4. Юридична відповідальність за

ПОРУШЕННЯ ВОДНОГО ЗАКОНОДАВСТВА

Склади правопорушень водного законодавства визначені ст. 110 Водного кодексу України, а також КК України та КпАП. Умовно їх можна поділити на три групи:

• порушення права державної власності на води;

• забруднення, засмічення та виснаження вод, невиконання заходів щодо запобігання шкідливій дії вод;

• недотримання умов та вимог щодо водокористування, по­шкодження водогосподарських та гідрометричних споруд і прист­роїв, порушення правил їх експлуатації.

Особи, винні у порушенні вимог водного законодавства, притягуються до дисциплінарної, адміністративної, цивільної або кримінальної відповідальності.

Дисциплінарна відповідальність застосовується в разі порушення водного законодавства винною особою в процесі виконання трудо­вих обов’язків.

КпАП передбачається адміністративна відповідальність у вигляді штрафу на посадових осіб та громадян за такі порушення водного законодавства:

• порушення права державної власності на води (ст. 48);

• порушення правил охорони водних ресурсів (ст.59);

• порушення вимог щодо охорони територіальних і внутрішніх морських вод від забруднення і засмічення (ст. 59¹);

• порушення правил водокористування (ст. 60);

• пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, пору­шення правил їх експлуатації (ст. 61);

• невиконання капітаном або іншими особами командного складу судна чи іншого плавучого засобу передбачених чинним законодавством обов’язків по реєстрації в суднових документах операцій із речовинами, шкідливими для здоров’я людей або для живих ресурсів моря, чи сумішами, які містять такі речовини понад установлені норми, внесення зазначеними особами до суднових документів неправильних записів про ці операції або незаконна відмова пред'явити такі документи відповідним посадовим особам (ст. 62).

Адміністративні штрафи накладаються відповідно до виду правопорушення посадовими особами державних органів екології та природних ресурсів, водного господарства, охорони здоров’я .

У випадках, коли у діях порушників водного законодавства є оз­наки кримінальних злочинів, орган (посадові особи), що здійсню­ють державний контроль у сфері використання і охорони вод, готують по них відповідні матеріали і надсилають їх у правоохоронні органи для вирішення питання про притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності.

КК України (ст. 242) визнає злочином порушення правил охорони вод (водних об’єктів), забруднення мо­ря (ст. 243 КК України) в межах внутрішніх морських чи територіальних вод України або в межах вод виключної (морської) еко­номічної зони України матеріалами чи речовинами або відходами, шкідливими ній життя чи здоров’я людей а також:

• порушення законодавства про континентальний шельф Ук­раїни, що заподіяло істотну шкоду, а також невжиття особою, що відповідає за експлуатацію технологічних установок або інших джерел небезпеки в зоні безпеки, заходів для захисту живих ор­ганізмів моря від дії шкідливих відходів або небезпечних ви­промінювань та енергії, якщо це створило небезпеку їх загибелі або загрожувало життю чи здоров'ю людей (ст. 244);

• незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним до­бувним промислом, якщо воно заподіяло істотну шкоду (ст. 249);

• проведення вибухових робіт з порушенням правил охорони рибних запасів або диких водних тварин (ст. 250).

Цивільна відповідальність настає незалежно від притягнення винних осіб до адміністративної та кримінальної відповідальності. Підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземні юридичні й фізичні особи та особи без громадянства зо­бов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законо­давством України.

У цій сфері застосовуються загальні правила відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення законодавства про охоро­ну навколишнього природного середовища, визначені ст. 69 Зако­ну України “Про охорону навколишнього природного середовища.

Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства не звільняє винних від плати за спеціальне водоко­ристування, а також від необхідності здійснення заходів щодо ліквідації шкідливих наслідків.