Тема 7. Ціноутворення на кредитні продукти банку

1. Складові ціни кредитних продуктів банку та основні чинники, які впливають на банківські кредитні ставки

2. Визначення точки беззбитковості

3. Ціноутворення на кредитний продукт на основі цільового прибутку

4. Ціна кредитного продукту банку, виходячи із цільової рентабельності

5. Основні методичні підходи до ціноутворення на кредитний продукт банку з урахуванням ринкових індикаторів.

7.1. Складові ціни кредитних продуктів банку. Чинники ціноутворення.

У системі ринкових відносин банківський сектор тісно пов'язаний з іншими галузями економіки. Обсяги та методи кредитування банками реального сектору економіки залежать від загальноекономічної ситуації в країні. Основними кількісними індикаторами розвитку економіки є зростання ВВП, доходів населення та рівень їх заощадження, темпи інфляції, динаміка валютного курсу. Значне зростання доходів населення викликає збільшення попиту на ринку споживчого кредитування. Порівняно з темпами збільшення ВВП таке зростання доходів домогосподарств може спричинити диспропорції розвитку економіки та не стимулює банки знижувати ціну кредитних продуктів як для корпоративних, так і для роздрібних клієнтів. Рівень грошових заощаджень населення визначатиме багатство нації. Чим більшими будуть заощадження, тим більші можливості банків щодо зниження процентних ставок кредитування клієнтів та можливості отримати довгострокові ресурси. Темпи інфляції і динаміка валютного курсу визначають необхідність підтримки реальних відсоткових ставок на позитивному рівні, а очікуваний рівень девальвації (ревальвації) національної валюти як фактор ціни кредитних вкладень закладається в їхню прибутковість.

Вказані фактори впливають на ціну банківських продуктів та послуг, тому для встановлення обґрунтованого розміру ціни кредитного продукту, необхідно враховувати такі основні чинники зовнішнього середовища:

• макроекономічні параметри (ступінь розвитку економіки та фінансово-кредитної системи зокрема, рівень заощаджень населення, діяльність центрального

• наявність та ступінь конкуренції банку та його процентна політика);на кредитному ринку, ціни та умови надання позичок банками-конкурентами.

Державне регулювання рівня процентних ставок в економіці залежить, у першу чергу, від того, яку політику проводить держава - рестрикційну або експансіоністську. Основним інструментом процентної політики Національного банку України є облікова ставка. Облікова ставка в економіці виконує, перш за все, інформаційну функцію. Вітчизняні банки можуть використовувати облікову ставку як орієнтир для формування ефективної цінової політики на кредитному ринку.

Інфляційні процеси безпосередньо відображаються на граничній ефективності інвестицій та ставці процента за позичковими коштами, зменшуючи очікувану рентабельність проектів та, відповідно, викликаючи здороження кредитних ресурсів. Вочевидь, що внаслідок інфляційного знецінення грошей, який супроводжується зростанням цін на більшість товарів та послуг, реальна цінність капіталу відрізняється на момент його надання та на момент погашення.

Згідно з теорією І.Фішера, номінальна ставка процента формується наступним чином:

І=г+л, (7.1)

де і - номінальна ставка процента;

г - реальна ставка процента (яка відображає реальну купівельну спроможність доходу отриману у вигляді проценту);

л - темп інфляції.

Отже, реальна ставка процента визначається як різниця між номінальною ставкою та темпом інфляції:

г = і - тс. (7.2)

При високих темпах інфляції використовується більш точна формула для визначення реальної ставки процента:

В економіці України інфляція є однією із основних проблем, що впливає на всі процеси, в тому числі й на визначення процентної ставки.

Загальноекономічна ситуація та політика Національного банку України є важливими, але не єдиними чинниками ціноутворення банків на кредитному ринку — в процесі ціноутворення на банківських ринках треба враховувати рівень їх концентрації (ступінь конкуренції). Прихід іноземних банків не викликав очікуваного зниження кредитних ставок у банківській системі України. Банки з іноземним капіталом мають суттєві конкурентні переваги порівняно з вітчизняними щодо вартості ресурсів та ефективної організації бізнес-процесів. Але загальна концентрація банківського ринку не змінилася.

Спричинити серйозну конкурентну боротьбу між банками з використанням інструментів саме цінової політики може лише створення умов у банківському секторі, які максимально наближатимуть його до ринку досконалої конкуренції.

Окрім розглянутих чинників на формування процентної ставки на кредитні продукти впливають й інші, які також слід віднести до зовнішніх:

• розвиток і функціонування різних позабюджетних фундацій, які є одним з основних джерел отримання банками кредитних ресурсів;

• ступінь довіри населення до банківської системи і національної валюти як джерела накопичення коштів;

• збільшення кількості користувачів Інтернету, які можуть вивчити пропозиції банків на кредитному ринку і вибрати найбільш сприятливі умови (що впливатиме на конкурентні позиції банківських установ);

• розвиток інноваційної діяльності, впровадження нових технологій, у тому числі, існуючих зарубежем, що сприятиме підвищенню ефективності виробництва та збільшить реальні можливості повернення позичок позичальниками;

• диверсифікація джерел та сприятливість умов залучення коштів;

• можливість отримання банком різних державних преференцій;

• ступінь участі банку в підтримці державних програм;

• курсова і валютна політика центрального банку.

При встановленні відсоткової ставки за банківськими позичками значну роль відіграють і такі внутрішні чинники як:

• стратегічні цілі банку;

• вартість кредитних ресурсів;

• прийнятний рівень ризику;

• рівень прибутковості банку;

• розвиток регіональної мережі банків і ступінь їх участі в розвитку реального сектора регіонів;

• ступінь розвитку реклами послуг банку.

Внутрішні чинники в поєднанні з аналізом зовнішнього середовища створюють складові ціни позичок для клієнтів. ,

Основними статтями витрат, що повинні бути враховані при розрахунку кредитної процентної ставки, є:

• процентні витрати, що сплачуються банком за користування коштами своїх кредиторів та визначають для банку вартість фінансових ресурсів; розмір таких витрат достатньо просто розрахувати, використовуючи один з методів визначення вартості ресурсів банку;

• витрати, пов'язані з обслуговуванням та супроводом депозитів і позичок, найбільшу питому вагу в них займає заробітна плата співробітників банку. Визначити точний розмір таких витрат практично неможливо, оскільки до їх складу відносять накладні витрати, які складно „персоніфікувати" стосовно конкретної послуги.

При розрахунку процентної ставки потрібно використовувати реальну вартість ресурсів, тобто врахувати обов'язкові резервні вимоги Національного банку України і відрахування в ре5ерв для покриття можливих витрат за кредитними операціями (рис. 7.1).

Рис. 7.1. Складові обґрунтованої ціни кредитного продукту банку

Обґрунтування розміру ціни позички вимагає врахування у цій ціні кредитного ризику. Встановлення маржі ризикованості може відбуватися шляхом збільшення позичкової ставки на ступень кредитного ризику або шляхом зменшення суми позички на величину розрахованого страхового резерву за кредитними операціями. Аналіз цін конкурентів проводиться шляхом порівняння повної вартості кредитного продукту (з урахуванням кредитних комісій та умов кредитування (вимоги до застави, валюта кредитування, строк розгляду заявки, можливість отримання додаткових послуг тощо).

Раціональне врахування всіх перелічених чинників дозволить банку запропонувати своїм клієнтам обгрунтовану конкурентну позичкову ставку.