4.2 Влада, отримана насиллям

Говорячи про тих, хто отримує владу насиллям або злодіяннями Макіавеллі виділяв два випадки. Перший, це коли чесна людина для отримання влади скоює злочин. Другий – це отримання влади через благовоління до політика співгромадян. Другий мало стикається з насиллям, тому розглянемо перший. Шукаючи історичний приклад, мислитель зупинився на Агафоклі Сиракузькому. Людина, яка народилася ніким і належала до сім`ї ремісника, змогла зробитися правителем Сиракуз. Макіавеллі розглядає його життєвий шлях від простого військового до претора свого міста; як кар’єру від початку до вершини політичного положення. За допомогою свого війська Агафокл приспав пильність сенаторів, яких скликав уранці, ніби то для рішення справ щодо республіки, після чого вбив їх. Він узурпував владу та став володарем Сиракуз, не зустрічаючи жодних перепон з боку народу, тому що уособлював для нього сильну,достойну й рішучу людину. Аналізуючи дії Агафокла можна сказати, що влада не була їм отримана волею долі. Він не мав сильних покровителів і досяг всього службою у війську, проявляючи відвагу. З іншого боку, заради влади він пішов на вбивство сенаторів, жорстокість до співгромадян для отримання отриманої влади. Це не може охарактеризувати його як добру людину.

Ще одним прикладом є діяльність «улюбленця» Макіавеллі - Чезаре Борджиа, людини, якою флорентійський мислитель просто захоплювався.

"До завоювання Борджіа Романья знаходилася під владою правителів, які не стільки піклувалися

про власних підданих, скільки обкрадали їх, так що вся країна знемагала від грабежів, міжусобиць і беззаконня

Завоювавши Романью, Борджиа вирішив віддати її в

надійні руки, щоб підпорядкувати верховній владі, наділивши усіма повноваженнями Раміро де Орко,

людину доволі різку і жорстоку. Останній швидко приборкав Романью, присік розбрат і навів остраху

на весь край. Тоді Борджіа вирішив, що надмірне зосередження влади в руках де Орко більше не по-

трібне, адже це може призвести до перевороту, і заснував цивільний суд. Але розуміючи, що жорсто-

кість Раміро де Орко все-таки налаштувала народ проти нього, він вирішив виправдати себе в їх очах,

продемонструвавши населенню, що якщо і була жорстокість по відношенню до них, то в ній повинен

не Борджіа, а його суворий намісник. І ось одного дня вранці на площі в Чезене за його наказом по-

клали розрубане тіло Раміро де Орко поряд з колодою і скривавленим мечем. Це видовище одночас-

но задовольнило і приголомшило жителів Романьї" [18, 63].

Тому, можна сказати, що не існує однозначних відповідей на політичні питання, які зв’язані з використанням насилля. Їх, не зважаючи на на жорстокість, завжди можна виправдати, якщо чітко бачити кінцевий результат.

4.3.Макіавеллі про чесноти лідера

Флорентієць багато посвятив формуванню образу ідеального правителя (політичного лідера). Щоб зрозуміти концепцію політичного лідерства, треба враховувати історичні й політичні умови того часу.

Якщо враховувати , що Італія на той час не була єдиною державою, потерпала від міжусобних війн та завоювань. То можна сказати, що Макіавеллі зробив спробу знайти того, хто міг стати об’єднувачем усіх італійських земель. «Нехай після стількох років очікування Італія побачить нарешті свого рятівника. Не можу висловити, з якою любов’ю сприйняли б його жителі, постраждалі від вторгнень іноземців, з яким жаданням помсти, з якою несхитною вірою, з якими сльозами»[18,57].

Так біографи Н. Макіавеллі зазначають, що прототипом ідеального правителя для нього був Чезаре Борджиа, який створив у середній Італії державу і панував там хитрістю та розумом.

Макіавеллі зазначав, що «…розумний правитель не повинен залишатися вірним своїм обіцянкам, якщо це шкодить його інтересам, і якщо з ним і якщо зникли причини, які спонукали його дати таку обіцянку…»[18,75].

Якщо застосувати це твердження до сьогоденних реалій, то можна чітко прослідкувати, що і в сучасному суспільстві панують суворі закони. Перемагає сильніший та більш розумний.

Сам Макіавеллі робив поділ правителів на 2 типи: «леви» і «лиси», кожна категорія володіє необхідними для політика якостями. Мислитель писав: «Отже, з усіх звірів хай правитель уподобиться двом: левові й лисиці. Лев боїться капканів, а лисиця вовків, отже треба бути подібним до лисиці, щоб обійти капкани, і левом, щоб відганяти вовків»[18,71].

Макіавеллі акцентував увагу на тому. Як приховувати від усіх свої негативні дії. Кожен аморальний вчинок потрібно приховувати: «…Правителю немає необхідності володіти усіма чеснотами, але є необхідність виглядати наділеним ними…»[18,71].

На думку А.М.Баткіна, «…в кожній главі «Правителя» Макіавеллі вчить вмінню гнучко обирати і своєчасно змінювати забарвлення і засоби політики: в одній ситуації доречно наслідувати гуманному імператорові Марку Аврелію, в іншій- жорстокому правителю Септимію Северу. Потрібно, щоб правитель володів душею, здатною повертатися відповідно до змін фортуни…»[19,352].

Вартими уваги є погляди мислителя на відношення між правителем та народом. Що краще: Щоб правителя любили, чи боялися? Кажуть, що краще, коли і люблять і бояться. Це важко, але можливо, якщо дієво чередувати милосердя та жорстокість.

Безумовно, саме за подібні принципи Макіавеллі вважали і вважають жорстокою та аморальною людиною. Ніхто ніколи не міг спростувати поглядів італійця, саме тому його багато хто ненавидів.

Ніхто також не спростує того, що політика аморальна, адже рішення, які приймаються за її допомогою не можуть піти на користь і задовольнити всіх. Однак, не всі компроміси здатні допомогти. Нестача рішучості у лідера теж велика біда для держави. Якщо лідер є безвольним та м’ягкотілим- це призводить до глобальних державних проблем.

Макіавеллі писав: «настрій населення завжди непостійний, і якщо навернути народу власну віру легко, то утримати в ній- важко. Відповідно потрібно бути готовим до того, щоб, коли віра у населення вичерпається, змусити його повірити силою»[18,112].

Безумовно, усі поради флорентійця були спрямовані на оволодіння владою, та її утримання. В більшості випадків, вони суперечать нормам моралі. Але той, хто бажає більшого, той, хто відчуває себе володарем- повинен переступити через мертве тіло закону, вбити мораль, не зупинятися ні перед чим. Завзята, холоднокровна людина, яка не відчуває докорів сумління- це справжній макіавеллістичний лідер.

Розділ5. Оригінальність ідей Н. Макіавеллі.

Якщо порахувати всі інтерпретації ідей Н.Макіавеллі, то можна побачити, що їх неймовірно багато. Існує декілька десятків різних тлумачень його най популярних політичних праць "Государя" й "Міркувань….". Вчені кожен рік пишуть нові роботи, темою якої є Макіавеллі та його погляди. Скоріш за все нічого концептуально нового написати вже не вдасться. Залишається лише захоплюватися геніальністю флорентійця, його політичним зором. Макіавеллі, як прагматик до мозку кісток, був переконаний: люди, завжди прагнуть до влади і слави. Цього досягнуть тільки ті, кому відома відповідна інформація. Перемагає той, хто знає, чого бажає від влади. Бачення кінцевої цілі - один з найважливіших аспектів боротьби за владу. Необхідно отримувати важливі політичні знання. Для Макіавеллі це знання психологічне та соціологічне. Традиції минулого, розуміння політичної реальності, амбіційність, жадоба влади – ключі до успіху.

Макіавеллі був геніальним теоретиком . Ніхто до нього не створював подібних інструкцій по отриманню влади і її використанню. Держава, як механізм, нею можна досягти мети - в цьому в нього сумнівів не було, - хоча правителі і їх піддані можуть дивитися на речі по-різному, а значить, і по-різному до них ставитися.

Погляди Макіавеллі не можна назвати науковими, адже ніякої політичної та соціологічної теорії на той час ще не було. Вони є новаторськими на свій час і актуальними до нашого часу. Він був прекрасним істориком і дуже раціонально аналізував усе те, що бачив. Макіавеллі фаталіст, але фаталізм теж суперечний. Фатум можливо перемогти, йому можна протистояти. Для цього потрібно бути справжнім лідером, можливо, аморальним, можливо, безкомпромісним, але лідером. Ніколи не можна втрачати відчуття реальності, адже влада, як міцне вино - п’янить. Важко прийти до влади, важко її втримати. Чесні реформатори, наприклад, знаменитий глава Флорентійської республіки та приятель, якщо у Макіавеллі могли бути приятелі, або набагато більш обдарований Савонарола, канули в історію і погубили інших головним чином тому, що підміняли уявлення про реальне уявленнями про належне, бо і той і інший в якомусь сенсі втратили почуття реальності.

Макіавеллі не вірив у кінцевість історичного процесу. Все можна повернути, якщо правильно до цього підійти. Той, хто прийшов до влади один раз – зможе прийти двічі. Мораль завжди виправдає те, що пішло на користь більшості, навіть якщо для цього треба буде пожертвувати меншістю. Це закон корисності – і Макіавеллі першим сказав про це, отримавши славу філософа аморальності.