31.Фондові індекси та особливості їх застосування.

Фондові індекси призначені для відображення поточної кон'юнктури ринку,

стану ділової активності та оцінки тенденцій ринку. Індекси виступають

як узагальнюючі характеристики макроекономічної ситуації та

інвестиційного клімату в кожній конкретній країні. Як правило, вони

відображають ринкову вартість певного портфеля цінних паперів, ринкову

вартість якоїсь усередненої акції або ринкову капіталізацію певної групи

корпорацій.

Фондові індекси також є ефективним інструментом аналізу та прогнозування як коротко-, так і довгострокових змін на ринку цінних паперів. Вони слугують орієнтиром при оцінюванні ефективності управління портфелем

цінних паперів і тим самим виконують індикативну функцію. Крім того,

індекси є орієнтиром для вибору інвестиційних стратегій великими

інституційними інвесторами — пенсійними фондами, страховими та

інвестиційними компаніями.

Фондові індекси поділяють на інтернаціональні, національні, секторні та

субсекторні. Інтернаціональні індекси характеризують стан світового

ринку або його певні географічні сектори (Європу, Північну Америку,

Далекий Схід тощо). Національні індекси віддзеркалюють активність

національного ринку акцій. Секторні індекси відображають стан певного

внутрішнього ринку, наприклад ринку акцій, що котируються на певній

біржі. Субсекторні індекси характеризують активність у певній галузі

економіки.

Фондові індекси застосовують для:

· визначення цінової динаміки ринку, ринку облігацій у цілому ринку;

· для характеристики макроекономічної ситуації, прогнозні і поточні індикатори що є стан ринку цінних паперів;

· як параметрів ринку на математичних моделях, які рекомендуються керувати інвестиціями фондові цінності.

· під час створення низки виробничих фінансових інструментів, як-от ф'ючерс на індекс, опціон на індекс, опціон на ф'ючерс на індекс;

· при розрахунку низки показників, характеризуючихволатильность чи інші параметри ринку, де базою порівняння є фондові індекси.

32.Визначення і суть строкових угод.

Строкові угоди — це операції купівлі-продажу валютних та фінансових ресурсів, в рамках яких платіж (поставка визначеної суми у конкретних грошових одиницях) здійснюється в обов’яз­ковому порядку через установлений проміжок часу (зазвичай від одного тижня до півроку). Строкові угоди дозволяють їх учасникам фіксувати до терміну виконання угоди курс іноземної валюти, що склався на дату підписання останньої.

Використання строкових угод дає змогу учасникам ринку зменшити ступінь ризику майбутніх операцій з купівлі-продажу активів на ринку, зменшуючи водночас і можливі прибутки чи збитки від таких операцій. При цьому продавець певного виду продукції страхується за допомогою строкового контракту від можливого падіння ціни на дану продукцію в момент, коли йому потрібно буде її продати, а покупець продукції — від можливого зростання ціп па момент купівлі даної продукції на ринку.

Таке страхування від можливої несприятливої зміни цін на цей актив на реальному ринку за допомогою проведения операцій на ринку строкових угод називають хеджуванням. Причому стратегії хеджування за допомогою різних строкових угод різні.