75. Принципи банківського кредитування

Основними принципами кредитування є: строковість, повернення, цільове використання, платність, забезпеченість.

1.Строковість кредиту означає, що позики підприємствам видаються на певний строк, по закінченні якого вони повинні бути повернені.

2.Повернення кредиту означає, що отримані підприємством залучені кошти повинні бути повернені через певний час. Повернення кредиту забезпечується безперервністю кругообігу коштів і переходом їх в завершальній стадії в грошову форму.

3.Цільовий характер використання передбачає вкладення позичкових коштів на конкретні цілі, передбачені кредитним договором. Кредити надаються на здійснення таких заходів: збільшення основних та оборотних фондів підприємств; накопичення сезонних запасів ТМЦ, незавершеного виробництва, готової продукції та товарів; інвестиції; викуп державного майна; споживчі потреби громадян; інші заходи, у разі розриву між надходженнями коштів та їх витратами в процесі виробництва. Забороняється надання кредитів на покриття збитків господарської діяльності позичальника і формування та збільшення статутного фонду комерційних банків та інших господарських товариств.

4.Платність кредиту полягає в тому, що кредити банк видає підприємствам за певну плату, яка називається процентом. Розмір процента встановлюється з таким розрахунком, щоб сума отриманих від позичальника відсотків покривала витрати банку по залученню коштів, необхідних для даного кредиту, витрат на ведення банківської справи і забезпечувала одержання певного доходу

5.Принцип забезпеченості кредиту означає наявність у банку права для захисту своїх інтересів, недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність позичальника. В банківській практиці найбільш розповсюдженими є такі форми забезпечення кредитів: гарантія або поручительство, уступка вимоги, застава майна, страхування кредиту та інші.

76. Форми забезпечення кредитів

Виконання  зобов’язання  може  забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен  передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею  є  неустойка,  що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно  виконаного  грошового  зобов’язання  за  кожен   день прострочення виконання. Право  на  неустойку  виникає  незалежно  від  наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов’язання. Проценти на неустойку не нараховуються. Предметом неустойки  може  бути  грошова  сума,  рухоме і нерухоме майно. Порука. За   договором   поруки   поручитель   поручається   перед кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. Поручитель відповідає    перед    кредитором   за   порушення зобов’язання боржником. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб. У разі  порушення  боржником  зобов’язання,  забезпеченого порукою,  боржник  і  поручитель  відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Гарантія. За  гарантією  банк,  інша  фінансова  установа,  Страхова організація  (гарант)  гарантує  перед  кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов’язку. Гарант відповідає  перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. Зобов’язання гаранта  перед  кредитором  не  залежить  від основного зобов’язання (його припинення або недійсності),  зокрема і  тоді,  коли  в  гарантії   міститься   посилання   на   основне зобов’язання

Завдаток. Завдатком є грошова сума або рухоме  майно,  що  видається кредиторові  боржником  у  рахунок  належних  з нього за договором платежів,  на підтвердження зобов’язання і  на  забезпечення  його виконання. Якщо  не  буде  встановлено,  що сума,  сплачена в рахунок належних  з  боржника  платежів, є завдатком, вона   вважається авансом. Застава. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем)    зобов’язання,забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого  майна  переважно  перед  іншими  кредиторами   цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Іпотекою  є  застава  нерухомого  майна,  що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Закладом  є  застава  рухомого  майна,  що  передається  у володіння  заставодержателя  або  за  його  наказом  — у володіння третій особі. Предметом  застави  може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення, також може  бути  майно,  яке  заставодавець набуде після виникнення застави. Притримання. Кредитор,  який  правомірно  володіє  річчю,  що  підлягає передачі   боржникові   або  особі,  вказаній  боржником,  у  разі невиконання ним у строк зобов’язання щодо  оплати  цієї  речі  або відшкодування кредиторові пов’язаних з нею витрат та інших збитків, має  право  притримати її у себе до виконання боржником зобов’язання.