
- •Тема 3: техногенні небезпеки та їх наслідки
- •4.1 Техногенні небезпеки та їх вражаючі фактори
- •Характеристика параметрів джерела ураження техногенної надзвичайної ситуації та їх позначення[15]
- •4.2 Промислові аварії, катастрофи та їх наслідки
- •4.3 Небезпечні події на транспорті та транспортних комунікаціях
- •4.4 Радіаційні небезпеки та вражаючі фактори
- •4.4.1 Джерела радіації та одиниці її вимірювання
- •Норми радіаційної безпеки
- •4.5 Характеристика та особливості небезпечних хімічних речовин
- •4.5.1 Класифікація небезпечних хімічних речовин за ступенем токсичності та вплив їх на організм людини
- •Характеристика сдор за ступенем токсичності
- •4.5.2 Класифікація суб’єктів господарювання і адміністративно – територіальних одиниць за хімічною небезпекою
4.3 Небезпечні події на транспорті та транспортних комунікаціях
Нині будь-який транспортний засіб – це джерело підвищеної небезпеки. Небезпечні події на транспорті поділяються на аварії(катастрофи) залежно від виду транспорту: повітряний, залізничний, морський, річковий, автотранспорт.
Визначальними ознаками транспортних аварій є:
Віддаленість місця аварії (катастрофи) від великих населених пунктів, що ускладнює збір достовірної інформації та надання першої медичної допомоги потерпілим.
Ліквідація пожеж на території залізничних станцій та вузлів
Важкодоступність під’їздів до місця катастрофи та труднощі з використанням інженерної техніки
Необхідність відправлення великої кількості потерпілих до інших місць у зв’язку зі специфікою лікування
Труднощі зі встановленням кількості пасажирів, що виїхали з різних міст та опинилися на місці аварії(катастрофи)
Прибуття родичів з різних міст, організація їхнього розташування, обслуговування(харчування, послуги, зв’язок)
Організація пошуку решти загиблих чи речових доказів шляхом прочісування місцевості.
Люди, що добре підготовані, знають про можливі аварійні ситуації, а також про те, що робити в разі їх виникнення, припустяться меншої кількості помилок під час справжньої аварійної ситуації, що може врятувати їхнє життя.
Окрім того, особи, що добре обізнані з вимогами до транспортування та маркування небезпечних вантажів, практично усувають аварії та катастрофи під час перевезення небезпечних вантажів.
Перевезення небезпечних вантажів – це діяльність, пов’язана із переміщенням небезпечних вантажів від місця їх виготовлення чи зберігання до місця призначення, що включає підготовку вантажу при транспортуванні засобів та екіпажу, приймання вантажу, здійснення вантажних операцій та короткострокове зберігання вантажів на усіх етапах переміщення[18].
Місця зберігання небезпечних вантажів – це спеціально облаштовані місця(майданчики, складські приміщення чи споруди), де зберігаються прийняті до чи після перевезення вантажі.
Маршрути перевезення небезпечних вантажів – це залізничні шляхи, автомобільні дороги, водні шляхи, морський та повітряний простір, де дозволено рух транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі.
Перевізник небезпечних вантажів зобов’язаний:
Приймати небезпечні вантажі до перевезення, якщо вантажі та документи на них відповідають встановленим вимогам.
В разі дорожнього перевезення забезпечувати надання водіям свідоцтв про допуск до перевезення небезпечних вантажів.
Перевізник небезпечних вантажів повинен мати дозволи Державтоінспекції «на перевезення…» та «на зберігання…» цих вантажів.
Фасування, пакування та маркування здійснюється за відповідними вимогами стандартів. Так, для вибухових речовин(ВР) патронованих та не патронованих за ДСТУ 14839.20-72. Непатроновані сипучі ВР пакують у мішки з поліетилену рукавного типу за ДСТУ 10354-73. У випадку, коли ВР складають у ящики, їх додатково пломбують. Колір оболонки патронів ящиків та мішків встановлюють залежно від галузі застосування ВР: для відкритих робіт – білий колір, для шахт, небезпечних по газу і пилу – червоний, для шахт по вугіллю – жовтий, для нафтових шахт – зелений.
Тара повинна мати таке маркування:
Найменування продукції, товарний знак заводу, кольорова смуга, номер місця і партії, номер пакувальника, місяць і рік виготовлення. Знак якості, якщо продукт йому відповідає, вага нетто та брутто, попереджувальні написи «не кидати», «берегти від зволоження та нагрівання».
Автомобілі(«підйомник»)залежно від типу небезпечного вантажу крім номерного знаку маркують додатково відповідними попереджувальними знаками, на яких вказують клас небезпечної речовини:
Клас1 – вибухові речовини та вироби; клас 2 – гази; клас 3 – легкозаймисті розчини; клас 4.1 легкозаймисті тверді речовини;клас 4.2 – речовини, схильні до самозаймання; клас 4.3 – речовини, що виділяють легкозаймисті гази при стиканні з водою; клас 5.1 – речовини, що окислюють; клас 5.2 – органічні пероксиди; клас 6.1 токсичні речовини; клас 6.2 – інфекційні речовини; клас 7 – радіоактивні матеріали; клас 8 – корозійні речовини; клас 9 – інші небезпечні речовини та вироби[18].