Розділ2.Погляди н.Макіавеллі на політику

Н.Макіавеллі – політичний діяч, письменник, філософ. Його політичні погляди чітко демонструють його основні трактати «Государ» та «Роздуми про першу декаду Тита Лівія». Н. Макіавеллі розглядав політику як «дослідну науку», практичний засіб приходу до влади. Не можна с повною впевненістю сказати, яких політичних поглядів на форму правління дотримувався Макіавеллі. Він жив у Флоренціі, яка була вільною республікою, але високо цінував монархію(особливо абсолютну). Макіавеллі вбачав у політиці все порочне,адже її творить людина – істота прагматична й зла. Двигуном розвитку є не бажання зробити щось на благо своєї держави, а власні матеріальні інтереси : «… люди можуть змиритися з усім, зі втратою свободи, влади, навіть зі смертю батька, але ніколи і нікому не пробачать утрати свого майна». Отже політика є відображенням людської природи. Н. Макіавеллі намагався створити образ ідеального політичного лідера, який буде максимально адаптованим до історичних реалій свого часу. Цей образ, на його думку, втілював у собі – Чезаре Борджиа. Саме він «об`єднував у собі силу лева та хитрість лисиці». Макіавеллі заслужив славу закінченного циніка, який виправдовував аморальність,але це було зумовлено часом та політичною реальністю Італії епохи Відродження. Вбивство заради великої цілі тоді не сприймалося з осудом. Жадоба до влади та амбіційність – ось мірила цього часу.

2.1.Макіавеллізм як маніпуляція поведінкою.

Макіавеллізм – політичний і психологічний термін, який був названий на честь Н. Макіавеллі. В його основі лежать принципи нехтування нормами моралі заради реалізації кінцевої мети. Відома цитата «Ціль виправдовує засоби», яку приписують Макіавеллі – це квінтесенція й політичний девіз макіавеллізму. В наукових роботах з політології (Г. Шилер, Е.Шостром та ін.) чітко проаналізований цей механізм. Психологія, яка на протязі всього існування людини тісно зв`язувалася з політикою і слугувала їй опорою, дає своє визначення «макіавеллізму». Співвідношення між вченням Н.Макіавеллі та макіавеллізмом досить складне. В соціальній дійсності макіавеллізм дає ґрунт для існування там, де вузька соціальна база, на яку спирається влада,так, як це буває при аристократії, де політика меншості суперечить загальнонародним інтересам. Щоб протистояти макіавеллізму необхідна активна участь усіх верств населення в політичному житті суспільства, актуалізація політики, її демократичність, можливість контролювати роботу політиків.

Макіавеллізм – це можливість маніпулювання людиною, приховуючи свої справжні наміри, використовуючи засоби, які відволікають(брехня,демагогія, підкуп, залякування…). Цікавим є факт того,що «Государ» був проаналізований психологами Р.Крісті й Ф.Грейсом на наявність висловів,які відносяться до маніпулювання. Цей аналіз збагатив соціальну психологію і привів до створення МАК шкали.

2.2 Аналіз форм правління.

Ніколо ді Бернардо Макіавеллі, як і інші мислителі-попередники вважав,що держава набуває розвитку тільки тоді, коли в ній є антагоністична боротьба різних політичних сил. Основними такими силами на той час були аристократія та народ. Ця боротьба спричиняє ту, чи іншу форму правління.

Різниця в ній вимірюється кількісним і якісним складом елементів у структурі організації. Також на форму правління впливають різні фактори, в тому числі здатність та вміння приходити до влади, та можливість її утримувати. Макіавеллі, як і багато авторів до нього і після нього, поділяв форми правління на «правильні» та «неправильні». До «правильних» належать : аристократія, монархія та демократія. Ці форми правління уособлюють прагнення до блага всього народу. Через різні чинники такі форми правління можуть трансформуватися в «неправильні», такі як : тиранія, охлократія та олігархія які, в свою чергу, призвані приносити індивідуальну користь. Високо цінував флорентієць і змішані форми правління. «Правильні» аристократія та демократія, поєднуючись народжують – змішану республіку. Вона найбільш ідеальна, адже в ній є система стримувань, яка не дає зазіхати на владу різним верствам населення. Вона являє собою компроміс між народом та знаттю. Протиставляючи республіку монархії, Макіавеллі відмічав, що незважаючи на меркантильну природу людини, народні маси завжди краще володіють владою, аніж монарх. Народ мудріший за государя, він не так часто робить помилки. Народ, який бунтує, можна вмовити різними обіцянками, а проти поганого і нерозумного монарха, треба воювати.