Література

1. Мильчин А.Э. Методика и техника редактирования текста: Практическое пособие. – Москва: Изд-во «Книга», 1972.

1. Основні завдання редактора

Розгляньмо фразу Особливу увагу звертають на анотації, за якими оцінюють зміст видань, їх обсяг, ціну. Ця фраза не містить ні чисел, ні імен, ні назв, ні дат, але вона містить певну фактичну інформацію, до того ж неточну. Поміркуймо, чи можна з’ясувати з анотації ціну й обсяг видання; чи повідомляються в анотації такі відомості. Їх можна знайти в описі вихідних даних видання, але не в анотації.

Отож, фактичний матеріал твору – поняття ширше, ніж тільки цифри, дати, назви. Це й зумовлює складність завдань, які постають перед редактором при аналізу тексту з фактичного боку.

Лише в тому випадку, коли редактор може з упевненістю сказати, що фактичний матеріал твору багатий і повний, а не одноманітний і уривковий, суттєвий і свіжий, а не нудний і заяложений, точний і достовірний, а не приблизний і сумнівний, – тільки в цьому випадку редактор має право оцінити твір як такий, що відповідає запитам читача.

В аналізі тексту з фактичного боку виділяються три основні завдання:

1) оцінити добротність фактичного матеріалу з погляду його суттєвості, новизни, відповідності сучасному рівневі науки (галузі знання), виразності, наочності;

2) оцінити, чи достатньо повно представлено фактичний матеріал;

3) оцінити фактичний матеріал з погляду його точності і достовірності.

2. Загальні умови успішності аналізу

Успішність такого аналізу залежить від певної суми знань про предмет твору. Якщо їх недостатньо редактор мимовільно почне приймати все, сказане автором, як належне, не зможе виступити з правильною, повноцінною і конструктивною критикою тексту, буде вимушений обмежитися поверховим підходом до фактажу.

Мова йде не про тонкощі, доступні вузькому спеціалістові. Тут редактор може опертися на рецензентів, консультантів, спеціальних редакторів. Мова йде про знання суті предмета, основних фактів, які до нього відносяться. Без цього самостійне судження про зміст твору, а відповідно, й про фактичний його матеріал виключене.

Умови успішного редакторського аналізу фактичного матеріалу:

1. Постійно ознайомлюватися з основною / новою (науковою) літературою на тему твору.

2. Підтримувати широку загальну культуру, запас знань.

3. Вміти оцінити роль фактичного матеріалу щодо змісту і призначення тексту: слугує основою для висновків, тверджень, входить складовою частиною у міркування; становить собою основний зміст тексту; конкретизує, пояснює загальні положення тощо.

4. Свідоме використання специфічних навиків і прийомів аналізу.

5. Установка на те, що в тексті ймовірна помилки, неточність, недостовірність.

6. Знання загальних і спеціальних авторитетних джерел у своїй галузі, їх переваг і недоліків; уміння добре орієнтуватися в них.

3. Оцінка суттєвості, новизни, виразності фактичного матеріалу

Можна назвати кілька основних ознак добротності точного, достовірного і повного фактичного матеріалу:

1. суттєвість (не випадковість) і достатність фактичного матеріалу для висновку, заради якого його використано;

2. свіжість і новизна (політична, наукова), коли це потрібно для переконливого і дієвого висновку чи узагальнення;

3. яскравість і виразність, які підсилюють дієвість тексту, особлив пропагандистського;

4. наочність і доступність для читача, особливо коли потрібно конкретизувати, пояснити, проілюструвати загальне положення.

Оцінюючи добротність фактичного матеріалу, можна сказати що вона тим краща, чим повніша і дієвіша роль цього матеріалу, відведена йому автором – обґрунтування, пояснення, деталі в загальній картині.