Розділ1.Коротка біографія н. Макіавеллі

Нікколо Макіавеллі народився 3 травня 1469 в сім'ї юриста. Його батько, Бернардо Макіавеллі, був збіднілим юристом. Мати Нікколо-донна Бартоломеа, була жінкою релігійною, вона складала гімни і канони на честь Діви Марії і співала в хорі церквиСанта Трініта.

Коли Нікколло виповнилося сім років, його віддали до школи магістрату в Матео,після до городської школи, де він добре освоїв латину.

Через брак грошей в сім’ї, Нікколло не зміг отримати університетську освіту. Багато читаючи, займаючись самоосвітою- він став дуже освідченною людиною.

18 лютого 1498 Макіавеллі балотувався на пост секретаря другої канцелярії республіки, але був переможений кандидатом від партії монаха-домініканця Савонароли, який згодом пройшов шлях від «пророка до ворога народу». Вже в квітні партія Савонаролине не втрималася при владі, а сам Савонарола 23 травня був страчений на площі Синьорії.

Згодом, Мікіавеллі переміг представника партіі Медічі і став Секретарем другої канцелярії. Під його юрисдикцію потрапили військові справи та закордонні справи.

Скоро флорентійська Синьйорія пересвідчилася в тому, що не помилилася у своєму виборі. Ще молодий Нікколо Макіавеллі вдало справлявся зі своїми обов'язками. За чотирнадцять років він склав тисячі дипломатичних листів, донесень, урядових розпоряджень, військових наказів, проектів державних законів; скоїв тринадцять дипломатичних і військово-дипломатичних поїздок з вельми складними різних італійських государів, імператора і чотири рази до французького короля. Як секретар комісії Десяти він ініціював початок військових кампаній та приклав руку до створення республіканського ополчення.

Як розумний дипломат, Макіавеллі завжди вміло балансував між різними політичними силами. Так у березні 1499 Макіавеллі поїхав до Понтедера, який тоді належав Пьомбіно, розташованого за сто кілометрів від Флоренції. Макіавеллі, який був секретарем комісії Десяти зумів переконати д `Аппіано, який сам короновав себе, не збільшувати плати за військову службу Флорентійської республіці, яка і без того витрачала великі кошти на кондотьєрів, які були найманим выйськом.

У тому ж році Макіавеллі був посланий до правительки важливого для республіки стратегічного пункту - Форлі, Катаріни з офіційним листом першого канцлера Флоренції Марчелло Адріані. Незважаючи на всі хитрощі підступної і досвідченої правительки, перший дипломатичний екзамен флорентійський посланець здав на відмінно: дружбу з правителькою Форлі вдалося зберегти, а це було дуже важливо в умовах напруженої боротьби за стратегічний торговий центр Пізу.

Тим часом над Італією, як над мертвою, літали різні стерв’ятники, бажаючи поживитися її землями. У жовтні 1499 французькі війська увійшли в Мілан, а на початку наступного року його правитель Людовіко Моро був ув'язнений і відвезений у Францію. Доля Італії залежала від Людовіка XII, до якого Флоренція в липні 1500 направила дипломатичну делегацію в складі якої був Нікколо Макіавеллі і Франческо Каза. Незабаром Каза захворів, і Макіавеллі залишився єдиним представником республіки при дворі. Він не тільки вивчав французьку політику, але і намагався впливати на неї. Коли кардинал Руанський заявив, що італійці нічого не розуміють у військовій справі, Макіавеллі відповів йому, що «французи нічого не розуміють в політиці, тому що якщо б розуміли, то не дозволили б папству досягти такої могутності». Ця репліка флорентійського дипломата примусила французький двір зацікавитися політикою папства.

В1502 році Макіавеллі зустрівся з Чезаре Борджиа, славнозвісним герцогом Валентино, який справив на нього неповторне враження. Жорстокий, хитрий, який не зважає на будь- які норми моралі, але сміливий, рішучий і справедливий правитель. Він не захоплювався Чезаре Борджиа, а вивчав йогополітику, коли той намагався зібрати і об'єднати цілі області Італії. Макіавеллі ще декілька разів зустрічався з цим володарем «кинжалу і отруєного вина», і в своїх донесеннях відмічав якості цього державного діяча, які гідно послужили матеріалом для теоретичних узагальнень і написання трактату «Государ».

У 1502 році у Флореції було введено посаду гонфалоньєра, яким став Содеріні, брат єпископа Вольтерри, який товаришував з Макіавеллі. Він був главою Синьйорії, мав право законодавчої ініціативи і міг втрутитится в судові справи. Содеріни був хорошим оратором, але не був політиком. Макіавеллі придбав необмежену довіру Содеріні, зробившись його постійним радником.

Хоч Макіавеллі й був другою людиною в республіці, він продовжував виконувати дипломатичні доручення. У важкі моменти італійської і європейської історії саме Макіавеллі направляли в інші держави з важливими дорученнями . Як приклад:

У 1503 році він перебував у війську Чезаре Борджа, який завойовував Перуджу. Згодом він терміново їде в Рим, де помер Папа Олександра VI і слідкує за виборами нового Папи-Юлія II.

У 1504 році він повторно прибув у Францію, де допомагає послу при Людовіку XII- Нікколо Валорі, якомуМакіавеллі допомагав порадами.

У грудні 1507 Макіавеллі був направлений у Тіроль до імператора Максиміліана. Куди привіз нові інструкції для флорентійського посла. Свою поїздку він опише в доповіді "Опис подій, що відбуваються в Німеччині».

Торкаючись сімейного життя дипломата відомо,що Макіавеллі одружився у тридцять три роки на Маріетті Корсіні, через рік став батьком першої дитини. Він дуже дбав про сім'ю, жартома називаючи її своєю «командою».

У 1512 році відбулися драматичні події, що призвели до загибелі Флорентійської республіки і призвели до закінчення політичної та дипломатичної діяльності Нікколо Макіавеллі. 11 квітня іспанське військо захопило Прато, учинивши там нещадну різанину і грабіж. Содеріні утік з Флоренції, де була відновлена ​​синьйорія Медічі; будучи політичмим опонентом Медічі, Макіавеллі був позбавлений посади і висланий на з міста.

У наступному році був розкритий проти Медичі змова на чолі з Боски. Макіавеллі запідозрили в участі. В березні 1513він був кинутий до в'язниці, де його піддали тортурам ( йому нанесли шість ударів батогами). Він вийшов з в'язниці лише завдяки амністії, оголошеної у зв'язку з обранням на папський престол Джованні Медічі (Лев X). Як неблагонадійному засланого Макіавеллі дозволили проживати у власному невеликому маєтку Сант-Андреа в Перкуссіно, розташованому недалеко від Флоренції. Там він жив у бездіяльності. Медічі не довіряли йому, тому він не мав змоги повернутися до політики. Макіавеллі зайнявся творчістю. У період заслання (1513-1520) він написав «Государя», «Міркування про першу декаду Тита Лівія», «Міркування про способи упорядкування справ у Флоренції після смерті герцога Лоренцо», «Опис подій у місті Лукка», була розпочата «Історія Флоренції »...та деякі художні твори.

21 червня 1527 Нікколо Макіавеллі помер, а ще через день його поховали в церкві Санта-Кроче. Поруч з Макіавеллі покояться Мікеланджело, Галілей та інші великі італійці. Він був великим патріотом не тільки Флонції, а й всієї Італії. Праці Макіавеллі назавжди увійдуть до золотої скарбниці політичної думки.