17.5. Народ, нація, клас, покоління та інші спільності.

Рід через народження розростався в плем'я, генетичний зв'язок якого виявлявся в спільності мови, спільних звичаях і легендах, а з племені чи з племен шляхом поділу, об'єднання та асиміляції складався народ, коли до зв'язків етнографічних приєднувались моральність, усвідомлення духовної єдності, виховане спільним життям та спіль­ною діяльністю, спільністю історичної долі та інтересів. Нарешті, народ стає державою, коли почуття національної єдності відбивається у зв'язках політич­них, у єдності верховної влади і закону. В державі народ стає не тільки політич­ною, а й історичною особистістю, з більш-менш означеним національним ха­рактером і усвідомленістю свого світового призначення»

Народ – поняття багатозначне. У широкому розумінні – це все населення тієї чи іншої держави, країни. В іншому розумінні – це термін, що означає різні форми етнічних та етносоціальних спільностей людей (плем’я, народність, нація тощо). Крім того, це й соціальна спільність, яка включає на різних етапах історії ті групи і верстви, які за своїм об’єктивним становищем здатні вирішувати завдання розвитку суспільства.

Народність виникає з потреби збереження такої внутрішньої спільності лю­дей, що формувалась під впливом їхнього проживання на одній території, в єдино­му соціокультурному середовищі, спілкування однією мовою, співжиття в межах спільних традицій, звичаїв і, врешті-решт, рис характеру. Приватна власність руй­нувала цю єдність. Вона розводила людей по різних соціальних полюсах. Це був об'єктивно необхідний процес: кожен, хто володів власністю, бажав розпоряджа­тися нею. Проте люди не бажали втрачати надбання історично сформованої єдності. Перша потреба зумовила формування й розквіт класу, друга - народності.

Народність - це історична спільність людей, що утворюється з племен і пере­дує нації. У нерозвиненому вигляді має всі ознаки нації - проживання на спіль­ній території, одна мова, спільний психологічний склад, що виявляється в особ­ливостях культурного розвитку та побуту. Проте для народності є характерною слабкість внутрішніх економічних зв'язків.

Відносна ізоляція (натуральне господарство, замкнутий спосіб життя, труд­нощі зв'язків населення різних областей) не могла не відбитися на народності. Розмежування людей досягло такого рівня, що, наприклад, мешканець Шанхая не розумів мови пекінця, хоч обидва розмовляли китайською мовою. На сьогодні в світі існує 2796 мов і близько 8 тис. діалектів!

Звичайно, історія не стоїть на місці. Розвивається виробництво, зростає продук­тивність праці, удосконалюються техніка й технологія, наука і культура. Універ­сальні зв'язки руйнують натуральне господарство. На руїнах народності виникає така спільність, як нація. Від періоду становлення капіталістичних суспільних від­носин і фактично аж до середини ХХст. жодне соціально значуще питання не могло бути вирішеним без врахування специфіки класового розмежування людей у сус­пільстві. Більше того, саме класові стосунки зумовлювали характер суспільно-істо­ричного процесу. Вплив, звичайно, мали й процеси, зумовлені релігійними та наці­ональними мотивами, проте їхню сутність визначали саме класові відносини.

Класи – це соціальні групи, об’єднання людей за відношенням до засобів виробництва, за мірою і часткою одержання суспільного продукту та місцем і роллю в суспільній організації праці.

Класи виникають у процесі розкладу первіснообщинного ладу внаслідок сус­пільного поділу праці й появи приватної власності на основні засоби виробниц­тва. Обгрунтуванню цієї позиції присвячена наукова література. Проте в сучас­ній соціальній філософії є й інші точки зору. Так, представники соціал-дарвініст- ського напряму (О.Аммон, Дж.Хакслі, С.Дарлінгтон) пов'язують існування кла­сів насамперед з біологічними законами й боротьбою за виживання людей в пев­них географічних умовах. Інші теоретики (Р.Сентерс) виводять класове розша­рування з відмінностей в ідеях, психології, рівня морального й інтелектуально­го розвитку людей. Е.Рос підводить визначення класу під статус рівнозначної з іншими соціальної групи, що існує в суспільстві. М.Вебер спробував розщепити класову структуру суспільства на відносно самостійні групи людей, що гурту­ються на засадах фактично розрізнених інтересів в сфері виробництва, суспіль­ного життя, політики.