4. Аналіз відповідності рубрик і тексту за змістом

Співвідносити за змістом рубрики з текстом потрібно не тільки тому, що без цього часом можна не помітити помилки у підпорядкованості заголовків. Без такого співвіднесення можна пропустити й інші недоліки рубрикації. Так, тільки співвідносячи рубрики з текстом, редактор віднаходить випадки, коли якась частина тексту залишилась не охопленою заголовком або потрапила в інший розділ.

Наприклад, у виданні «Апарат книги» розділ «Коментарі і примітки» ділиться на такі параграфи: «Призначення коментарів», «Види коментарів», «Примітки». При читанні тексту з’ясовується, що в параграфі «Види коментарів» подано приклади коментарів з різних зібрань творів, вимоги до коментарів не залежно від їх видів, відомості про обмеження обсягу коментарів, деякі суттєві помилки в коментарях, зокрема фактичні. І все це в одному параграфі. Хоча зв’язку з характеристикою саме видів коментарів тут нема. Очевидно, автор чомусь не дав відповідних заголовків введеній інформації, а редактор не помітив цього.

5. Вибір видавничо-типографських видів рубрик

Різну значущість рубрик, їх розташування на різних ступенях рубрикації потрібно графічно чітко виразити, щоби читач відразу знав, з рубрикою якого ступеня він має справу. Тут на допомогу приходить розмір шрифту (чим він більший, тим вищий ступінь) і його насиченість. Однак можливості цих графічних характеристик обмежені. Практично можна використовувати не більше п’яти кеглів, враховуючи, що шрифти близьких кеглів погано розрізняються. А варіантів шрифтів за насиченістю всього три: світлий, напівжирний, жирний. Щоби посилити графічну різницю між рубриками різних ступенів і збільшити кількість варіантів, використовують можливості розташування на смузі і відносно тексту. З цього погляду всі рубрики діляться на види, кожний із яких має свої видавничо-поліграфічні назви.

характеристика видів тематичних рубрик, які переривають текст

Серед них на першому місці по старшинству стоїть рубрика на шмуцтитулі – чистій, без тексту, переважно непарній смузі. Застосовується, коли потрібно дуже різко відділити частини твору (видання). Шмуцтитулами розділяють тільки дуже великі частини при невеликій їх кількості.

Шапка – заголовок вгорі пробілу спускової смуги. Якщо частини також ідуть зі спуску, шапку використовують для розділів, що об’єднують кілька частин.

Рубрика на спуску, тобто пробіли спускової смуги, застосовується для частин і подібних підрозділів.

Рубрика урозріз тексту, тобто в тексті, між текстом, – найбільш поширена.

Рубрика в підбір з текстом – починає перший абзац підрозділу, який вона називає, текст примикає до неї, продовжує її.

характеристика видів тематичних рубрик, які не переривають текст

Ці рубрики ідуть паралельно з текстом:

кватирка (віконце) – заголовок, поставлений на початку абзацу тої частини тексту, яку він називає;

ліхтарик (маргіналія) – заголовок на полі біля першого абзацу тої частини тексту, яку він називає.

Такі види рубрик утворюють своєрідний конспект тем, що розкриваються в тексті. Ліхтарики використовуються рідко, оскільки потребують збільшення поля і знижують місткість листка, кватирки – доволі часто, переважно в навчальній літературі.

Особливий різновид цієї групи рубрик – приховані в тексті рубрики у вигляді виділених графічно (курсивом, напівжирним шрифтом) слів або словосполучень, що визначають тему невеликого уривка. Ці рубрики дуже економні, але не достатньо виразні. Їх доцільно використовувати для називання невеликих частин тексту, коли в рубрикації дуже багато ступенів і всі ресурси заголовків різних ступенів вичерпані або коли будь-які інші види рубрик не підходять (наприклад, не можна далі подрібнювати текст, порушуючи зв’язність викладу, або потрібно виділити частину тексту у підпараграфі, який озаглавлений кватиркою).

німі рубрики

Окремо від рубрик першої і другої групи, тематичних за своїм характером, стоять так звані німі рубрики. До них належать рядки пробілу, що розділяють текст і сигналізують про початок нової частини тексту, а також різні знаки (зірочки, лінії, орнаментальні рапорти і под.) в пробілі між частинами тексту; порядковий номер, поєднання родового позначення розділу (частина, розділ, параграф) з порядковим номером.

Найчастіше німі рубрики відокремлюють вступні або заключні тексти від основного, розділяють словесно не зв’язані частини публіцистичного, мемуарного тексту, коли важко сформулювати рубрику.

Німа рубрика у вигляді пробілу невигідна у кінці або на початку смуги, бо вона зникає. Якщо рубрика-знак потрапила на стик двох смуг, її можна поставити і в кінці, і на початку смуги, перевагу надають кінцю смуги.

Рубрики з порядковими номерами застосовуються у художній літературі, публіцистиці, мемуарах, але рідкісні в наукових та ділових виданнях, крім інструктивної літератури (положення, інструкції, статути тощо), де їх ставлять у підбір до першого абзацу кожного основного положення і називають пунктами.

позасистемні тематичні рубрики

У більшості видань крім рубрик твору (творів) обов’язково присутні рубрики видання: заголовки вступної статті, позатекстових приміток, додатків, допоміжних покажчиків, бібліографічних списків та ін. Їх лише умовно можна приєднати за значенням до певного ступеня рубрикації твору. Тому їх доцільно оформляти як рубрики особливих рядів, а не «підганяти» під якийсь ступінь рубрикації твору.

За цим же принципом доцільно оформляти й іншу групу позасистемних заголовків – заголовків специфічних елементів твору, виділених з основного тексту: таблиць, висновків, копій документів тощо. Їх називають ще епізодичними або випадковими.

У загальний робочий зміст позасистемні рубрики краще або зовсім не вводити, складаючи на них окремий робочий зміст, або включати поза основними ступенями.

критерії вибору видів і підвидів рубрик

Вибір рубрик доцільно проводити, орієнтуючись на глибоке знання змісту тексту, призначення видання. До оформлення рубрикації ставиться дві основні вимоги: 1) щоби рубрики різних ступенів чітко відрізнялись і читач міг зразу визначити, з рубрикою якого ступеня він має справу; 2) щоби вибрані види рубрик були економічно доцільні. Друга вимога означає, що потрібно враховувати частоту використання рубрики певного виду, формат видання, його тираж. Так, у масових виданнях великого формату шмуцтитули використовуються переважно скупо, лише для відділення великих частин або додаткового тексту від основного.