1. Особливості використання граматичних форм іменників у діловому мовленні.

Іменник — самостійна частина мови, що об'єднує слова, які називають предмети, опредмечені знаки, процеси, дії та відповідають на питання хто? що?

Слід пам'ятати, що особливості ділової мови вимагають:

1. Перевагу віддавати абстрактним, неемоційним, однозначним іменникам книжного походження: автор, біографія, варіант, габарит, гарант, довідка, екзотика, екскурсія, ємність, прецедент та ін.

неправильно правильно

анонімка анонімний лист

маршрутка маршрутне таксі

кадровик кадровий працівник

заліковка залікова книжка

Отже, треба уникати вживання іменників із розмовного стилю, із суфіксами збільшеності чи зменшеності, з усіченою основою тощо й заміняти їх нейтральними, книжними іменниками або іншими частинами мови чи розгорнутими пояснювальними конструкціями.

2. Використання іменників на означення статусу, професії, посади, звання (у більшості випадків) у чоловічому роді, наприклад:

неправильно правильно

викладачка хімії викладач хімії

касирка (касирша) заводу касир заводу

працівниця фірми працівник фірми

лаборантка відділу лаборант відділу

директриса директор

професорка професор

учителька фізики учитель фізики

лікарка-терапевт лікар-терапевт

фізичка фізик

Останнім часом значно збільшилося число назв професій і посад, за якими утворюються паралельні форми чоловічого і жіночого роду: лікар –

лікарка, викладач – викладачка, автор – авторка, директор – директорка,

дисертант – дисертантка, касир - касирка, редактор – редакторка, прем’єр – прем’єрка тощо. У таких парах форма жіночого роду є стилістично обмеженою і не використовується в офіційному мовленні, а є ознакою переважно публіцистичного, художнього та розмовного стилів. Виділений суфікс -к- засвідчує відповідність більшості таких слів літературній мові і дозвіл на використання в усній формі різних функціональних стилів: пор. автор – авторка, професор – професорка у науковому стилі. Натомість суфікси -ш-, -их- обмежують використання відповідних форм жіночого роду лише у просторіччі: пор. деканша, бригадирша, директорша, професорша, двірничиха, сторожиха тощо.

Отже, іменники на означення статусу, професій, посад, звань (у більшості випадків) слід писати у чоловічому роді.

Слова (прикметник, дієслово), залежні від найменування посади чи звання, узгоджуються із цим найменуванням лише в чоловічому роді, наприклад: бухгалтер фірми виявив, висококваліфікований кухар ресторану переміг, старший інспектор комісії записав.

Текст набуває строго офіційного характеру, якщо слова, залежні від найменування посади, узгоджуються з цим найменуванням у формі чоловічого роду і в тих випадках, коли мова йде про жінок (головний технолог повідомив, старший викладач Світлана Дмитрівна; науковий співробітник Ольга Семенівна; головний прокурор Лідія 1ванівна Шевченко, бухгалтер фірми виявив, старший інспектор комісії записав, висококваліфікований кухар ресторану переміг).

У ділових документах не вживають узгодження типу: наша голова наказала, старша інженер поїхала, головна лікар порадила тощо. Проте якщо в документі вказується прізвище жінки, яка займає вказану посаду, то підпорядковані слова (займенник чи дієслово) узгоджуються з прізвищем, посадою, фахом і вживаються у формі жіночого роду (головний технолог Сахновська В.І. повідомила, старший викладач Г.І. Гаєвська відповідала на наші запитання, головний лікар Л.І.Ткаченко наголосила на цих рядках наказу директора; завідувач кафедри української мови доцент Креч Тетяна Василівна зазначила, що...; Головний архітектор району Вікторія Мирославівна Козирева розробила проект реконструкції маєтку).

Найменування жіночого роду вживаються в текстах, якщо не можуть бути виражені іншими засобами (виступ відомої співачки).

Слід звертати увагу на контекст уживання професії чи статусу, наприклад: До кабінету було запрошено секретаря ректора Полякову Л. О. і До кабінету було запрошено секретаря комісії Полякову Л. О.

Жіночий рід мають слова: авторка, аспірантка,бібліотекарка, вихованка, дипломантка, дисертантка, кравчиха, поетеса, студентка, учениця та ін.

Примітки: 1. Лише жіночий рід мають такі слова: друкарка, покоївка, праля, швачка (на відміну від шевця, який шиє лише взуття).

2. Рахівниця – прилад для лічби.

3. Збірні іменники, що позначають:

а) сукупність однакових або подібних понять, істот, тварин, предметів тощо заміняти іменниками у формі множини, наприклад:

неправильно правильно

студентство студенти

пахощі запахи

професура професори

піхота піхотинці

б) сукупні поняття професійної діяльності, назви осіб за фахом і місцем роботи, проживання та національною приналежністю передаються тільки складеними найменуваннями ( за допомогою додаткових слів, що пояснюють узагальнення), наприклад:

неправильно правильно

друкарство виготовлення друкарської продукції

городяни мешканці міста

поштарі працівники пошти

заводчани працівники заводу

Чечня народ Ічкерії

сільчани мешканці села

банкіри працівники банку

Варіанти сільчани, заводчани тощо є розмовними.

4. Уживати форму Кл. відмінка тільки у звертанні до осіб, називаючи:

статус — колего, товаришу та ін.

посаду — директоре, завідувачу, голово та ін.

звання — професоре, капітане, академіку та ін.

професію — лаборанте, перекладачу, секретарю та ін.

родича — батьку, мати, тітко та ін.

ім'я — Ігоре (Ігорю), Миколо, Юрію, Маріє, Ольго та ін.

ім'я по батькові — Іллічу, Євгеновичу, Іллівно, Анатоліївно та ін.

прізвище — Сороко, Каркачу, Багалію, Бондаре та ін.

Наприклад: Шановний пане полковнику; Вельмишановна панно Івго.

5. Уникати двозначності та багатозначності іменників без додаткового пояснення.

неправильно правильно

Голова Костюк О. П. Голова зборів Костюк О. П.

зауважила. зробила зауваження.

6. Указуючи час за роком, іменник треба узгоджувати з числівником, займенником чи прикметником не в М. відмінку з прийменником у (в), а в Р. відмінку без прийменника, наприклад:

неправильно правильно

У 2001 р. (році) ... 2001 р. (року) ...

У наступному році ... Наступного року...

Але: у четвер, у неділю, у грудні, у липні (без слова місяці)

7. Для іменників чоловічого роду II відміни в З. відмінку однини характерним є нульове закінчення: Підписали акт, отримав лист, узяв олівець, видав наказ і под.

8. Уживати іменник, дотримуючись унормованих форм числа, наприклад:

неправильно правильно

придбали нову шкіряну мебель придбали нові шкіряні меблі

похорони призначили на ... похорон призначили на

9. Пам'ятати, що:

• кількісний іменник раз у сполученні із числівником та іменником половина має форму рази: Продуктивність підприємства збільшилась у два з половиною рази. Якщо дробовий числівник виражений десятковим дробом, то маємо форму раз у Р. відмінку: Продуктивність підприємства збільшилась у два й чотири десятих раза;

• в О. відмінку множини іменників II відміни та множинних іменників слід використовувати лише закінчення -ами (-еми), -има, наприклад:

неправильно правильно

з п'ятьма колісьми із п'ятьма колесами

повернулись з грішми повернулись із грошима

• одиниці виміру мають паралельну форму в Р. відмінку множини: децибелів і децибел, ватів і ват, але лише бітів, Гаусів, джоулів, ергів, мілібарів, байтів. Форма множини може позначати не саму речовин, а її конкретні види, сорти, типи: Залізницею прибували машинні масла, грузинські вина. Але Наприкінці XX й на початку XXI ст. (століття, а не століть), бо однорідними членами є не числівники, а іменники кінець, початок;

• однина є засобом узагальнення, коли вказує на нерозчленованість, цілісність однорідних іменників: Перевезено ввесь урожай соняшника. Та коли невизначену кількість однорідних іменників можна порахувати чи виміряти, слід уживати форму множини: Завчасно було придбано комплекти спортивних костюмів;

• не можна відмінювати неживі предмети як живі істоти, наприклад:

неправильно правильно

Для транспортування Для транспортування

будматеріалу будматеріалів

10. Надавати перевагу не дієсловам, а віддієслівним іменникам, які забезпечують однозначність і водночас узагальненість змісту, наприклад:

неправильно правильно

допомагати надати допомогу

змагатися провести змагання

Хоча в наказах, розпорядженнях та інших документах припускається форма наказового способу дієслова (доручити, оглянути та под.).