21.1 Культура, типи культури, людино творча сутність культури.

Культура (лат. оброблений, вдосконалений). За Гуфендорфом культура це все те що створене людиною. Культура – це сукупність матеріальних і духовних цінностей вироблених людством, процес творення та розподілу цих цінностей, та процес саморозвитку людини. Культура – це міра людського в людині і якою мірою людина реалізує свою людську цінність.

Концепції культури: релігійна, соціально-політична, символістка, еволюціоністська.

Типи культур:

• національний підхід:

- українська,

• французька,

• англійська.

• Регіональний:

- африканська

- американська

- європейська

• Історичний підхід:

• Антична культура

• Ренесансна

• Сучасна

• За сферами:

• моральна

• матеріальна і т.

• За суб’єктами:

• народна

• професійна.

• За видами діяльності:

• культура праці

• культура відпочинку

• культура смерті

Культура впливає на формування суспільства, а на культуру впливає кожна особистість.

21.2 Цивілізація, типи цивілізації, та цивілізаційні засади суспільства.

Культура пов’язана з цивілізацією. Цивілізація – ступінь розвитку культури. У вузькому значенні цивілізація – матеріально технічна сторона розвитку культури. Цивілізація (лат. – перекл.. як громадянський, державний), ввів Мірабо, для пом’якшення позначення символів.

Цивілізація – це суспільство на началах розуму. Цивілізація – це стадія розвитку суспільства, яка настає після варварства.

Цивілізація виникає на певному ступені розвитку суспільства.

Цивілізація – це така стадія розвитку суспільства, на якій відбувається його самореалізація, за допомогою, загальноприйнятих норм і законів, що забезпечує розвиток суспільства і особистості.

Типи цивілізації:

• за регіонами:

європеська

азійська

американська

• за історичним підходом:

давні

сучасні

• за ознаками загальності:

світова

локальна

• за релігійними ознаками:

буддійська

ісламська

християнська

21.3 Людство і глобальні проблеми сучасності.

Глобальні проблеми поділяють на проблеми геофізичні і геокосмічні та проблеми антропогенні.

Глобальні проблеми:

• Інтерсоціальні – утворюються в процесі загострених суперечностей між державами. До них відносять: проблема збереження миру, проблема обмеження ліквідації ядерної зброї, проблема роззброєння, подолання економічної відсталості.

• Антропосоціальні – пов’язані з протиріччям між особою і державою. До них відносять: проблема безробіття, проблема бідності, проблема охорони здоров’я, проблема поширення епідемій, проблема психічного здоров’я, демографічна проблема.

• Природно – соціальні – породженні суперечностями між людиною і природою. До них відносять: екологічна проблема (проблема очищення навколишнього середовища), сировинна проблема (проблема ресурсів), енергетична, продовольча проблема.

21.4. Соціальна філософія і проблеми соціального прогнозування

Прогноз – це вироблення знань про майбутнє.

Соціальний прогноз - це вироблення знань про майбутнє суспільства, людства. Для соціального прогнозування використовують наступні методи: екстраполяції, моделювання, аналогії, метод сценарію, метод експертних оцінок.

Сучасна соціальна філософія переповнена роздумами про майбутнє, долю людської цивілізації та культури. Ці роздуми розпочинаються, як правило, з визначення глобальних проблем, шляхів і засобів їх розв’язання як в регіональному розрізі, так і в межах цивілізації. Сукупність зазначених поглядів і вчень становить відносно самостійний напрям сучасної західної соціальної філософії – футурологію. У межах цього напряму ведеться пошук і обґрунтування майбутніх соціальних реалій, моделювання динаміки глобальних проблем і світових суперечностей, здійснюється соціальний прогноз.

Футурологічні концепції можна згрупувати у три відносно самостійні напрями:

• Апологетичні (З.Бжезінський, Р.Арон, Г.Кан, Б. де Жувенель, К.Фурастьє та ін..) – підкреслюють переваги технічної цивілізації західного зразка, аналізують суспільний прогрес переважно у вимірах зростання техніко-економічних показників, підкреслюють можливість модернізації капіталістичного суспільства, подолання його конфліктів і суперечностей засобами індустріалізму, інформатики, технологічної революції.

• Ліворадикальні (А.Ускоу та ін..) – прогнозується можливість краху західної цивілізації внаслідок бездумного і неконтрольованого нарощування науково-технічного потенціалу.

• Реформістські (Д.Белл, О.Тофлер, Ф.Поллак та ін..) – обґрунтовують необхідність конвергенції капіталізму з соціалізмом, створення єдиної системи контролю за матеріальними ресурсами землі, системою виробництва та споживання.