1.3. Accusatīvus cum infinitīvo в ролі поширеного підмета

Аccusatīvus cum infinitīvo в ролі поширеного підмета вживається після безособових дієслів і зворотів зі значенням „говорити”, „відчувати”: constat, notum est – відомо, me fallit – мені невідомо, interest – важливо, fama est – існує чутка, oportet – треба, appāret, patet, certum est, apertum est, perspicuum est – очевидно, placet – подобається, decet – годиться, praestat – краще, necesse est – необхідно, proverbium est – існує прислів’я. Наприклад:

1. Сonstat Cicerōnem a militibus Antonii interfectum esse. – Відомо, що Ціцерон був вбитий воїнами Антонія.

2. Fama erat Homerum caecum fuisse. – Була чутка, що Гомер був сліпим.

3. Vetus proverbium est gladiatorem in arena consilium capere. – Існує старе прислів’я, що гладіатор приймає рішення на арені.

4. Hoc quidem appāret, nos ad agendum esse natos. (Cic. Fam. 5, 58) – Це очевидно, що ми народжені для діяльності.

5. Apertum est, sibi quemque natura esse carum. (Cic. Fam. 5, 34) – Очевидно, що за природою кожен собі дорогий.

6. Est perspicuum, fierі omnia illa propter argentum. (Cic. Verr. 4, 40) - Очевидно, що все це робиться через гроші.

1.4. Accusatīvus cum infinitīvo у сучасних мовах

В англійській мові подібними до конструкції аccusatīvus cum infinitīvo є конструкція Complex Object (The Objective Infinitive Construction) - складний додаток та зворот Have (get) something done.. Complex Object виражається іменником у називному відмінку (the child, the boy, the students) або займенником в об'єктному відмінку (me, him, her, them, you, us) і дієслівної частини, яка виражається інфінітивом.

I want her (him, you, them) to help me. - Я хочу, щоб він (вона, ви, вони) допомогли мені.

Mother expected her daughter to be at home. - Мати сподівалася, що її дочка є вдома.

Як правило, інфінітив у функції складного додатка, як і знахідний відмінок з неозначеною формою дієслова, перекладається на українську мову підрядним реченням зі сполучниками що, щоб.

Конструкція Have (get) something done - це пасивна конструкція. Вона вживається, коли ми хочемо сказати, що щось було зроблено за нас, ми не робили цього самі. Тобто, вона описує ситуації, коли ми хочемо, щоб хтось інший (наприклад, майстер) зробив щось для нас.

I must have /get my hair cut. - Мені потрібно постригтися (= щоб перукар мене постриг).

We're having the house painted. - Ми фарбуємо будинок (= ми найняли малярів і вони фарбують).

Сполучники у такій конструкції вживаються ті самі, що й у nominatīvus cum infinitīvo та аccusatīvus cum infinitīvo - що, щоб.

В українській мові конструкція аccusativus cum infinitivo відповідає підрядному додатковому реченню зі сполучниками що, щоб.

У сучасній німецькій мові теж поширена конструкція accusativus cum infinitivo, яка була запозичена перекладачами з латинської мови. Предикатом речення в цій конструкції виступають дієслова відчуття (sehen, hören, fühlen) або директивні дієсліва (lassen, heißen). У лінгвістиці панує думка, що джерелом виникнення відмінкових інфінітивних конструкцій слугують спонукальні речення з дієсловами, які можуть керувати знахідним і називним відмінками.