3. Місце юридичної психології в системі психологічних наук.Принципи юрид.Пс.

. Будучи прикладною галуззю психологічної науки, юридична психологія органічно пов'язана з іншими галузями психології. Цей зв'язок зумовлена, по-перше, тим, що загальним об'єктом для них усіх є особистість людини як суб'єкта діяльності, по-друге, тим, що в різних умовах і видах діяльності особистість піддається різним видам деформації.

Зв'язок юридичної психології з загальною психологією полягає в тому, що при аналізі поведінки суб'єктів правових відносин ми спираємося на встановлені общепсихологические закони організації цілеспрямованої діяльності людини.

Особливо тісні зв'язки юридичної психології із соціальною психологією, яка розкриває механізми спілкування і правової взаємодії людей у їх індивідуальної, групової та суспільної діяльності.

Вікова психологія вносить свій істотний внесок у розкриття онтогенезу особистості, розуміння деструктивних чинників девіантної і деликвентного поведінки підлітків та дорослих. Педагогічна психологія дозволяє розкрити роль конкретних умов виховання у формуванні мотивації поведінки і правосвідомості особистості. Взаємодія юридичної психології з психологією праці необхідно для розкриття професійної орієнтації особистості, її конкретного вкладу або нанесення збитку виробничим процесам, професійної орієнтації особистості, професіографічного аналізу діяльності юриста.

При розгляді багатьох професійних питань юридична психологія спирається на дані патопсихології та медичної психології, що розкривають роль філогенетичних та онтогенетичних механізмів патології психіки в розвитку протиправного поведінки.

Юридична психологія спирається на принципи, встановлені в загальній психології, трактуючи їх стосовно до своєї галузі знання. В якості основних принципів юридичної психології слід виділити наступні:

1) Принцип об'єктивності при дослідженні психіки в умовах правових взаємин. Даний принцип вимагає, щоб при вивченні поведінки людей в умовах законослухняного або протиправного поведінки слідчий і суд керувалися об'єктивними показниками прояви психічних процесів, станів і вчинків людини.

2)Принцип детермінізму (причинної зумовленості) в галузі правових відносин. Цей принцип спонукає не тільки фіксувати певне явище (вчинок), але й виявляти причини, чинники, що зумовили його виникнення.

3)Принцип розвитку. З цього принципу випливає, що особистість на протязі свого життєвого шляху піддається впливу навколишнього середовища, конкретних умов спілкування і взаємодії з людьми, завдяки чому суб'єкт засвоює певну інформацію і набуває нових властивостей і якості. 4)Принцип особистісного підходу. Важливо дослідити, як об'єктивні фактори зовнішнього соціального і природного середовища впливають і переломлюються через свідомість конкретної особистості, яка має певними інтелектуальними і характерологічними особливостями, а також переживає певні психічні стани, що опосередковують формування асоціальних форм поведінки.

5)Принцип системності. Діяльність людини розуміється як цілеспрямований, мотивований і саморегульований процес. Для юридичної психології це положення важливо, щоб пояснити наявність психічної «норми», нормального, тобто адаптованого до норм права поведінки. При вивченні будь-яких актів поведінки потрібно враховувати всю систему властивостей особистості.

Юридична психологія як наука, що інтегрує в собі психологічні та юридичні знання, поряд з загальнопсихологічними принципами повинна дотримуватися і основоположних принципів, що лежать в основі правової науки та чинного законодавства, саме:

1)Принцип законності означає, що в процесі розслідування і розгляду справи в суді необхідно дотримуватися певних норм, встановлені державою і закріплені у відповідних статтях Конституції, в кримінально-процесуальному та цивільно-процесуальному кодексах.

2)Принцип презумпції невинності означає неприпустимість упередженого і необ'єктивного підходу до розслідування справи, поспішного і суб'єктивного підходу до прийняття обвинувального висновку.

3)Принцип справедливості вимагає, щоб при розслідуванні і розгляді справи учасники судочинства спиралися тільки на об'єктивні докази і факти, виходячи з правових норм, а також визначали міру покарання відповідно до характеру вчиненого діяння. Порушення цього принципу призводить до грубих помилок слідства і рішення суду.

4)Принцип гуманності вимагає поваги до особистості в процесі судово-психологічних розслідувань, дотримання норм етики, неприпустимість нехтування людської гідності суб'єкта.