4. Етапи роботи над фактичним матеріалом

1. Оцінка повноти фактичного матеріалу

Повнота фактичного матеріалу не передбачає перевантаження тексту ним. Перенасиченість фактами погіршує текст. Але і неповнота або відсутність фактів – також шкідливі. Наприклад:

Хвіст, доволі довгий у більшості ссавців, має інше життєве значення, ніж хвіст плазунів і риб (з підручника зоології).

А яке інше значення – читачеві доводиться лише здогадуватися.

2. Оцінка фактичної точності тексту

Якщо текст містить фактичні неточності, то вводить читача в оману: він може прийти до неправильних висновків, неправильно зрозуміти пояснюване.

3. Оцінка достовірності фактичного матеріалу

Чи достовірно звучить така фраза? Квітень в сім’ї своїх «дванадцяти братів» найдивовижніший місяць. Виходить, що місяців у році – 13.

У цьому випадку фактична недостовірність – на поверхні. Не потрібно було звертатися до енциклопедій чи довідників. Власної спостережливості досить. Помилка залишилась не поміченою, тому що редактор читав матеріал, лише схоплюючи загальний зміст тексту. Подібних помилок можна уникнути, коли читати текст відповідно з об’єктивним значенням слів, які в нього входять, коли провіряти достовірність авторських тверджень

Найчастіше фактичні помилки трапляються в таких елементах тексту:

• не конкретизовані або не повністю конкретизовані в тексті формулювання, положення;

• числа;

• одиниці виміру;

• дати;

• прізвища, імена;

• назви;

• терміни;

• географічні дані;

• слова, суттєві для передачі змісту (чи відтінку змісту);

• підписи до ілюстрацій;

• різноманітні посилання;

• цитати;

• згадування про, здавалося б, загальновідомі події.

Прийоми опрацювання типових фактичних помилок

1. Конкретизація.

Цей прийом особливо потрібен тоді, коли в тексті зустрічаються загальні неконкретизовані положення 9правило, рекомендація і т. ін.). Подумки конкретизуючи положення, підбираючи різні випадки його застосування, редактор або переконується в його справедливості, або віднаходить у ньому неточності.

Розгляньмо ось таке формулювання з підручника граматики: Речення, яке містить одну закінчену думку і має свої підмет і присудок, називається простим. Чи всі різновиди простих речень мають вказані суттєві ознаки? Ні. Прості безособові речення не мають підмета, а прості називні – присудка. Тобто розглядуване формулювання потребує уточнення.

Ось ще один приклад. У рукописі, присвяченому оформленню книги, було надруковано: Проектуючи видання, художній редактор, думає про конструкцію не тільки палітурки й обкладинки, вирішуючи проблему захисту книжки від пошкоджень. Він вибирає підхожу конструкцію і форзацу. Вона залежить від технології виготовлення книги, від системи шиття блоку. Автор ніяк не конкретизує останнє твердження. Редактор зобов’язаний це зробити, навіть якщо він погоджується з автором, що в тексті книги конкретизація не обов’язкова. В цьому випадку конкретизація відбувається таким чином: як конструкція форзацу залежить від системи шиття? Адже в блоках, зшитих по-різному, форзац може бути конструктивно однаковим. І навпаки, в книгах, зшитих однаковим способом, форзаци вповні можуть бути і бувають різними за конструкцією. Значить, ні про яку пряму залежність тут не може бути мови. Автор явно помиляється.

Суть прийому конкретизації – у віднайдені в тексті суперечливих твердженню фактів. Цей прийом корисно використовувати у випадках, коли текст містить приблизні, розпливчаті вказівки на час дії: недавно, в найближчий час, останнім часом і под. Наприклад, коли редактор читає аналіз статистичних даних розподілу книжкової продукції, випущеної за останній час… він зобов’язаний спитати: за який останній час, випущений ким?

2. Співвіднесення (зіставлення) фактів.

Фактичні невідповідності дуже різноманітні. Співвіднесення можуть бути такими:

• Порівняння фактів у тексті з фактами, добре відомими поза текстом.

• Один факт в тексті з іншим, якщо вони перебувають в логічному зв’язку або якщо вони пов’язані посиланнями.

• Співвіднесення повторюваних у тексті дат і подій (і навпаки), місця і події, назв, імен, одиниць виміру (величину і одиницю виміру), речей і їх властивостей та ін.

Наприклад, в одному виданні було опубліковано портрет літнього О.Островського з підписом, який вказував, що портрет написано артистом Малого театру М. Садовським в 1851 р. Якщо б редактор звернувся до джерел, то з’ясував би, що в 1851 р. Островському було 28 років, а Садовському – всього 4.

Ще один приклад з журналу «Навколо світу»: Дюк стоїть обличчям до моря, і від його ніг починаються ті самі найширші сходи з двома тисячами сходинок. Припустімо, що кожна сходинка не менша 25 см. Значить, довжина цих сходів по горизонталі – півкілометра. Чи можна тут обійтись без перевірки, без довідки?

Яма була шириною в два-три квадратних метри.

Ця лінія електропередач має потужність 500 тисяч вольт.

«Прага, 28. (ТАСС). Сьогодні тут відбулася сесія Словацької національної ради». Слово тут означає в Празі, а ці сесії відбуваються в столиці Словакії – Братиславі.

Парагвай входить у Федерацію Центральноамериканських держав. Парагвай – південноамериканська країна.

Авіалінії відривають ще один трансатлантичний рейс Москва-Делі. Делі – азійська країна акваторії Індійського океану.

Співвідносити повторювані дати, числа, назви необхідно. Це – своєрідна «техніка безпеки» редакторської роботи. Виробляти такий навик необхідно шляхом багаторазових вправ. По-перше, потрібно навчитися запам’ятовувати прочитані в тексті факти (наприклад, віднести ім’я до певної групи назв, людей; прочитавши дату, зробити висновок про час події і т.п.). По-друге, читаючи факти, які уже траплялися в тексті, поставити собі запитання, чи таким було ім’я? чи все у назві написано правильно? Такі питання – свідома провокація. По-третє, технічно співвідносити елементи легше, якщо позначати їх простим олівцем певними значками, щоби при потребі до них було зручно повертатися. Часом їх доцільно виписувати на окремий аркуш з позначенням сторінки.

3. Підрахунок

Коли автор оперує в тексті числами, одне з яких входить до складу інших, то редактор зобов’язаний провірити підрахунки.

Ось приклад із газетної статті: Щоби точніше виявити позиції учасників розмови, було проведено спеціальний аналіз 400 листів. 234 особи із 400 висловилися за впровадження сухого закону (138 жінок і 94 мужчини). Проти сухого закону проголосувало 109 осіб (16 жінок і 90 мужчин). Позиції 57 читачів невизначені.

Проводимо підрахунки: 138 + 94 = 232. Де поділось двоє людей? Далі: 16 + 90 = 106, а не 109. Отож, 234 + 109 + 57 = 400, а 232 + 106 + 57 = 395.

На банці згущеного молока наводиться рецептура: Виробляється з добавлянням цукру і містить сухих речовин молока 28,5%, жиру 8,5%, бурякового цукру 43,5%, води 26,5%.

Додаємо: 28,5 + 8,5 + 43,5 + 26,5 = 107%

4. Побудова системних рядів і закономірностей зміни даних у цих рядах.

5. Осмислення термінів. Це своєрідне розшифровування понять «своєю мовою», з’ясовування їх значення за словниками.

6. Використання прийомів техніки читання.

Читання з обов’язковим розшифруванням ініціалів та їх фіксуванням у пам’яті.

Читання усіх цифр у даті, букв і цифр в абревіатурах, цифрових позначеннях та ін.

7. Перевірка джерел фактичного матеріалу і перевірка фактів за джерелами

Щоби оцінювати достовірність фактів матеріалу, треба знати його джерела. Така оцінка починається з оцінки самого джерела. Це один з найважливіших постулатів редагування. Особливо уважним треба бути до нормативів державних стандартів і подібних документів. У практиці редагування часто використовується вибіркова перевірка даних, які звіряються з джерелами. Обов’язково перевіряють дані, на яких базується висновок. Обсяг вибіркової перевірки хтозна чи можна визначити точно. Він буде достатнім, якщо дасть ясне уявлення про характер авторської роботи з джерелами. Наприклад:

Завойовники Перу – іспанці вже в XVII ст. переконались, що клімат високогірної місцевості шкідливо впливає на народжуваність у сім’ях чужоземців… Іспанські конквістадори, звернувши увагу на цю обставину, вийшли із становища доволі просто. Столицю Перу, розташовану досі в горах, на висоті 3000 м над рівнем моря, було перенесено на берег океану.

Які прийоми можуть допомогти редакторові не пропустити у тексті неточності? Без перевірки переконатися в точності дати неможливо. Тому потрібно брати довідкове видання, яке підкаже, що столицю Перу – Ліму – засновано в 1535 р., тобто в XVI ст., і відповідно, на століття раніше, як про це написав автор (В. Асатіані «Людина в горах»).

Ще важливіше, ніж звірятися з джерелами, є вміння визначати у тексті те, у чому редактор впевнений, базуючись на власних знаннях, і те, що він не знає і що потрібно звірити за довідниками.