61. Походження кредиту

1.Кредит є економічною категорією. Його необхідність викликана існуванням товарно-грошових відносин, а його передумовою є наявність поточних або майбутніх доходів у позичальника. В кругообігу фондів однієї групи підприємств, в процесі руху ресурсів фінансової системи, утворення заощаджень у населення відбувається тимчасове вивільнення ресурсів. В цей же період у іншої групи юридичних і фізичних осіб виникає потреба в коштах для здійснення невідкладних заходів, оплати товарів, робіт та послуг. Кредит дозволяє спрямувати вивільнені кошти учасникам виробництва, які можуть забезпечити ефективне їх використання.

Необхідність в кредиті виникає також у зв’язку із сезонністю виробництва. Вкладення затрат у виробництво і одержання продукції, як правило, не співпадають у часі. Нерівномірність надходження продукції породжує нерівномірність її реалізації і отримання виручки - основного джерела покриття витрат. Разом з тим підприємства повинні своєчасно розраховуватись із робітниками по оплаті праці, діставати ТМЦ для нового циклу виробництва. Для розв’язання цих питань і забезпечення нормального процесу виробництва в ті періоди, коли у підприємства не достатньо власних коштів, виникає необхідність у отриманні кредиту.

Джерелами кредитних ресурсів є грошові кошти, тимчасово вивільнені в процесі кругообігу фондів підприємств, коштів бюджету у розмірі перевищення доходів над витратами і в обсязі залишків на поточних рахунках бюджетних установ, а також заощадження населення, які зберігаються в банках.

62. Сутність кредиту, його ознаки як економічної категорії

Кредит є однією з найскладніших економічних категорій як за своєю сутністю, так і за механізмом впливу на процес суспільного відтворення. Щодо цього він поступається тільки категорії грошей. Тому в економічній теорії протягом кількох століть ведуться дискусії навколо питань, пов'язаних із сутністю та роллю кредиту, які тривають і досі. Найбільш поширеними в економічній літературі є два підходи до визначення сутності кредиту:

1) ототожнення кредиту з цінністю, яка передається одним економічним суб'єктом іншому в позичку. При такому підході увагу звернуто на саму позичку, її правову форму, що зумовлює вихолощування з кредиту його економічного змісту;

2) ототожнення кредиту з певним видом економічних відносин, які формуються в суспільстві. Такий підхід дає можливість глибше дослідити економічні аспекти кредиту, економічні чинники його існування, основи та закономірності руху.

Окремими елементами кредитних відносин є об'єкти та суб'єкти кредиту. Об'єктом кредиту є та вартість (грошові та матеріальні цінності), яка передається в позичку одним суб'єктом іншому.

Об'єкти кредиту можуть передаватися одним суб'єктом іншому не тільки у формі позички, a й в інших формах, зокрема, прокату, лізингу тощо.

У цих випадках відносини між суб'єктами теж мають ознаки кредитних, проте реалізуються вони дещо по-іншому, ніж при передачі вартості в позичку.

Позичкова вартість як об'єкт кредиту є реальною, тобто має бути наявною і фактично переданою кредитором позичальнику.

Така передача оформляється відповідною угодою з дотриманням вимог чинного законодавства і називається позичкою.

Кредитори — це учасники кредитних відносин, які мають у своїй власності (чи розпорядженні) вільні кошти і передають їх у тимчасове користування іншим суб'єктам.

Позичальники — це учасники кредитних відносин, які мають потребу в додаткових коштах і одержують їх у позичку від кредиторів. Характерною ознакою позичальника є те, що він не стає власником позичених коштів, а лише тимчасовим розпорядником.

Основними ознаками кредиту є такі:

— учасники кредитних відносин повинні бути юридично й економічно самостійними, функціонувати на основі самодостатності та самоокупності; нести економічну відповідальність за своїми зобов'язаннями. Без цього вони не зможуть набути статусу ні кредитора, ні позичальника. Щоб стати кредитором, економічний суб'єкт повинен накопичити у власності певну суму вільних коштів, якими може вільно розпоряджатися. 

— кредитні відносини є добровільними та рівноправними. Тільки за цих умов вони будуть взаємовигідними і зможуть розвиватися по висхідній. Кредитори та позичальники набувають цей статус добровільно, на договірних засадах. Це дає їм можливість найповніше задовольнити свої потреби та захистити свої інтереси, які в кожної зі сторін кредиту відрізняються. Зробити це у випадку, коли один з економічних суб'єктів примушує іншого бути його кредитором, просто неможливо, оскільки сторони тут не брали на себе відповідних зобов'язань.

— кредитні відносини є вартісними, оскільки виникають у зв'язку з рухом вартості (грошей чи матеріальних цінностей).

— нееквівалентність кредитних відносин, що зумовлює їх платність, тобто позичальник повертає власникові більшу суму, ніж сам одержує від нього. Така плата називається процентом, і має подвійне призначення:

1) компенсувати кредитору втрату доходу у зв'язку з переданням відповідної суми коштів у чуже розпорядження та можливі збитки на випадок неповернення позички;

2) стимулювати позичальника до підвищення ефективності використання одержаних у позичку коштів.