4.5 Організація дозиметричного й хімічного контролю.

Основним завданням дозиметрії у випадку хімічної небезпеки є визначення ступеня зараження отруйними і сильнодіючими речовинами повітря, місцевості,обладнання,транспорту,засобів індивідуального захисту,продуктів харчування,фуражу,води із застосуванням приладів хімічної розвідки та газоаналізаторів або відбирають проби й аналізують їх у хімічній лабораторії.

Прилади хімічної розвідки і контролю зараження досить мало відрізняються один від одного. Та найбільше застосування в Україні знайшов військовий прилад хімічної розвідки ВПХР для виявлення ступеня небезпеки зараження отруйними речовини повітря.

В металевій коробці приладу ВПХР розміщені:насос,насадки до нього,запасні ковпачки,фільтри,патрони,ліхтар,касети,індикаторні трубки та паспорт і інструкція користування приладом. Індикаторні трубки-це скляні запаяні трубки ,всередині яких знаходяться ампули з реактивами і наповнювачами. Індикаторні трубки(ІТ) маркіровані кольоровими кільцями ,які показують яку отруйну речовину можна визначити за допомогою даної трубки.

В подальшому організація дозиметричного контролю зводиться до вживання заходів щодо захисту працівників,а тому виникає потреба в оцінці наслідків цієї події.

Оцінка наслідків аварій на хімічно небезпечному об'єкті включає [33] :

• виявлення масштабів зараження навколишнього середовища (місцевості. приземного шару атмосфери, води):

• визначення можливих наслідків зараження.

Встановлення масштабів і визначення можливих наслідків зараження навколишнього середовища здійснюються за наявності інформації про джерело хімічного зараження, метеоумови, дані про рельєф місцевості, забезпеченість населення (робітників та службовців) засобами захисту, а також інших даних, які стосуються сформованої ситуації. Орієнтовний відсоток уражених за відсутності засобів захисту при поширенні (пе­рвинної) хмари НХР наведений у таблиці 4.1

Відносна кількість уражених

Таблиця 4.1

Вид НХР	Кількість уражених, %
Хлор, аміак, сірчистий ангідрид	20-30
Фосген, ціаністий водень (синильна кислота) 30-40	Окис етилена 50-60

Примітки . 1.Первинна хмара формується в момент руйнування посудини за рахунок температури піддона (обвалування) і навколишнього повітря.

2. Відсоток уражених у будинках з виключеною вентиляцією в 1.5 - 2 рази менше зазначеного у таблиці.

За наявності засобів захисту відсоток уражених (через технічні несправності) може скласти 1-3%.

Найбільш важливими показниками наслідків аварій на ХНО є :

1) масштаби хімічного зараження, які характеризуються площею (радіусом) району аварії 2) глибиною поширення пер­винної (вторинної) хмари НХР.

Радіус району аварії залежить від кількості й виду НХР, умов збереження і може досягати 0,5 - 1,0 км.

Глибина поширення хмар зараженого повітря з уражаючими концентраціями залежить від: 1) виду й кількості НХР 2) умов збереження

3) метеоумов та інших факторів. Найбільш сприятливими метеоумовами для поширення хмар зараженого повітря є інверсія (ясна ніч), за якої глибина поширення хмари може досягати кілька десятків кілометрів.

Таким чином, аварії з витоком НХР здатні призвести до важких наслідків для живої природи й людини. Фахівці наголошують на тому, що сучасна хімічна промисловість для людства є небезпечним "хижаком", для утримання якого потрібні надійні грати законів, фахова і особиста відповідальність.

Основними вихідними даними для оцінки наслідків аварії є:

1. тип і кількість НХР (ОР); район і час витоку НХР (застосування ОР);

2. метеоумови;

3. дані про рельєф місцевості й ступінь захищеності людей.

Масштаби зараження навколишнього середовища прийнято характеризувати зонами хімічного зараження, межі яких виявляються за даними засобів хімічної розвідки, а за їх відсутності - методом прогнозування.

Вихідними даними для прогнозування зон хімічного зараження НХР є:

1. район розташування хімічно небезпечного об'єкта;

2. кількість, вид і умови збереження НХР;

3. метеоумови (температура, напрямок і швидкість віт­ру, стан вертикальної; стійкості приземного шару повітря);

4. рельєф місцевості.

Площа зони хімічного зараження включає ділянку виливу НХР у районі аварії і територію, над якою поширилися пари отруйних речовин в уражаючих концентраціях.

Радіус ділянки зараження в районі виливу (аварії) залежить від кількості й умов збереження НХР і досягає не більше 1 км.

Територія, над якою поширюються пари отруйних речо­вин в уражаючих концентраціях, може складати кілька десятків квадратних кілометрів.

Основним показником зараженої території є глибина поширення хмари зараженого повітря, на яку істотно впливає швидкість вітру, стан вертикальної стійкості повітря і рельєф місцевості.

Глибина поширення зараженого повітря з уражаючими концентраціями НХР на відкритій місцевості при швидкості вітру 1 м/с у необвалованих ємностях наведена в таблиці 4.2

Поправочні коефіцієнти впливу швидкості вітру на глибину поширення зараженого повітря наведені у таблиці 4.3

Ступінь вертикальної стійкості приземного шару повітря визначається за даними (графіком) метеорологічних спостережень і прогнозу погоди. Для оперативних розрахунків найбільш прийнятною є схема визначення стану вертикальної стійкості повітря за даними прогнозу погоди (табл. 4.3)

Рельєф місцевості, наявність лісових масивів, житлових і промислових будівель зменшує глибину поширення зараженого повітря у два рази.

Площа зони хімічного зараження (З_з) визначається за формулою [33]:

З_з = Г ∙ Ш, (4.1)

З_з - площа зони хімічного зараження, км;

Г - глибина зони хімічного зараження, км;

Ш - ширина зони хімічного зараження, км.

Таблиця 4.2