1.6.2. Види екологічної безпеки

Класифікацію екологічної безпеки можна провадити за різни­ми критеріями:

• за джерелами небезпеки;

• територіальним принци­пом;

• масштабами шкідливого впливу;

• за способами і заходами за­безпечення.

Деякі з видів екологічної безпеки мають внутрішню диференціацію.

За територіальним принципом розрізняють: глобальну (міжна­родну), національну (державну), регіональну, місцеву, об’єктову екологічну безпеку.

За способами забезпечення виокремлюють:

• техногенно-еко­логічну;

• радіоекологічну;

• соціально-екологічну.

За об’єктами охорони можна вирізнити: загальну екологічну без­пеку довкілля, яка включає:

а) глобальну;

б) національну;

в) локаль­ну;

г) особисту екологічну безпеку громадян.

Залежно від причин порушення екологічної безпеки розрізняють таку, що виникла:

• внаслідок впливу на природний об’єкт людської діяльності (соціально-політичного, військового, техногенного ха­рактеру);

• під впливом самих природних процесів (землетрус, вивер­ження вулкану, повінь тощо).

Екобезпека диференціюється залежно від екологічно небезпечних видів діяльності, об’єктів на:

• технічну;

• хімічну;

• токсичну;

• біологічну;

• радіаційну;

• ядерну;

• гідротехнічних споруд;

• транспортних засобів тощо.

Радіаційна безпека є дотриманням допустимих меж радіаційно­го впливу на персонал, населення та навколишнє природне сере­довище, встановленого нормами, правилами й стандартами з без­пеки, а ядерна безпека — дотримання норм, правил, стандартів та умов використання ядерних матеріалів, що забезпечують радіаційну безпеку.

Норми, правила та стандарти щодо ядерної та радіаційної без­пеки — це критерії, вимоги та умови забезпечення безпеки при ви­користанні ядерної енергії. Їх дотримання є обов'язковим при здійсненні будь-якого виду діяльності у сфері використання ядер­ної енергії.

Екологічна безпека при поводженні з виробничими, побутовими та іншими відходами — додержання встановлених нормативів, лімітів, стандартів, правил та умов використання при додержанні вимог екобезпеки, санітарних норм, які забезпечують можливість подаль­шого господарського використання цих територій.

Радіаційна безпека під час поводження з радіоактивними відхода­ми — це неперевищення допустимих меж радіаційного впливу на персонал, населення та навколишнє природне середовище, встановлених нормами, правилами, стандартами безпеки, а також обмежен­ня міграції радіонуклідів у навколишнє природне середовище.

Екологічна безпека транспортних засобів — додержання правил, лімітів, нормативів викидів і скидів забруднюючих речовин, які за­безпечують екобезпеку всіх видів транспорту (автомобільного, повітряного, трубопровідного тощо).

Виходячи з масштабів шкідливого впливу і наслідків аварій і ка­тастроф в конкретній місцевості, можна виокремити зовнішню і внутрішню екологічну безпеку. Під внутрішньою розуміють діяль­ність працівників підприємств, установ, організацій, які виконують роботи, пов'язані з джерелом підвищеної небезпеки, та завідомо йдуть на екологічний ризик, ставлять себе в залежність від негатив­ного екологічного впливу. Для населення територій, на яких роз­ташовуються об’єкти підвищеної небезпеки, останні є джерелом зовнішньої екологічної небезпеки.