19. Андерайтинг

Андеррайтинг - укладення торговцем цінними паперами договорів щодо відчуження цінних паперів та/або здійснення дій чи надання послуг, пов'язаних з таким відчуженням, у процесі емісії цих цінних паперів за дорученням, від імені та за рахунок емітента на підставі відповідного договору з емітентом.

Андеррайтер може надавати консультації емітенту щодо розміщення цінних паперів цього емітента

Андеррайтер відповідно до договору з емітентом може здійснювати:

купівлю цінних паперів у емітента з подальшим їх перепродажем інвесторам

гарантування повного або часткового продажу цінних паперів емітента інвесторам повний чи частковий їх викуп за фіксованою ціною з подальшим перепродажем

продаж якомога більшої кількості цінних паперів, без зобов'язання придбати будь-які цінні папери, що не були продані. З метою організації публічного розміщення цінних паперів андеррайтери можуть укладати між собою договір про спільну діяльність.

Основним елементом андерайтингу є викуп цінних паперів у емітента. У процесі викупу емітент вчасно отримує визначену суму коштів, необхідну для подальшої діяльності, а посередник (андерайтер) приймає на себе ризики щодо розміщення цінних паперів на ринку. Успішне проведення андерайтингу передбачає викуп цінних паперів за нижчою ціною і подальше розміщення їх на ринку за вищою ціною. Різниця між цінами викупу та розміщення, помножена па кількість цінних паперів (за вирахуванням витрат на розміщення цінних паперів на ринку), є прибутком андерайтера.

Андерайтингові послуги можуть надаватись фінансовими посередниками як при публічному, так і при приватному розміщенні цінних паперів. При проведенні приватного розміщення фінансові посередники проводять консультації як з потенційним емітентом, так і з потенційними інвесторами проекту. Потім у визначені терміни за попередньо обумовленою ціною вони передають цінні папери емітента досить вузькому колу інституційних інвесторів.

Приватне розміщення цінних паперів існує не в усіх країнах і окремого визначення для процедури приватного розміщення немає. У країнах, де допускається приватне розміщення, законодавством обумовлюються випадки, коли можна не проходити процедури, необхідної для публічного розміщення цінних паперів. Як правило, приватне розміщення — це розміщення цінних паперів нових корпорацій серед невеликої кількості інституційних інвесторів: інвестиційних фондів, страхових компаній, пенсійних фондів. Нові корпорації, що претендують на приватне розміщення, переважно займаються впровадженням нових технологій у галузі інформатизації, генної інженерії, біотехнологій тощо. Це корпорації високоризикові, але такі, що можуть забезпечити при ефективному менеджменті та успішному фінансуванні високі темпи приросту капіталу.

20. БЕЗГОТІВКОВІ РОЗРАХУНКИ ПЛАТІЖНИМИ КАРТКАМИ

Безготі́вкові розраху́нки — платежі, які здійснюються шляхом перерахування з рахунку платника на рахунок кредитора у банках без використання грошових купюр. Безготівкові розрахунки застосовуються між підприємствами і організаціями для розрахунків за куплені сировину, матеріали, напівфабрикати, відвантажену продукцію, виконані роботи і т. д. Безготівкові розрахунки використовуються також населенням для внесення вкладів, розрахунків за квартиру і комунальні послуги, оплату товарів та ін. Безготівкові розрахунки здійснюються на основі розрахункових документів встановлених форм — платіжних вимог, платіжних доручень, розрахункових чеків. Безготівкові розрахунки населення здійснюються через ощадні банки, але широкого поширення не набули.

Банківська пластикова картка — це інструмент безготівкових розрахунків, а також засіб отримання кредиту (кредитна картка).

За допомогою пластикових карток можна проводити обидві форми розрахунків, залежно від того, кредитні чи дебетові картки застосовуються.

Система карткових розрахунків має в своїй основі три окремі види угод:

між торговцем і власником картки — про продаж товарів або послуг;

між банком і торговцем — про прийняття карток у сплату за товари та послуги;

між банком і власником картки — про відшкодування банку суми, сплаченої торговцю за операціями з карткою.

Банківські безготівкові розрахунки в Україні, в тому числі з використанням платіжних карток, досягли високого рівня розвит­ку за останні 10 років. Цьому сприяла діяльність Національного банку України, як регулятора системи масових електронних пла­тежів, у сфері впровадження інформаційних технологій у діяль­ність вітчизняних банків, розробки і впровадження реально дію­чих, сучасних нормативних документів, які відповідають вимо­гам часу для розвитку вітчизняного карткового бізнесу.