- •Соціальне пізнання та його специфіка.
- •1.2 Соціальна філософія, її об’єкт, предмет, принципи та особливості.
- •1.4 Основні функції та значення соціальної філософії.
- •2. Історичний розвиток соц.. Філософської думки: основні періоди та сучасний стан.
- •2.1 Історичний розвиток соц. Філософської думки: зародження, основні періоди та сучасний стан.
- •2.2 Соціально-філософські ідеї мислителів стародавнього світу.
- •2.3 Платон і Аристотель про державу, людину і суспільство.
- •5. Соціальна філософія в хіх ст. (Конт, Спенсер та інші).
- •6. Основні напрями, течії та особливості розвитку сф в кінці хіх – поч. ХХст.
- •8. Концепції суспільства в сучасній соціальній філософії (р. Арон,а. Мемфорд, г. Маркузе, е. Фромм, д. Белл, о. Тофлер, й. Масуда, д. Лойон, Дж. Дьюї та інші).
- •9.1. Витоки сф думки України
- •10. Соціально-філософські ідеї Сковороди.
- •14.2. Основні концепції суспільства
- •14.3 Поняття суспільства, соціального, соціальної ідеї, соціального зв’язку і соціального закону.
- •15.1 Поняття практики, праці, виробництва.
- •15.3 Праця – основа саморозвитку людини і самоорганізації суспільства.
- •15.4 Суспільне виробництво та його компоненти.
- •15.6 Продуктивні сили і виробничі відносин, їх взаємовплив.
- •16. 1. Сусп. Відносини та їх суб’єкти.
- •16.2 Типи св
- •16.3 Суспільство як соціальна система.
- •16.4 Базисні компоненти, властивості і структура суспільства.
- •Дописати
- •17.1. Суспільне життя та його основні сфери.
- •Матеріальні і економічна сфера суспільства.
- •Соціальна сфера і соц. Структура суспільства.
- •17.4. Основні типи соціальних спільностей.
- •17.5. Народ, нація, клас, покоління та інші спільності.
- •17.6. Соціальні групи та їх типологія
- •17.8 Політична сфера суспільства.
- •17.12 Духовна сфера суспільного життя та зростання її впливу на інші сфери суспільства.
- •19.1 Розвиток суспільства.
- •19. 2 Соціальні процеси .
- •19.3 Джерела, рушійні сили розвитку суспільства.
- •19.4 Суспільний прогрес та проблема його критерії.
- •20.2 Основні типи особистості:
- •20.5 Цінності, їх класифікація та значення в житті особистості і суспільства.
- •20.6 Проблеми ціннісних орієнтацій.
- •20.1. Особистість як суб’єкт суспільного розвитку.
- •21.1 Культура, типи культури, людино творча сутність культури.
- •21.2 Цивілізація, типи цивілізації, та цивілізаційні засади суспільства.
- •21.3 Людство і глобальні проблеми сучасності.
- •21.4. Соціальна філософія і проблеми соціального прогнозування
9.1. Витоки сф думки України
Горський виділяє 3 етапи:
від Київської Русі до 15 ст., ще до КР були соц. філософські ідеї – це проукраїнська філософія.
16-18 ст. – Сковорода
перша третина 19 ст., - укр. філ-ї. в дусі романтизму.
Етапи СФ думки України
Початковий
Сковородинівський - початок 19 ст
Шевченківська доба - сер. 19 ст.
Франківський - кін 19 ст поч.. 20 ст.
Сучасний етап УСФ - 20 ст.
Джерела СФ: вірування, уявлення давніх слов’ян про людину і суспільство; ранньохристиянські вчення; літописи; перекладана література.
«Слово про закон і благодать» - проблеми єдності народів. Учення Христа дароване всім людям. Принципи відношення між людьми за благодаттю.
«Повчання дітям» Володимира Мономаха - відношення між людьми які будуються на моральних засадах: благолюбивість, добра, милосердності. Володимир Мономах закликає здійснювати добрі справи, турбуватися за сиріт, убогих і так можна одержати милість Божку. Людина - грішна, смертна на зло робить ще більше зло.. Чиніть добро – уникайте зла. Доброчинність гол. принцип співвідношення між людьми. Між має бути мир і злагода - має бути богобоязливість. Людина може врятувати себе виявляючи доброту до інших. Грішні думки треба проганяти, тому треба молитися. .
Данило Заточеник: Людина добра, , багата духовно почуває себе ув’язненою. У світі багато зла, це світ владолбюб, сріблолюбства. Князю треба збирати навколо себе людей людей духовно багатих. Піднестися духовно можна збагачуючись розумово. Розум над силою, милостиня над заздрістю. Першим висловив ідею серця.
М. Печерський, А. Смолятич - співвідношення матеріального і духовного. Перевага духовного. Ідея святості – критерій духовної сутності людини.
В укр.. гуманістів 15 ст:
С-O Роксолан «Напоучення пол. королеві. Обєднання людей у державу – природний інстинкт, який вимагає взаємної допомоги. Держава має бути гарантом права і користі . Кожен має право шукати шлях до порятунку своєї душі».
Іван Вишенський – результат праці негативний. Раз людини у результаті праці отримує багатство значить це негативно. Духовне збагачення чернечий спосіб життя. Спасіння душі головне призначення людини. Людина - єство грішне, нижче підладне пристрастям, кожен повинен сам шукати шлях до порятунку своєї душі.
Л. Зизаній. Активна діяльність на благо суспільства. Людина повинна служити добру на землі. Праця не зі страху, примусу а задля блага суспільства.
Ф. Прокопович - Треба розглядати питання про людину. Людина має особливе значення спрямовує свою діяльність на добро. Людина свобідна тоді коли вона сама панує над собою. Підносить значення людини.
І. Гізель: «Мир з Богом чоловіку». Обов’язок людини боротися проти зла. Треба витісняти злочини і чинити добро. Кожна людина є гідною, і не може бути пригнічена властю імущих. Всі люди мають бути оцінені за критерієм совість. Має право на задоволення своїх потреб.
10. Соціально-філософські ідеї Сковороди.
Г.Сковорода (1772-1794) - український просвітитель-демократ, філософ і поет - дістав освіту у Києво-Могилянській академії, відмовився від духовної кар'єри й обрав шлях народного мандрівного просвітителя. Соціальна концепція Г.Сковороди суперечлива Вона поєднує реалістичні й містичні (релігійні) положення, глибокий і проникливий гуманізм з елементами утопізму і мрійництва. Г.Сковорода відомий насамперед своїми етичними поглядами, вченням, заснованим на критиці соціальної нерівності, багатства, морального розкладу пануючих верств тогочасного суспільства. Проблема людини - одна з центральних в філософії Г.Сковороди. Вчений розмірковує над природою людського щастя, шляхів його досягнення, моральних якостей особистості тощо. Досягнення щастя, на думку філософа, пов'язане з працею і моральним вдосконаленням. Працю - «сродный труд», тобто працю, що відповідає внутрішнім задаткам людини, він розглядає як найвищий зміст її буття, основу щастя. Моральне самовдосконалення, на його думку, повинне здійснюватись на основі Біблії. І хоч у творах Г.Сковороди можна зустріти критичне ставлення до Біблії, все ж філософ вважав цей твір цілим світом - «Світом символів», виразником простої житейської правди, людських сподівань і прагнень, суспільних ідеалів.
Філософія Сковороди це філософія щастя людини. Серце - це духовна сутність людини.
Видима Невидима
світ природа бог
світ тіло душа (серце)
світ тексти біблії образи
Принцип. Нерівна рівність: Кожна людина не однакова з іншими, пізнаючи себе вона вона може стати щасливою. Нерівні люд можуть займатися сродною працею і досягаючи щастя стають рівними. Шлях до цього є самопізнання. Починати треба з пізнання Бога і божественного в собі.