Тематичний план з курсу «Введення в спеціальність»

№	Змістовні модулі	Кількість годин
		Всього	лекції	Семінари і практичні заняття	Індивідуально-консультаційна робота	Самостійна робота
Модуль 1 = 1 залікових кредити (36 години)
ЗМ 1. Теоретичні основи підприємства та підприємництва
Т1	Підприємство в економічній системі сучасного суспільства	10	2	2	-	6
Т2	Підприємницька діяльність суб’єктів господарювання	8	2	2	1	3
ЗМ 2. Основний зміст нормативних навчальних дисциплін
Т3	Маркетингова діяльність підприємства	9	2	2	1	4
Т4	Планування діяльності підприємства	7	2	2	-	3
	Контрольний захід ЗМ 1	2	-	2	-	-
ВСЬОГО ПО ЗАЛІКОВОМУ КРЕДИТУ 1. Форма контролю та підсумкової атестації – контрольний захід		36	8	10	2	16
Модуль 2 = 1 залікових кредити (36 години)
ЗМ 3. Основний зміст спеціальних дисциплін
Т5	Інноваційна діяльність підприємства	10	2	2	2	4
Т6	Капітал та виробничі фонди	8	2	2	-	4
Т7	Податкова система та податкова політика підприємства	6	2	2	-	2
Т8	Проектна діяльність на підприємстві	8	2	2	2	2
	Контрольний захід ЗМ 2	2	-	2	-	-
ВСЬОГО ПО ЗАЛІКОВОМУ КРЕДИТУ 2. Форма контролю та підсумкової атестації – контрольний захід		36	8	10	4	14
РАЗОМ		72	16	20	6	30

Змістовний модуль № 1. Теоретичні основи підприємства та підприємництва т1.Підприємство в економічній системі сучасного суспільства

Мета теми: з’ясувати основні принципи функціонування підприємств, їх види та функції, зовнішні і внутрішні фактори розвитку, правове забезпечення та суспільне значення.

Студент повинен знати: сутність, види та функції підприємства, основні положення Господарського Кодексу щодо регулювання діяльності підприємств.

Студент повинен вміти: аналізувати ситуації, що виникають в сфері підприємницької діяльності.

Вивчення питань теми повинно бути побудовано на матеріалах Господарського Кодексу України. Почати вивчення теми рекомендується з визначення понять: «Економіка підприємства», «Підприємство».

Економіка підприємства (від грец.Oikos – господарство, nomos – закон) вивчає об’єктивні економічні закони й закономірності ведення господарювання, включає широкий спектр управлінських, організаційних, техніко-економічних та інформаційних проблем, форм, методів і правил раціонального використання ресурсів з метою створення й розподілу матеріальних і духовних благ, без яких не може обходитися ні окремий індивідум, ні суспільство в цілому.

Підприємст­во — самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним ор­ганом державної влади або органом місцевого самоврядування, або ін­шими суб'єктами для задоволення суспільних і особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, тор­говельної та іншої господарської діяльності.

Ознаки підприємства: відокремлене майно, само­стійний баланс, рахунки в установах банків, печатку зі своїм наймену­ванням та ідентифікаційним кодом і не має у своєму складі інших юри­дичних осіб.

Підприємство самостійно здійснює свою діяльність, розпоряджається продукцією, що випускається, отриманим прибутком, що залишився в його розпорядженні після сплати податків і інших обов’язкових платежів.

Функції будь-якого підприємства знаходять своє відображення в системі його цілей, що містить такі головні складові:

1. задоволення суспільних потреб у продукції (роботах, послугах);

2. задоволення потреб персоналу підприємства та його власників;

3. удосконалення структури підприємства, її адаптація до внутрішніх та зовнішніх змін;

4. створення та підтримка потенціалу для майбутнього розвитку, безперервності існування підприємства;

5. задоволення зовнішніх вимог до підприємства та пред’явлення власних вимог до навколишнього середовища.

Підприємства здійснюють такі функції: економічну, цільову, виробничо-технічну, комерційну, фінансову, бухгалтерську, захисну та адміністративну (рис. 1).

Рис. 1. Операції та функції підприємства.

Головною функцією будь-якого підприємства є економічна функція, яка обумовлює задоволення потреб споживачів у товарах або послугах. Тобто ця функція властива кожному підприємству незалежно від його структури, галузі, ступеня підпорядкованості органам державної влади тощо.

Цільова функція підприємства – максимізація доходу (прибутку), є його довгостроковою метою, за для якої воно може в деяких випадках на короткий строк прагнути до росту обсягу виробництва, дотримуючи якої- небудь ринкової тактики чи навіть тимчасово скорочувати виробництво.

Виробничо-технічна функція підприємства, полягає у виробництві товарів і послуг, на які в поточний момент є попит.

Комерційна функція – охоплює комплекс взаємопов’язаних торгово-організаційних операцій, спрямованих на здійснення процесу купівлі-продажу товарів та надання торгових послуг з метою задоволення попиту цільових сегментів ринку та отримання прибутку.

Фінансова функція – забезпечення виробництва певними коштами, необхідними для придбання засобів виробництва, залучення капіталів тощо.

Бухгалтерська функція – полягає у формуванні облікової політики підприємства.

Захисна функція – обумовлює безпеку підприємства від впливу загрозливих для його існування внутрішніх та зовнішніх факторів. 

Адміністративна функція полягає у раціональному використанні усіх засобів виробництва для досягнення поставленої мети, забезпечення координації дій працівників, належне управління персоналом та контроль за результатами праці.

Зовнішньоекономічна функція. Представляючи країну на міжнародному ринкові, підприємство безпосередньо бере участь у міжнародному поділі праці. Міжнародний поділ праці, у свою чергу, так чи інакше впливає на економіку всієї країни, отже, й на кожне підприємство.

Відповідно до Господарського кодексу України (розділ 7 ст. 63 п. 1–7) підприємства підрозділяються на види та організаційні форми за такими класифікаційними ознаками (рис.2):

приватні

Рис. 2. Класифікація

видів підприємств

Підприємства можуть утворювати такі об’єднання:

Асоціації – найбільш проста форма договірного об’єднання, створеного з метою координації господарської діяльності. Асоціація не має права втручатись у виробничу і комерційну діяльність будь-кого з її учасників.

Корпорації – договірні об’єднання, створені на основі злиття виробничих, наукових і комерційних інтересів з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників.

Консорціуми – тимчасові статутні об’єднання виробничого і банківського капіталу для досягнення спільної мети.

Концерни – уставні об’єднання підприємств виробництва, наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі тощо, на основі повної фінансової залежності від одного або групи підприємців. В сучасних умовах значно розширюється мережа міжнародних концернів.

Картелі – договірні об’єднання підприємств (фірм) переважно однієї галузі для здійснення спільної комерційної діяльності – регулювання збуту виготовляємої продукції.

Синдикати – організаційна форма існування різновидів караючих домовленостей, які передбачають реалізацію продукції учасників через створення загального збутового органу або збутову мережу одного з учасників об’єднання. Така форма об’єднання підприємств характерна для галузей з масовим виробництвом однорідної продукції.

Трести – монополістичні об’єднання підприємств, що раніше належали різним підприємцям, в єдиний виробничо-господарський комплекс. При цьому підприємства повністю втрачають свою юридичну і господарську самостійність, оскільки інтегруються всі направлення діяльності.

Холдинги – специфічна організаційна форма об’єднання капіталів. Холдинги самі безпосередньо не займаються виробничою діяльністю, а використовують свої фінансові засоби для придбання контрольних пакетів акцій інших підприємств, які є учасниками концерну або іншого об’єднання. Завдяки цьому, холдинги здійснюють контроль за діяльністю таких підприємств. Об’єднані у холдинг суб’єкти мають юридичну та господарську самостійність. Однак, рішення основних питань їх діяльності належать холдинговій фірмі.

Фінансові групи – об’єднання юридично і економічно самостійних підприємств (фірм) різних галузей народного господарства. На відміну від концерну фінансові групи очолюють один або декілька банків, які розпоряджаються капіталом підприємств (фірм, компаній), які входять в їх склад, координують всі сфери їх діяльності.

У господарській практиці виділяють гібридні організаційні форми бізнесу, які поєднують переваги основних (класичних) форм. До них відносять франчайзинг.

Франчайзинг – угода, за якою виробник чи одноосібний розповсюджувач продукту чи послуги, захищених торговою маркою, дає ексклюзивні права на поширення на даній території своєї продукції та технологій виробничих операцій незалежним роздрібним торговцям в обмін на одержання від них платежів роялті.

Віртуальне підприємство – це співтовариство територіально роз’єднаних фірм чи співробітників, що обмінюються продуктами праці і спілкуються винятково електронними засобами при мінімальному або цілком відсутньому особистому контакті. По суті віртуальне підприємство – це нова форма економічної організації суб’єктів господарювання, які об’єднують свої зусилля для надання певної послуги, що традиційно надавалась одним підприємством.

Дієвим механізмом епохи глобалізації є гнучкі об’єднання суб’єктів господарської діяльності для досягнення і посилення конкретного господарського ефекту. Такими об’єднаннями є кластери.

Кластер – як правило, являє собою об’єднання географічно локалізованих підприємств, науководослідних установ, навчальних закладів, ринкових структур як основних учасників інноваційного процесу.

Ефективність діяльності підприємства залежить від впливу й урахування зовнішніх і внутрішніх умов розвитку підприємства.

Щоб не тільки удержатися, але і розвиватися, підприємство повинне поліпшувати стан своєї економіки: мати завжди оптимальне співвідношення між витратами і результатами виробництва, вишукувати нові форми застосування капіталу, знаходити нові, більш ефективні способи доведення продукції до покупця, проводити відповідну товарну політику.