Глосарій

Аварійно-рятувальна служба — це сукупність організаційно об'єд­наних органів управління, сил та засобів, призначених для вирішення завдань щодо запобігання і ліквідації надзвичайних ситуацій техно­генного та природного характеру та окремих їх наслідків, проведен­ня пошукових, аварійно-рятувальних та інших невідкладних робіт.

Аварія — небезпечна подія техногенного характеру, яка спри­чинила загибель людей або створює на об'єкті чи окремій території загрозу життю та здоров'ю людей і призводить до руйнування буді­вель, споруд, обладнання і транспортних засобів, порушення ви­робничого або транспортного процесу чи завдає шкоди довкіллю.

Адміністративна відповідальність за екологічні правопору­шення — це різновид суспільних відносин, у яких застосовуються заходи адміністративного впливу (стягнення) за винні і протиправні дії, що порушують встановлений порядок використання природних ресурсів, охорони довкілля, забезпечення екологічної безпеки та екологічні права громадян.

Атмосферне повітря — життєво важливий компонент довкілля, яке являє собою природну суміш газів, що знаходиться за межами житлових, виробничих та інших приміщень.

Біосферні заповідники є природоохоронними, науково-дослід­ними установами міжнародного значення, які створюються з метою збереження в природному стані найбільш типових природних комп­лексів біосфери, здійснення фонового екологічного моніторингу, вивчення довкілля, його змін під дією антропогенних факторів.

Бонітування ґрунтів — це порівняльна оцінка якості ґрунтів за їх основними природними властивостями, які мають сталий характер і суттєво впливають на врожайність сільськогосподарських куль­тур, вирощуваних у конкретних природно-кліматичних умовах.

Ботанічні сади — це території, створені з метою збереження, вивчення, акліматизації, розмноження в спеціально створених умо­вах та ефективного господарського використання рідкісних і типо­вих видів місцевої і світової флори шляхом створення, поповнення та збереження ботанічних колекцій, ведення наукової, навчальної і освітньої роботи.

Виключна (морська) економічна зона України — це морські райони, зовні прилеглі до територіального моря України, включаючи райони навколо островів, що їй належать.

Використання води — процес вилучення води для використан­ня у виробництві з метою отримання продукції та для господарсько-питних потреб населення, а також без її вилучення для потреб гідроенергетики, рибництва, водного, повітряного транспорту та інших потреб.

Використання рекреаційних зон — це добування корисних для відновлення фізичних і духовних сил людини екологічних, еко­номічних, культурних властивостей навколишнього середовища.

Води — усі води (поверхневі, підземні, морські), що входять до складу природних ланок кругообігу води.

Води підземні — води, що знаходяться нижче рівня земної поверхні в товщах гірських порід верхньої частини земної кори в усіх фізичних станах.

Води поверхневі — води різних водних об'єктів, що знаходять­ся на земній поверхні.

Водний об'єкт — природний або створений штучно елемент дов­кілля, в якому зосереджуються води (море, річка, озеро, водосхо­вище, ставок, канал, водоносний горизонт).

Водні ресурси — обсяги поверхневих, підземних і морських вод відповідної території.

Водокористування — використання вод (водних об'єктів) для

задоволення потреб населення, промисловості, сільського госпо­дарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об'єктів).

Вплив — це будь-які прямі або другорядні, невідкладні або ті, що виникають через певний час, шкідливі наслідки цих дій на лю­дей, флору, фауну, ґрунти, води, повітря, ландшафт, матеріальні цінності, об'єкти культурно-історичної спадщини та на умови і чин­ники їх взаємозв'язку в цілому.

Гірничий відвід — це частина надр, надана користувачам для промислової розробки родовищ корисних копалин та цілей, не пов'я­заних з видобуванням корисних копалин.

Дендрологічні парки — це території, створені з метою збере­ження і вивчення у спеціально створених умовах різноманітних видів дерев і чагарників та їх композицій для найбільш ефективного нау­кового, культурного, рекреаційного та іншого використання.

Державний земельний кадастр — це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користу­вання земельними ділянками та містить сукупність відомостей і до­кументів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів.

Державне управління природокористуванням і охороною нав­колишнього природного середовища — це виконавчо-розпоряд­ча діяльність державних органів, спрямована на забезпечення раціо­нального природокористування і ефективної природоохорони.

Дисциплінарна відповідальність за екологічні правопорушен­ня — це різновид юридичної відповідальності, яка застосовується до винних осіб за протиправні дії, що порушують екологічні вимоги у процесі невиконання функціональних обов'язків та інших вимог дисципліни праці, пов'язаних з використанням природних ресурсів, охороною довкілля, забезпеченням екологічної безпеки.

Екологічна безпека — це складова глобальної і національної безпеки, тобто такого стану розвитку суспільних відносин у галузі екології, при якому системою державно-правових, організаційних, науково-технічних, економічних та інших соціальних засобів забез­печуються регулювання екологічно небезпечної діяльності, режим використання природних ресурсів, охорона довкілля, безпечного для життя та здоров'я людей, попередження погіршення екологіч­ної обстановки та виникнення небезпеки для природних систем та населення.

Екологічне законодавство — це структура, що об'єднує еко­логічні юридичні норми різного рівня і різної спрямованості.

Екологічне право як галузь права — це сукупність встановле­них державою правових норм і правовідносин, спрямованих на охо­рону довкілля та природних комплексів, використання та відтво­рення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки лю­дини та її оточення.

Екологічне правопорушення — це винна, протиправна, еколо­гічно небезпечна дія, яка посягає на встановлений порядок викори­стання природних ресурсів, охорони довкілля та порушує екологічні і пов'язані з ними інші права людини і вимоги екологічної безпеки. Екологічне правопорушення (екологічний делікт або екологічний зло­чин) може бути адміністративним або дисциплінарним.

Екологічний ризик — це важлива ознака екологічної небезпе­ки або екологічно небезпечної діяльності, враховуючи, що він відоб­ражає її об'єктивну сутність — імовірність настання небезпеки.

Екологічні правовідносини — це складна галузь суспільних відносин, які охоплюють відносини щодо використання, відтворен­ня і охорони різних об'єктів природи.

Екологія — це наука, яка вивчає проблеми взаємодії живих організмів з тим природним середовищем, в якому вони перебувають.

Економічна оцінка земель — це оцінка землі як природного ресурсу і засобу виробництва в сільському і лісовому господарстві та як просторового базису в суспільному виробництві за показника­ми, що характеризують продуктивність земель, ефективність їх вико­ристання та дохідність з одиниці площі.

Забруднення атмосферного повітря — зміна складу і власти­востей атмосферного повітря в результаті надходження або утво­рення в ньому фізичних, біологічних факторів і (або) хімічних спо­лук, що можуть несприятливо позначитись на здоров'ї людини та стані довкілля.

Забруднення морського середовища — це внесення людиною речовин або енергії в морське середовище, включаючи естуарії, яке приводить чи може привести до таких негативних наслідків, як загроза живим ресурсам та життю в морі, небезпека для здоров'я людини, створення перешкод для діяльності на морі, в тому числі використання моря, зниження якості морської води, що використовується, та по­гіршення умов відпочинку.

Загальнопоширені природні лікувальні ресурси — це ресур­си, що зустрічаються в різних регіонах України, мають значні запаси та придатні для використання з метою лікування, медичної реабілі­тації та профілактики захворювань.

Заказники — це природні території (акваторії), створені з ме­тою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів.

Запобігання виникненню надзвичайних ситуацій техногенно­го та природного характеру — підготовка і реалізація комплексу правових, соціально-економічних, політичних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних та інших заходів, спрямованих на регулювання техногенної та природної безпеки, проведення оцінки рівнів ризику, завчасне реагування на загрозу виникнення надзвичайної ситуації техногенного та природного характеру на основі даних моніторин­гу, експертизи, досліджень та прогнозів щодо можливого перебігу подій з метою недопущення їх переростання у надзвичайну ситуа­цію техногенного чи природного характеру або пом'якшення її мож­ливих наслідків.

Заповідні урочища — це лісові, степові, болотні та інші відок­ремлені цілісні ландшафти, що мають важливе наукове, природо­охоронне і естетичне значення, з метою збереження їх у природно­му стані.

Захист населення і територій від надзвичайних ситуацій тех­ногенного та природного характеру — це система організаційних, технічних, медико-біологічних, фінансово-економічних та інших за­ходів щодо запобігання та реагування на надзвичайні ситуації тех­ногенного та природного характеру і ліквідації їх наслідків, які реа­лізуються центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, відповідними силами та засо­бами підприємств, установ та організацій незалежно від форм влас­ності і господарювання, добровільними формуваннями і спрямовані на захист населення і територій, а також матеріальних і культурних цінностей та довкілля.

Захоронення — це: 1) будь-яке умисне видалення відходів чи інших матеріалів з суден, літальних апаратів, платформ чи інших штучно споруджених в морі конструкцій (окрім тих, які є результа­том нормальної експлуатації суден); 2) будь-яке умисне знищення суден, літальних апаратів, платформ чи інших штучно споруджених в морі конструкцій.

Земельна ділянка — це частина земної поверхні з установле­ними межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Землеустрій — це сукупність соціально-економічних і екологіч­них заходів, спрямованих на регулювання земельних відносин та раціональної організації території адміністративно-територіальних ут­ворень, суб'єктів господарювання, що здійснюються під впливом суспільно-виробничих відносин та розвитку продуктивних сил.

Землі рекреаційного призначення — це земельні ділянки зе­лених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських і екологічних стежок, маркованих трас, зе­мельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіо­натів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації.

Земля — це головна територіально-просторова частина довкіл­ля (навколишнього природного середовища) у межах території Ук­раїни, матеріальна основа її територіальної цілісності, суверенітету та національної безпеки, що характеризується особливістю при­родної структури — ґрунтового покриву, розміщення, поширення рослинності, водних об'єктів, корисних копалин та інших ресурсів, які формують сферу життя для людини та інших живих організмів.

Зона можливого ураження — окрема територія, на якій вна­слідок надзвичайної ситуації техногенного та природного характе­ру виникає загроза життю або здоров'ю людей та заподіяння мате­ріальних втрат.

Зона надзвичайної екологічної ситуації — це окрема місцевість України, на якій виникла надзвичайна екологічна ситуація.

Зона санітарної охорони — територія і акваторія, де запро­ваджується особливий санітарно-епідеміологічний режим з метою запобігання погіршенню якості води джерел централізованого гос­подарсько-питного водопостачання, а також з метою забезпечення охорони водопровідних споруд.

Зоологічні парки — це території, створені з метою організації екологічної освітньо-виховної роботи, створення експозицій рідкісних, екзотичних та місцевих видів тварин, збереження їх генофонду, ви­вчення дикої фауни і розробки наукових основ її розведення у неволі.

Катастрофа — велика за масштабами аварія чи інша подія, що призводить до тяжких наслідків.

Континентальний шельф — це територія, яка включає морсь­ке дно та надра підводних районів, що простягаються за межі його територіального моря вздовж усього природного продовження його сухопутної території до зовнішньої межі підводної окраїни матери­ка чи на відстані 200 морських миль від вихідних ліній, від яких відмірюється ширина територіального моря, коли зовнішня межа підводної окраїни материка не простягається на таку відстань.

Кримінальна відповідальність за екологічні злочини — це стан розвитку суспільних відносин, в якому реалізуються засоби кри­мінально-правового покарання осіб, винних у здійсненні екологічно­го правопорушення з високим рівнем екологічного ризику й еколо­гічної небезпеки для навколишнього природного середовища, при­родних ресурсів, життя і здоров'я людей.

Курорт — це освоєна природна територія на землях оздоровчо­го призначення, що має природні лікувальні ресурси, необхідні для їх експлуатації будівлі та споруди з об'єктами інфраструктури, вико­ристовується з метою лікування, медичної реабілітації, профілактики захворювань та для рекреації і підлягає особливій охороні.

Курортна справа — це сукупність усіх видів науково-практичної та господарської діяльності, спрямованих на організацію та забезпе­чення лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань з використанням природних лікувальних ресурсів.

Курортні зони — це освоєні природні території на землях оздо­ровчого значення, що мають природні лікувальні ресурси та факто­ри, необхідні для їх експлуатації будівлі і споруди з об'єктами інфра­структури, які використовуються, в тому числі шляхом промисло­вого освоєння, з метою лікування, медичної реабілітації, профілак­тики захворювань та поліпшення здоров'я людей.

Ліквідація надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру — проведення комплексу заходів, які включають аварійно-рятувальні та інші невідкладні роботи, що здійснюються в разі виник­нення надзвичайних ситуацій техногенного чи природного характеру і спрямовані на припинення дії небезпечних факторів, рятування життя та збереження здоров'я людей, а також на локалізацію зон надзвичай­них ситуацій техногенного та природного характеру.

Лікувально-оздоровча місцевість — це природна територія, що має мінеральні та термальні води, лікувальні грязі, озокерит, ропу лиманів та озер, кліматичні та інші природні умови, сприятливі для лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань.

Ліс — це сукупність землі, рослинності, в якій домінують дерева та чагарники, тварин, мікроорганізмів та інших природних компо­нентів, що в своєму розвитку біологічно взаємопов'язані, вплива­ють один на одного і на довкілля.

Лісові ресурси — це деревина, технічна і лікарська сировина, кормові, харчові та інші продукти лісу, що використовуються для задоволення потреб населення і виробництва.

Майнова відповідальність за екологічні злочини — це різно­вид юридичної відповідальності, яка передбачає виконання обов'яз­ку фізичних чи юридичних осіб щодо компенсації майнової чи мо­ральної шкоди, заподіяної власником чи користувачем природних ресурсів, порушенням екологічного законодавства або порушен­ням екологічних та інших прав громадян.

Медичний (бальнеологічний) висновок — це висновок, зроб­лений на підставі медико-біологічних та інших спеціальних дослі­джень складу та властивостей природних лікувальних ресурсів про можливість їх використання з метою лікування, медичної реабілі­тації та профілактики захворювань.

Моніторинг вод — система спостережень, збирання, обробки, збереження та аналізу інформації про стан водних об'єктів, прогно­зування його змін та розробки науково обґрунтованих рекомен­дацій для прийняття відповідних рішень.

Моніторинг земель — це система спостереження за станом зе­мель з метою своєчасного виявлення змін, їх оцінки, відвернення та ліквідації наслідків негативних процесів.

Надзвичайна екологічна ситуація — це надзвичайна ситуація, за якої на окремій місцевості сталися негативні зміни в довкіллі, що потребують застосування надзвичайних заходів з боку держави.

Надзвичайна ситуація техногенного та природного характе­ру — порушення нормальних умов життя і діяльності людей на ок­ремій території чи об'єкті на ній або на водному об'єкті, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом або іншою небезпечною подією, в тому числі епідемією, епізоотією, епіфітотією, пожежею, яке призвело (може призвести) до неможливості проживання насе­лення на території чи об'єкті, ведення там господарської діяль­ності, загибелі людей та/або значних матеріальних втрат.

Надзвичайний стан — це особливий правовий режим, який може тимчасово вводитися в Україні чи в окремих її місцевостях при ви­никненні надзвичайних ситуацій техногенного або природного харак­теру не нижче загальнодержавного рівня, що призвели чи можуть призвести до людських і матеріальних втрат, створюють загрозу життю і здоров'ю громадян, або при спробі захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України шляхом насильства і передбачає надання відповідним органам державної влади, військо­вому командуванню та органам місцевого самоврядування відповід­но до повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпе­чення безпеки і здоров'я громадян, нормального функціонування на­ціональної економіки, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, захисту конституційного ладу, а також допускає тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження у здійсненні конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Надра — це частина земної кори, що розташована під поверх­нею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.

Національні природні парки є природоохоронними, рекреа­ційними, культурно-освітніми, науково-дослідними установами за­гальнодержавного значення, що створюються з метою збережен­ня, відтворення і ефективного використання природних комплексів та об'єктів, які мають особливу природоохоронну, оздоровчу, історико-культурну, наукову, освітню та естетичну цінність.

Небезпечна діяльність — це будь-яка діяльність, у процесі здійснення якої одна або більше небезпечних речовин наявні або можуть бути наявні у кількостях, рівнозначних або таких, що переви­щують граничні межі, передбачені законодавством.

Негативні зміни в довкіллі — це втрата, виснаження чи зни­щення окремих природних комплексів та ресурсів внаслідок над­мірного забруднення навколишнього природного середовища, руй­нівного впливу стихійних сил природи та інших факторів, що обмежують або виключають можливість життєдіяльності людини та про­вадження господарської діяльності в цих умовах.

Об'єкт підвищеної небезпеки — об'єкт, який згідно із законом вважається таким, на якому є реальна загроза виникнення аварії та/або надзвичайної ситуації техногенного чи природного характеру.

Округ санітарної охорони — це територія земної поверхні, зовнішній контур якої збігається з межею курорту.

Оповіщення — доведення сигналів і повідомлень органів уп­равління про загрозу та виникнення надзвичайних ситуацій техно­генного та природного характеру, аварій, катастроф, епідемій, по­жеж тощо до центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ, організацій і населення.

Органи спеціального державного управління — це спеціально уповноважені органи центральної виконавчої влади, що реалізують функції управління в галузі використання природних ресурсів, охо­рони довкілля і забезпечення екологічної безпеки.

Особливо цінні та унікальні природні лікувальні ресурси — це ресурси, які рідко (не часто) зустрічаються на території України, мають обмежене поширення або невеликі запаси у родовищах та є особливо сприятливими і ефективними для використання з метою лікування, медичної реабілітації та профілактики захворювань.

Охорона атмосферного повітря — система заходів, пов'яза­них зі збереженням, поліпшенням та відновленням стану атмосфер­ного повітря, запобіганням та зниженням рівня його забруднення та впливу на нього хімічних сполук, фізичних та біологічних факторів.

Охоронні зони — це зони, призначені для забезпечення необ­хідного режиму охорони природних комплексів та об'єктів природ­них заповідників, запобігання негативному впливу господарської діяльності на прилеглих до них територіях.

Пам'ятки природи — це окремі унікальні природні утворення, що мають особливе природоохоронне, наукове, естетичне і пізна­вальне значення, з метою збереження їх у природному стані.

Парки-пам'ятки садово-паркового мистецтва — це найбільш визначні та цінні зразки паркового будівництва з метою охорони їх і використання в естетичних, виховних, наукових, природоохорон­них та оздоровчих цілях.

Право власності на землю — це право володіти, користувати­ся і розпоряджатися земельними ділянками.

Право земельного сервітуту — це право власника або земле­користувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Право оренди земельної ділянки — це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, не­обхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Право постійного користування земельною ділянкою — це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває в державній або комунальній власності, без встановлення терміну.

Правовий режим рекреаційних зон — це сукупність правил, вимог щодо створення, використання, управління, охорони рекреацій­них зон, покликаних сприяти ефективному функціонуванню цих зон з метою відновлення життєвих сил і працездатності людини.

Прибережна захисна смуга — частина водоохоронної зони відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони.

Природні заповідники — це природоохоронні, науково-дослідні установи загальнодержавного значення, що створюються з метою збереження в природному стані типових або унікальних для даної ландшафтної зони природних комплексів з усією сукупністю їх ком­понентів, вивчення природних процесів і явищ, що відбуваються в них, розроблення наукових засад охорони довкілля, ефективного використання природних ресурсів та екологічної безпеки.

Природні оздоровчі фактори — це природні явища, які при­сутні і виявляються в конкретній місцевості в найоптимальніших для організму людини концентраціях і сполученнях: тривалість, інтен­сивність і радіаційна безпека сонячного випромінювання, вологість повітря, інтенсивність і направленість вітрів, рівень аеровізації ат­мосфери, температура навколишнього середовища.

Природно-заповідний фонд — це ділянки суші і водного про­стору, природні комплекси й об'єкти яких мають особливу природо­охоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, гено­фонду тваринного і рослинного світу, підтримання загального еколо­гічного балансу та забезпечення фонового моніторингу довкілля.

Предмет екологічного права — це суспільні екологічні відноси­ни, що складаються з приводу використання природних ресурсів та охорони довкілля.

Реагування на надзвичайні ситуації техногенного та природ­ного характеру — скоординовані дії підрозділів єдиної державної системи щодо реалізації планів локалізації та ліквідації аварії (ката­строфи), уточнених в умовах конкретного виду та рівня надзвичай­ної ситуації техногенного чи природного характеру, з метою надан­ня невідкладної допомоги потерпілим, усунення загрози життю та здоров'ю людей, а також рятувальникам у разі необхідності.

Регіональні ландшафтні парки — це природоохоронні рекреа­ційні установи місцевого чи регіонального значення, що створюють­ся з метою збереження в природному стані типових або унікальних природних комплексів та об'єктів, а також забезпечення умов для організованого відпочинку населення.

Режим територій та об'єктів природно-заповідного фонду — це сукупність науково обґрунтованих екологічних вимог, норм і пра­вил, які визначають правовий статус, призначення цих територій та об'єктів, характер допустимої діяльності в них, порядок охорони, використання та відтворення їх природних комплексів.

Рекреаційні зони — це ділянки суші і водного простору, призна­чені для організованого масового відпочинку населення і туризму.

Родовища корисних копалин — це нагромадження мінераль­них речовин в надрах, на поверхні землі, в джерелах вод та газів, на дні водоймищ, які за кількістю, якістю та умовами залягання є придатними для промислового використання.

Санаторно-курортні заклади — це заклади охорони здоров'я, що розташовані на територіях курортів і забезпечують надання громадянам послуг лікувального, профілактичного та реабілітацій­ного характеру з використанням природних лікувальних ресурсів.

Управління в галузі екології — це врегульовані правовими нормами суспільні відносини, в яких реалізується діяльність держав­них органів, органів самоврядування, громадських об'єднань, що спрямована на забезпечення ефективного використання природних ресурсів, охорони довкілля і екологічної безпеки юридичними і фізич­ними особами шляхом гарантування дотримання екологічного зако­нодавства та попередження правопорушень у цій галузі.

Юридична відповідальність за екологічні правопорушення — це специфічна форма суспільних відносин, в яких за допомогою пра­вових норм та інших юридичних засобів забезпечується добровільне чи примусове виконання винними особами вимог екологічної безпе­ки, ефективне використання природних ресурсів, охорона довкілля або покладається обов'язкове виконання інших обов'язків за допу­щене екологічне правопорушення.