68. Типи кредитних відносин.

Типи кредитних відносин:

між банками та суб’ектами господарської діяльності;

між субє’ктами господарської діяльності;

між банками та державою;

між банками та населенням;

між державами, іноземними банками та фірмами;

між громадянинами.

Кредитні відносини виникають між різними суб’єктами:

найбільш поширеними є кредитні відносини між банками та підприємствами; в сучасних умовах кредитні відносини набувають широкого розвитку між господарюючими суб’єктами, що пов’язано, насамперед, з розширеннямкомерційного кредиту; кредитні умови між банками і державою. Виникають тоді, коли банки купують у держави облігації внутрішньої державної позики;

кредитні відносини між банками та населенням, коли само населення

кредитує банки, вкладаючи в них свої кошти в депозити для збереження їх.

Водночас банки видають населенню споживчі кредити;

набувають все більшого розповсюдження кредитні відносини міжпідприємствами, організаціями та господарюючими суб’єктами і населенням; в зовнішньоекономічних кредитних відносинах виступають суб’єктами кредитної угоди держави банки та окремі господарюючі суб’єкти. В цьому

випадку кредитні відносини регулюються нормами права держав, що в них вступають та нормами міжнародного права.

69. Наукові концепції крдиту: натуралістична та капіталотворча теорії кредиту

Натуралістична теорія кредиту дає слідуючі поняття:

об’єктом кредиту є тимчасово вільний капітал у натурально-речовій формі; кредит, це форма руху матеріальних благ; роль кредиту полягає в перерозподілі цих благ в суспільстві;

позичковий капітал є капіталом у речовій формі; банки є лише посередниками в кредиті; вони спочатку акумулюють вільні кошти, а потім розміщують їх у позички.

Основоположниками натуралстичної теорії кредиту були класики політичної економії: А.Сміт, Д.Рікардо, Дж.Міль, К.Маркс, А.Маршалл та інші.

Ці вчені вважали, що позичка – це лише технічний засіб перенесення реального капіталу від одного економічного показника до іншого для використання фактично наявного капіталу.

Кредит не створює капітал, він тільки визначає, як цей капітал буде застосований. Вони вважали, що капітал створюється лише в процесі виробництва, а кредитний процент трактували, як частину прибутку одержаного також в процесі виробництва.

4.Капіталотворча теорія кредиту.

Визначається слідуючими положеннями:

кредит, як ігроші є капіталом, багатством і тому розширення кредиту означає нагромадження капіталу; банки – не посередники в кредиті, а “фабрики кредиту” тобто творці капіталу.

Основоположником теорії кредиту був англійський економіст Дж.Ло. Згідно з його поглядом кредит не залежить від процесу відтворення і відіграє самостійну роль.

Дж.Ло поняття кредиту пов’язував з грошима й багатством. За його думкою кредит можна залучити і привести в дію усі невикористані виробничі можливості країни, створити її багатство й капітал.

Банки він розглядав, як творців капіталу.

В тривалому спорі представників натуралістичної та капіталотворчої теорій, жодна із них не перемогла, бо істина знаходиться десь посередині. Банки можуть бути і посередниками і “фабриками грошового

капіталу”.