2. Основні положення еволюційного вчення ж.-б. Ламарка та ч. Дарвіна.

1) Жан Батист Ламарк ( 1744 – 1829) – французький вчений, який в своїй праці “ Філософія зоології” виклав свою еволюційну теорію.

Суть теорії:

-   Еволюція живих організмів відбувається поступово за певними сходинками (градаціями), від нижчих організмів до вищих, стимулює хід еволюції внутрішнє прагнення організмів до самовдосконалення та пристосувальна мінливість.

Органи, які використовуються організмом, розвиваються і вдосконалюються,

а ті , що не використовуються – поступово дегенерують.

-  Будь – яка мінливість організмів є спадковою, вона зумовлена впливом на організм умов середовища і саме вона є однією з рушійних сил еволюції;

-  Внутрішнє прагнення організмів до прогресу таке, що не залежить від умов

середовища.

Рушійні сили еволюції – пристосувальна мінливість, внутрішнє прагнення до

самовдосконалення.

Позитиви теорії:

-         Визнавав поступовість еволюції;

-         Визнавав зміну умов довкілля як вирішальну причину еволюції;

-         Визнавав розвиток людини з мавпи, при цьому стверджував, що людина

є найрозвинутішою істотою на Землі.

Негативи теорії:

-         Вважав модифікаційну мінливість спадковою;

-         Признавав керуючу роль самих організмів процесом еволюції;

-         Вважав нижчі організми більш молодими формами ніж вищі, які виникли раніше і вже встигли вдосконалитись.

2) Ч. Дарвін (1809 – 1882), англійський вчений, який сформулював одну із

найбільш науково обґрунтованих еволюційних теорій у своїй праці

“Походження видів шляхом природного добору, або збереження обраних

порід у боротьбі за життя” ( 1859).

Передумови виникнення вчення:

- географічні відкриття;

- суспільно – політична ситуація;

- успіхи природничих наук - цитології, палеонтології, біогеографії, біохімії.

Суть теорії: Еволюція полягає у безперервних пристосувальних змінах видів.

Сучасні види є нащадками вже вимерлих форм.

Рушійні сили еволюції:

-         природний добір;

-         боротьба за існування;

-         пристосувальна спадкова мінливість (мутації)

Дарвін визначав дві форми мінливості:

1) Визначену (групову)

2) Невизначену ( індивідуальну)

Саме групова мінливість могла призвести до еволюції певної сукупності організмів.

Позитиви теорії

- Визнавав еволюцію не просто конкретної особини, а виду.

- Вважав, що одиницею еволюції є мутації;

- Еволюція відбувається по гібридних лініях;

- Природній добір є основною рушійною силою еволюції;

- Еволюція є поступовою і тривалою.

Негативи теорії

- Не враховував спонтанні та летальні мутації;

- Гібридні ознаки при подальшому схрещуванні поступово втрачаються в ряді поколінь;

- В природі не може відбуватися спрямований добір;

- Дарвін в своїй теорій мав на увазі скоріше конкретних особин, ніж цілісний вид;

- Явище макроеволюції , яка відбувається за тими ж принципами що і

мікроеволюція, але призводить до утворення надвидових таксонів, дуже

умовне і спостерігати в природі її не можливо безпосередньо.

Висновок: Чарльз Дарвін і Жан – Батист Ламарк зробили неоціненний вклад

в розвиток і становлення еволюційного вчення, адже вони одні із перших

обґрунтували, на основі тих знань, які були накопичені науковцями, суть

еволюційного процесу та фактори , які сприяють його перебігу, довели свої

припущення. На основі цих теорій була пізніше висунута сучасна синтетична

теорія еволюції, яка є сукупністю всіх знань про основні закономірності

еволюційного процесу та його ознаки. На базі цих знань створена основа

уявлень про біосферу, як складну багатокомпонентну планетарну систему

пов’язаних між собою великих біологічних комплексів та хімічних і

геологічних процесів, що відбуваються на Землі; живій природі властивий

саморух і саморозвиток – основні її ознаки.