
- •61. Походження кредиту
- •62. Сутність кредиту, його ознаки як економічної категорії
- •63. Позичковий процент. Його суть
- •64. Види процентних ставок
- •66. Кредитні відносини. Їх характеристика.
- •67. Передумови виникнення кредитних відносин.
- •68. Типи кредитних відносин.
- •69. Наукові концепції крдиту: натуралістична та капіталотворча теорії кредиту
- •70. Суть та функції кредиту.
- •72. Характеристика форм і видів кредиту.
- •73. Сутність комерційного, банківського, споживчого, державного та міжнародного кредитів.
- •74. Сутність банкіського кредитування
- •75. Принципи банківського кредитування
- •76. Форми забезпечення кредитів
- •77. Порядок видачі і погашення кредиту
- •78.Сутність, призначення і види фінансового посередництва
- •79. Кредитна система та її структура
- •81. Характерні відмінності небанківських кредитних установ.
- •82. Договірні та інвестиційні фінансові посередники.
- •83. Фінансові компанії
- •84. Суть, будова та банківської системи.
- •86. Походження та розвиток центральних банків
- •87. Призначення, статус та основи організації центрального банку
- •88. Нбу його статус та функції діяльності.
- •89. Функції цб, їх характеристика.
- •90. Операції цб
- •91. Типи грошово-кредитної політики
- •92. Методи грошово – кредитної політики нбу
- •93. Поняття комерційного банку та його призначення
- •94. Функції комерційних банків
- •97. Активні операції кб
- •98. Банківські послуги.
- •99. Організаційна структура комерційного банку
- •100. Економічні нормативи, що регламентують діяльність кб
90. Операції цб
Центральний банк виконує такі операції:
1.Видає комерційним банкам кредити на строк за домовленістю з позичальниками.
2.Веде рахунки банків-кореспондентів і здійснює розрахункове касове обслуговування комерційних банків та інших кредитних установ.
3.Купує та продає цінні папери, що випускаються державою.
4.Видає кредити банкам під заставу векселів і цінних паперів.
5.Здійснює емісію приватизаційних паперів, встановлює умови їх зберігання, обліку і погашення.
6.Виступає гарантом кредитів, що надаються суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності іноземними банками, фінансовими та іншими міжнародними організаціями під заставу Державного валютного фонду та іншого державного майна країни.
7.Купує і продає іноземну валюту і платіжні документи в іноземній валюті.
8.Проводить операції з резервними фондами грошових знаків.
9.Організовує інкасацію та перевезення грошових знаків та інших цінностей
91. Типи грошово-кредитної політики
Грошово-кредитна політика – це сукупність методів та інструментів у сфері грошового обігу і кредитних відносин, що використовує держава для регулювання грошово-кредитних відносин.
Грошово-кредитну політику можна класифікувати за кількома критеріями. Найбільш поширеною є класифікація за спрямованістю та мірою впливу регулятивних заходів на пропозицію грошей. За цим критерієм зазвичай виділяють два типи: політику монетарної експансії та політику рестрикції, які є крайніми, протилежними за спрямованістю дії варіантами з усіх можливих механізмів регулювання пропозиції грошей.
Експансійна політика полягає в довільному, швидкому зростанні пропозиції грошей, завдяки чому гроші стрімко «дешевіють», а інфляція набуває високих темпів. Тому цю політику називають ще політикою інфляції, або політикою «дешевих грошей». На етапі розгортання експансійної політики послаблюються контроль і обмеження на емісійну діяльність та операції з рефінансування центрального банку, на кредитну діяльність комерційних банків (знижується норма обов’язкового резервування, облікова ставка, ставки рефінансування, ставки на ринку міжбанківського кредиту тощо).
Політика рестрикції (обмеження) полягає в різкому скороченні пропозиції грошей, зменшенні маси їх в обороті. Досягається це обмеженням грошово-кредитної емісії ужорсточенням умов та зниженням обсягів рефінансування центральним банком комерційних банків, зменшенням обсягів кредитування суб’єктів господарювання та населення. Застосовується звичайно в умовах високої інфляції з тим, щоб загальмувати подальше розкручування інфляційної спіралі. У таких умовах монетарна рестрикція супроводжується ужорсточенням фіскально-бюджетних заходів впливу на кон’юнктуру ринку: підвищенням рівня оподаткування, зменшенням податкових пільг, скороченням бюджетних витрат і бюджетного дефіциту тощо. Тому політика рестрикції має протилежний щодо політики інфляції вплив на економіку і її ще називають політикою дефляції, або «дорогих грошей».