Окремо визначається структура професійної підготовки незайнятого населення.

	(10.6)
	(10.7)
	(10.8)

Аналізується динаміка професійної підготовки:

(10.9)

де Т_пр.п — темпи зміни професійної підготовки.

Коефіцієнт навантаження kнав на одне робоче місце розраховується як відношення кількості офіційно зареєстрованих безробітних до кількості вакантних робочих місць:

(10.10)

Рівень вакантності, навпаки, відображає співвідношення кількості вакансій до кількості претендентів на них:

(10.11)

де k_в — коефіцієнт вакантності; U — кількість безробітних; N_в — кількість вакантних робочих місць.

Зазначені коефіцієнти характеризують наявність незбалансованості на ринку праці. Якщо:

1) k_нав < 1 для національної економіки це означає, що пропозиція робочої сили менше, ніж попит на неї. Безробіття, що виникає при цьому, можна класифікувати як природне, тому що робочі місця є;

2) k_нав = 1 на макрорівні це означає, що всі, хто шукають роботу, можуть бути нею забезпечені, а на ринку праці встановлюється рівновага;

3) k_нав > 1 це ознака циклічного безробіття, пропозиція робочої сили перевищує попит на неї, і чим більше в даному випадку k_нав, тим важче ситуація на ринку праці. Не всі, хто шукають роботу, зможуть її знайти.

2. Методика аналізу тенденцій динаміки зайнятості

Аналіз тенденцій зайнятості охоплює визначення:

• динаміки кількості зайнятих:

(10.12)

де ТР_Е — темпи зростання зайнятості; Е_t, Е_{t – 1} — чисельність зайнятих в періоді t і (t – 1);

• структури зайнятості — основна діяльність, додаткова робота, неповна зайнятість;

• рівня зайнятості Р_Е:

(10.13)

• динаміки збалансованості робочої сили і робочих місць на рівні галузі або регіону.

На структуру зайнятості впливає інвестиційна, структурна, соціальна політика. Розрахунки галузевої або регіональної структури зайнятих здійснюється за формулами:

	(10.14)
	(10.15)

де k_Ei, k_Ej — частка зайнятих в галузі i або в регіоні j в загальній кількості зайнятих; E_i, E_j — кількість зайнятих у галузі i або в регіоні j.

Для аналізу динаміки збалансованості робочої сили і робочих місць на рівні галузі або регіону застосовуються два показники:

1. оборот робочих місць;

2. оборот робочої сили.

Галузевий оборот робочих місць, по суті, збігається з динамікою зайнятості. Це пояснюється тим, що в межах певної галузі процеси розширення і скорочення виробництва відбуваються одночасно, що зумовлює постійні коливання зайнятості.

Для характеристики обороту робочих місць розраховуються:

• темп створення нових робочих місць T_ст;

• темп ліквідації робочих місць T_л.

Ці показники визначаються за формулами:

(10.16)

де N_стt — кількість робочих місць, додатково створених у періоді t; N_{t – 1} — загальна кількість робочих місць у періоді t – 1.

(10.17)

де N_лt — кількість робочих місць, ліквідованих у періоді t.

Тоді кількість робочих місць у періоді t буде визначатися за формулою:

(10.18)

А різниця між показниками (10.16) і (10.17) буде характеризувати темп зміни зайнятості:

(10.19)

або

(10.20)

_{Сума зазначених показників визначає оборот робочих місць (ОNt):}

,

(10.21)

або

(10.22)

Економічний зміст цього показника полягає у тому, що він характеризує частку створених та ліквідованих робочих місць поточного року в загальній їх кількості у попередньому році.

Крім обороту робочих місць розраховується також їх надлишковий оборот (О_нNt) за формулою

(10.23)

Останній показник (О_нNt) показує перевищення загального обороту робочих місць над їх кількістю, достатньою для забезпечення необхідного приросту зайнятості:

(10.24)

Умовою достатньої кількості робочих місць для забезпечення необхідного приросту зайнятості є:

	(10.25)
	(10.26)

В ідомо, що в попередньому періоді у галузі функціонувало 250 тис. робочих місць. У розрахунковому періоді коефіцієнт приросту створення робочих місць дорівнюватиме 0,75, а кількість ліквідованих робочих місць досягне 4 тис.

Обчислити:

1) кількість створених робочих місць у розрахунковому періоді:

N_cтt = k_ст· N_{t – 1} = 0,35 · 250 = 87,5 тис.;

2) темп ліквідації робочих місць:

;

3) кількість функціонуючих робочих місць у розрахунковому періоді:

N_t = N_{t – 1} + N_стt – N_лt = 250 + 87,5 – 4 = 333,5 тис.

4) темп зміни зайнятості:

ТР_Еt = Т_стt – T_лt = 0,35 – 0,016 = 0,334,

або

;

5) оборот робочих місць:

О_Nt = Т_стt + T_лt = 0,35 + 0,016 = 0,366;

або

;

6) Надлишковий оборот робочих місць:

О_нNt = O_Nt – TP_Е = 0,366 – 0,334 = 0,032.

Галузевий оборот робочої сили розраховується за двома показ­никами:

• темп працевлаштування (Т_пр);

• темп звільнення працюючих (Т_зв).

Методика визначення зазначених показників така:

(10.27)

де U_прt — кількість безробітних, працевлаштованих у періоді t; E_{t – 1} — загальна кількість зайнятих у періоді t – 1.

,

(10.28)

де Е_звt — кількість звільнених працівників у періоді t.

Різниця між показниками (10.27 і 10.28) характеризує темп зміни зайнятості:

(10.29)

або

(10.30)

Сума цих показників визначає оборот робочої сили (О_L):

(10.31)

або

(10.32)

Економічний зміст цього показника полягає у тому, що він характеризує частку працевлаштованих і звільнених у поточному році у загальній кількості працюючих у попередньому році.

Зіставлення динаміки робочих місць і робочої сили дозволяє виявити збалансованість між темпами їх зміни на ринку праці. Умовою рівноваги є:

(10.33)

або

(10.34)

Частина робочої сили в розрахунковому періоді може бути не пов’язаною із перерозподілом робочих місць, що характеризується показником «холостого» обороту робочої сили (О_ХL):

(10.35)

З метою додаткового порівняння динаміки робочих місць і робочої сили застосовуються ще два показники:

1. коефіцієнт надлишковості (k_над):

   (10.36)

2. частка «холостого» обороту робочої сили в її обороті (Ч_ХL):

(10.37)