92. Методи грошово – кредитної політики нбу

Основними економічними засобами і методами грошово-кредитної політики НБУ є:

1) визначення та регулювання норм обов'язкових резервів для комерційних банків;

2) процентна політика - регулювання центральним банком попиту та пропозиції на грошові кошти як через зміну процентних ставок за своїми операціями, так і шляхом рекомендацій щодо встановлення процентних ставок за активними та пасивними операціями банків з метою впливу на процентні ставки суб'єктів грошово-кредитного ринку та дохідність фінансових операцій;

3) рефінансування комерційних банків;

4) управління золотовалютними резервами - здійснення валютних інтервенцій шляхом купівлі-продажу валютних цінностей на валютних ринках з метою впливу на курс національної валюти щодо іноземних валют і на загальний попит та пропозицію грошей в Україні;

5) операції з цінними паперами (крім цінних паперів, що підтверджують корпоративні права), у тому числі з казначейськими зобов'язаннями, на відкритому ринку;

6) регулювання імпорту та експорту капіталу;

7) емісія власних боргових зобов'язань та операції з ними.

93. Поняття комерційного банку та його призначення

Комерційні банки - кредитні установи, що здійснюють універсальні банківські операції для підприємств, установ і населення головним чином за рахунок грошових коштів, залучених у вигляді внесків і депозитів. 

Водночас, вони на договірних засадах здатні здійснювати кредитне, розрахунково-касове й банківське обслуговування своїх клієнтів, розміщувати грошові вклади, вести рахунки банків-кореспондентів.

Провідними аспектами діяльності комерційних банків України стали: а) фінансування капітальних вкладів за дорученням клієнтів; б) випуск платіжних документів і цінних паперів (чеків, акредитивів, векселів, акцій, сертифікатів, облігацій тощо); в) купівля-продаж і зберігання цінних паперів держави й інших емітентів; г) видача гарантій та інших зобов´язань за третіх осіб; д) касове виконання державного бюджету; e) купівля і продаж іноземної валюти і дорогоцінних металів; є) здійснення довірчих і консалтингових операцій; ж) придбання прав вимоги, тощо.

При цьому комерційні банки не можуть самостійно здійснювати емісію готівкових коштів, що є монополією Національного банку. Законодавством України комерційним банкам забороняється брати участь у сфері матеріального виробництва і торгівлі матеріальними цінностями.

94. Функції комерційних банків

. Однією з важливих функцій банку є посередництво в кредиті, яка здійснюється шляхом перерозподілу коштів, що тимчасово вивільняються в процесі кругообігу фондів підприємств і грошових доходів приватних осіб. Головним критерієм перерозподілу ресурсів виступає прибутковість їх використання позичальником. Плата за віддані й отримані в борг засоби формується під впливом попиту та пропозиції. У результаті досягається вільне переміщення фінансових ресурсів у господарстві, що відповідає ринковому типу відносин.

Друга найважливіша функція комерційних банків — стимулювання нагромаджень у господарстві. Адже виступаючи на фінансовому ринку з попитом на кредитні ресурси, банки повинні не тільки максимально мобілізувати наявні в господарстві заощадження, а й формувати ефективні стимули до нагромадження засобів, що в свою чергу формуються на основі гнучкої депозитної політики комерційних банків. Створенню гарантій надійності розміщення накопичених ресурсів служить формування фонду страхування активів банківських установ, депозитів у комерційних банках.

Третя функція банків — посередництво в платежах між окремими самостійними суб'єктами. Платіжний механізм — структура економіки, що здійснює "обмін речовин" у господарській системі. Методи платежу поділяються на готівкові і безготівкові. У великому обороті домінують безготівкові платежі і розрахунки. Існує велика розмаїтість видів безготівкових розрахунків: переказний вексель, банківська тратта, простий вексель, чек. 

Лізинг і факторинг — форма фінансування довгострокової оренди дорогого устаткування. Відповідно до договору про лізинг орендар одержує в довгострокове користування устаткування за умови внесення періодичних платежів власнику устаткування. Ставки по лізинги розраховуються виходячи з витрат виробництва, відсотків, податків.

Факторинг. Банк-фактор купує вимоги якої-небудь компанії і потім сам одержує платежі по них. В операції факторингу є три учасники: фактор, первісний кредитор і боржник.

Трастові операції. Багато банків приймають на себе функції довіреного обличчя і виконують у цій ролі різноманітні операції для своїх індивідуальних і корпоративних клієнтів.

95. Класифікація та Види комерційних банків У ринковій економіці функціонують різні види банків, які класифікуються за певними ознаками: 1. За формою власності: · державні; · приватні; · кооперативні. В Україні функціонують два державні банки: експортно-імпортний та ощадний. Решта банків є приватними і мають статус акціонерних товариств і товариств з обмеженою відповідальністю. 2. За масштабами операцій: · роздрібні (акумулюють кошти численних клієнтів, невеликі за обсягом. При цьому потрібна розвинута інфраструктура); · оптові. Обслуговують незначну кількість великих клієнтів, а необхідні ресурси залучають на фінансовому ринку.  3. За територіальним охопленням: · міжнародні; · регіональні; · банки, що ведуть діяльність у національному масштабі (колишні спеціалізовані банки). 4. За колом виконуваних операцій: · спеціалізовані; · універсальні. Спеціалізовані банки обмежують свою діяльність невеликим колом операцій або функціонують у вузькому секторі ринку, або обслуговують окремі галузі економіки (ощадні, іпотечні, банки споживчого кредиту, банки підтримки, гарантійні, розрахункові (клірингові) банки або палати). Універсальні банки виконують широкий спектр банківських операцій, охоплюють багато секторів грошового ринку та галузей економіки. В Україні більшість банків універсальні, їм заборонено здійснювати діяльність лише в сфері торгівлі, матеріального виробництва і страхування. Крім функціональної, виділяють галузеву і регіональну спеціалізації банків. 5. За порядком формування статутного фонду комерційні банки поділяються на акціонерні товариства відкритого і закритого типу та пайові банки. 6. За наявністю мережі філій або безфілійні.

96. Пасивні операції КБ

Пасивні операції комерційних банків необхідні для залучення і концентрації капіталів як оборотних коштів. Активні операції мають на меті розміщення залучених ресурсів для одержання прибутку. Пасивні операції комерційних банків називають операціями по акумулюванню власних ресурсів, які необхідні для проведення активних операцій (включаючи кредитні).

Формування ресурсів банку відбувається за рахунок залучення коштів населення у вклади, емісії банківських цінних паперів, отримання кредитів сторонніх банків та інших операцій, що призводять до збільшення коштів, що з’являються в розпорядженні банківської установи.

Пасивні операції комерційних банків включають прийом депозитів; випуск банківських цінних паперів (векселів, облігацій, ощадних, депозитних сертифікатів); ведення рахунків різних клієнтів, включаючи банки-кореспонденти; операції репо; отримання міжбанківських кредитів, включаючи централізовані кредитні ресурси; євровалютні кредити.

Пасивні операції комерційних банків визначають розмір банківських ресурсів і, відповідно, визначають можливі масштаби їх діяльності. При пасивних операціях засоби концентруються на пасивних або ж активно-пасивних рахунках банку. Пасивні операції допомагають банкам купувати кредитні ресурси на вільному ринку.

Виділяють чотири основних форми пасивних операцій: відрахування від власного прибутку на збільшення або формування фондів; первинна емісія банківських цінних паперів (внески в статутний капітал); отримання кредитів від інших юридичних осіб; операції по депозитах (залучення коштів клієнтів).

Пасивні операції комерційного банку опосередковує залучення грошей, які вже перебувають в обігу. Перш за все, до пасивних операцій відносять депозитні операції по залученню коштів юросіб і громадян у внески або термінові, або до запитання. Саме депозитні операції і складають основну частину пасивів банку.