помітне).

9. Авторські або редакторські пояснення і виділення в середині цитати поміщають в круглі дужки, починають з малої букви, закінчують крапкою, тире і виділеним шрифтом. Наприклад: «У всьому, що я писав, мною керувала потреба зібрати думки» (курсив наш. – Н.Д.). Якщо в цитаті трапляються виділення і той, хто цитує, вносить свої, то їх потрібно по-різному оформляти. Наприклад, авторські – розрядкою, того, хто цитує, – курсивом.

Тема. Аналіз тексту з логічного боку (2 год.)

1. Хід аналізу і його завдання.

2. Прийоми виявлення логічних зв’язків.

3. Прийоми перевірки правильності логічних зв’язків.