24.Дайте характеристику індивідуально-психічним відмінностям особистості та їх урахування в практичній діяльності психолога юридичної сфери.

Термін «особистість» спочатку означав маску, яку надягав актор театру. Тому використання терміна «особистість» щодо окремого ін­дивідуума підкреслює його роль у суспільному житті, суспільстві. Особистість — це насамперед суб'єкт певних соціальних відносин і свідомої діяльності, людина, яка має соціальні і психологічні осо­бливості. У психологічній літературі є різні визначення поняття «осо­бистість». Деякі з них: особистість — суб' єкт суспільної поведінки і комунікацій (Б. Г. Ананьєв); особистість — це індивід, який визначає свою активну позицію щодо всього оточуючого: до праці, соціального ладу, боротьби мас, задач колективу, долі іншої людини (Є. П. Кряжев); поняття особистості позначає людського індивіда як члена суспільства, узагальнює інтегровані в ньому соціально значущі риси (І. С. Кон); особистість — людина як суспільний індивідуум, суб' єкт пізнання та об' єктивного перетворення світу, розумна істота, яка володіє мовою і виявляє здатність до трудової діяльності (А. В. Петровський); осо­бистість — людина як носій свідомості (К. К. Платонов).

Особистість — це біосоціальна істота, що має дві сторони: біоло­гічну (живий організм) і соціальну (член суспільства). Не можна ігно­рувати біологічні основи в особистості і обмежуватися лише соціальни­ми особливостями. Людина — жива істота, якій притаманні природні закономірності (ембріональний розвиток, стать, зміна життєвих про­цесів в організмі та ін.). Тому необґрунтована соціологізація людини (як homo sapiens) неприпустима. З іншого боку, особистість не може роз­глядатися як замкнена в собі біологічна індивідуальність (З. Фрейд).

Особистість досліджується багатьма науками. Психологія вивчає особистість як свідому істоту, духовну сутність. Об'єктом її вивчення є насамперед психічні процеси, стани і властивості в їхньому взаємозв' язку та залежностях.

Кожна людина є індивідуальною і неповторною. Особистість ви­різняється індивідуальністю, має індивідуальні властивості. Водночас можна говорити про психологічну структуру особистості, яка охоплює: 1) темперамент (психологічні властивості, що визначають динаміку її проявів у діяльності; система природних властивостей); 2) характер (психологічні властивості особистості, що визначають ставлення до со­ціального середовища; сукупність відносин і особливостей соціально набутої поведінки); 3) спрямованість (психологічні властивості особис­тості, що визначають активний характер відносин і дій людини; система потреб, інтересів та ідеалів); 4) здібності (психологічні властивості осо­бистості, що є потенційними можливостями людини у виконанні діяль­ності; ступінь пристосованості до вимог певної діяльності).

25.Визначте предмет та завдання кримінальної психології.

      Предмет кримінальної психології. Злочинність і злочини як соціальне явище вивчаються багатьма науками: кримінологією, кримінальної статистикою, науками кримінального права та процесу, криміналістики, і звичайно, кримінальної психологією. В одному і тому ж об'єкті кожна з названих наук має свій предмет дослідження, з якого випливають свої завдання і визначається структура даної науки.

      Кримінальна психологія, будучи самостійною гілкою більш широкої науки - юридичної психології, вивчає психічні явища, факти, психологічні механізми і психологічні закономірності особистості злочинця, скоєних ним злочинів і злочинності як масового соціального явища. При визначенні предмета кримінальної психології важливо враховувати чотири моменти.

      По-перше, кримінальна психологія, як і будь-яка галузь психологічної науки, не обмежується лише вивченням та описом психіки людини, в даному випадку злочинця, не обмежується виявленням психологічних феноменів. Вона покликана їх пояснити, розкрити закономірності та механізми злочину як діяльності. Такий підхід дозволяє подолати описовість, констатацію лише фактів, що підміняє психологічні дослідження соціологічними.

      Від точного визначення предмета науки залежить розробка і застосування методів дослідження. Специфічні психологічні особливості особистості правопорушника і кримінальних груп, а також психологічні аспекти їх кримінальної діяльності неможливо досліджувати соціологічними методами, тут потрібні психологічні методи дослідження, адаптовані до умов, в яких кримінальної психологією вивчаються злочинність і злочинець.

      По-друге, дане вище визначення предмета направлено проти спроб звуження проблем кримінальної психології до рамок тільки фіксації фактів, а адже головне завдання будь-якої науки, що вивчає дійсність, полягає в передбаченні розвитку тих чи інших подій. Значить, для кримінальної психології важливо прогнозувати розвиток кримінальної ситуації в країні на основі розкриття механізмів самовідтворення злочинності.

      По-третє, в кримінальній ситуації є дві сторони: злочинець чи злочинна група і потерпілий (постраждалі). Розвиток подій в чому залежить від поведінки жертви злочинного посягання. Вивчення психології потерпілих стає важливою проблемою кримінальної психології.

      Для кримінальної психології важливо дослідити обставини і фактори, що сприяли формуванню особистості злочинця або виникнення кримінальної групи, і що важливо було б вжити, щоб злочин було попереджено. І тут ми виходимо на превентивний аспект кримінально-психологічних досліджень.

      По-четверте, для кримінальної психології першорядне значення має вивчення психології злочинних Співтовариств (які сообщества бувають, як вони виникають, які внутрішні психологічні механізми їх існування та ін.)

      Зрештою вивчення психологічних явищ, механізмів і закономірностей в області злочинності потрібно для того, щоб використовуючи психологічні та інші, рекомендовані кримінальної психологією кошти, можна було б активно впливати на злочинність, звужуючи сфери та форми її прояву.

      Завдання кримінальної психології. Виходячи з визначення предмета, можна сформулювати такі основні завдання кримінальної психології:

      1) вивчення психології особистості злочинця, особливостей різних типів злочинців, розробка їх класифікації;

      2) вивчення психології злочину як особливого виду діяльності (мотиви, способи вчинення, механізми психологічного захисту і самовиправдання людини, яка вчинила суспільно небезпечне діяння);

      3) вивчення психології злочинних співтовариств (види спільнот - випадково виниклі, організовані злочинні групи, злочинні організації; особливості дії в них психологічних механізмів їх існування, згуртування, активності та ін);

      4) психологічне вивчення злочинності як масового соціального явища (основні її психологічні характеристики, тенденції, соціально-психологічні причини і т.д.);

      5) дослідження психологічних механізмів відтворення злочинності в суспільстві та розробка психологічних способів її профілактики;

5. розробка психологічних аспектів віктимології (віктимологія - вчення про жертви злочинного посягання) та розробка на цій основі психологічних заходів забезпечення особистої безпечної життєдіяльності.