5. Відповідність композиції змістові твору, завданням видання, потребам читача

Найбільш складне і важливе в редакторському аналізі – визначити правильність композиційної системи відповідно до тих завдань, які ставить перед собою автор, до змісту твору, до інтересів читача, до умов читацького сприймання матеріалу.

Композицію не можна розглядати як щось зовнішнє відносно змісту, лише як певну послідовність частин тексту, які можна переставляти, нічого суттєво не змінюючи в творі. Адже зміст змінюється зі зміною композиції. Можна навіть стверджувати, що композиція в ряді випадків визначає результат, до якого автор приведе читача.

Якщо композиція не підходить для тексту (наприклад, не відповідає його меті і завданням), твір не вийде повноцінним за змістом.

З цього погляду цікаво оцінити роботу автора над композицією параграфа «Скорочення» для підручника «Коректура». Спочатку параграф було написано за таким планом:

Види скорочень. Графічні скорочення. Буквені абревіатури. Складно скорені слова. Графічні скорочення. Загальноприйняті графічні скорочення. Використовувані самостійно. Використовувані з іменами людей. Використовувані з географічними назвами. Вживані при датах. Вживані з числами. Буквені абревіатури. Види буквених абревіатур. Правила написання. Особливості використання. Складноскорочені слова. Скорочені позначення одиниць виміру.

План параграфа має свою логіку: він побудований за класифікаційним принципом – спочатку розглядається сама класифікація, потім подаються основні відомості про кожний клас, кожну групу скорочень. Однак план не підходить для підручника з методики коректури. Отож, він мав розкривати методику, технологію роботи. Тому редактор вимагав від автора переробити параграф. Після переробки план набув такого вигляду:

1. Види скорочень за формою і сферою використання

2. Визначення доцільності скорочення

а) Коло використання загальноприйнятих скорочень

б) Коло використання спеціальних скорочень (в тому числі скорочених одиниць виміру)

в) коло використання індивідуальних скорочень

3. Визначення зрозумілості і милозвучності скорочення

4. Методика перевірки однаковості скорочення слів і словосполучень

5. Перевірка дотримання редакційно-технічних правил використання і написання скорочених слів

а) Правила про межі використання графічних скорочень

б) Правила використання скорочення в поєднанні з кількома числами, датами, власними іменами

в) Правила використання скорочень: форма написання графічних скорочень; використання крапки як знака скорочення; використання прописних і друкованих букв у буквених абревіатурах і складноскорочених словах

6. Висновки (підсумовують завдання коректора при читанні тексту зі скороченнями)

Порівнюючи обидва плани, можна помітити, як збагатився зміст параграфа саме методикою коректури. Пошук композиції, яка відповідає завданням параграфа, змусив чітко сформулювати методичні рекомендації.

Отже, перед редактором при аналізі композиції твору стоять два основних методичних завдання:

• переконатися, чи відповідає вибрана автором композиція завданням і меті видання, змістові тексту, потребам читача;

• провірити, чи логічно побудовано текст, переконатися, чи послідовно застосовується той принцип систематизації, який вибрано; чи не порушено при побудові логічних правил поділу понять.

Успіх редакторського аналізу композиції значною мірою визначається тим, наскільки добре оволодів редактор навиками композиційного аналізу:

1) навиком відзначати перехід в тексті від однієї смислової частини до іншої, подумки формулюючи тему прочитаної частини чи виділяючи смисловий опорний пункт;

2) навиком співвіднесення змісту із заголовком тексту; якщо заголовка нема, то змісту текстового уривка з його темою; навиком негативної реакції на відступи від теми, на підміну теми;

3) навиком виявлення принципу систематизації матеріалу в кожному текстовому уривку;

4) навиком складання плану тексту (подумки чи письмово);

5) навиком співвіднесення смислових частин зі схемою систематизації, яка відповідає даному типу викладу.

Тема. Аналіз рубрикації

1. Поняття рубрикації.

2. Робочий зміст.

3. Оцінка рубрикації.

4. Аналіз відповідності рубрик і тексту за змістом.

5. Вибір видавничо-типографських видів рубрик.

6. Абзаци і переліки як рубрикаційні засоби.

7. Оцінка нумерації і літерації рубрик, їх родових позначень.

8. Аналіз змісту і словесної форми тематичних рубрик.