
Задачі, що приводять до поняття визначеного інтеграла
Означення.
Криволінійною трапецією
називається плоска фігура, що обмежена
лініями:
На рис. 7.3. зображені: класична криволінійна трапеція (а) та її вироджені випадки (б) та (в).
Рис. 7.3
Задача. Обчислити площу криволінійної трапеції аАВв (рис. 7.4).
Розв’язання.
Розіб’ємо
проміжок [a;
b]
на n
частин точками
так що
Виберемо точки
так:
Побудуємо прямокутники з основою
і висотою
(рис. 7.4).
Площа
елементарного прямокутника
.
Площа ступінчастої фігури
буде тим менше відрізнятись від площі
криволінійної трапеції SaABb,
чим менша довжина
,
а в граничному випадку ці площі будуть
збігатися, тобто
Рис. 7.4
Задача.
Обчислити роботу змінної сили
що виконується при переміщенні
матеріальної точки на проміжку
(рис. 7.5).
Розв’язання.
Розіб’ємо
проміжок [a;
b]
на n
частин точками
На кожному з відрізків
вважатимемо, що сила стала і дорівнює
,
(рис. 7.5).
Рис. 7.5
Елементарна
робота сили на відрізку
буде
Робота А
сили
на відрізку [a;
b]
знайдеться тоді так:
Означення.
Сума типу
називається інтегральною
сумою.
Оперувати
поняттям інтегральної суми доводиться
у процесі розв’язку різних задач.
Взагалі інтегральна сума може залежати
від способу розбиття проміжка [a;
b]
на частини
,
а також від вибору на них точок
Поняття визначеного інтеграла
Нехай
— деяка функція, що задана на проміжку
[a;
b].
Розіб’ємо
[a;
b]
на n
частин точками
так що
Обчислимо
де
Складемо
інтегральну суму
.
Позначимо
.
Означення.
Якщо існує скінченна границя інтегральних
сум Sn
при
і не залежить ні від способу розбиття
[a;
b]
на частини
,
ні від вибору точок
,
то ця границя називається визначеним
інтегралом від функції
на
проміжку [a;
b]
і позначається:
, (7.8)
де
—
знак визначеного інтеграла;
а, b — нижня та верхня межі інтегрування;
f(x) — підінтегральна функція;
f(x) dx — підінтегральний вираз;
dx — диференціал змінної інтегрування.
За
означенням, визначений інтеграл
— число, яке залежить від типу функції
та проміжку [a;
b];
він не залежить від того, якою буквою
позначена змінна інтегрування:
Означення. Функція, для якої на [a; b] існує визначений інтеграл називається інтегровною на цьому проміжку.
Далі буде показано, що неперервні функції — інтегровні.
Геометричний зміст визначеного інтеграла
Якщо
,
то
дорівнює площі відповідної криволінійної
трапеції (рис. 7.4).
7.2.3. Властивості визначеного інтеграла
І.
Якщо
,
то
ІІ.
Сталий множник можна виносити з-під
знака визначеного інтеграла, тобто
ІІІ.
Якщо
та
інтегровні на [a;
b],
то
IV.
Якщо у визначеному інтегралі поміняти
місцями межі інтегрування, то інтеграл
змінить лише свій знак на протилежний,
тобто
V.
Визначений інтеграл з однаковими межами
інтегрування дорівнює нулю
VI.
Якщо
— інтегровна в будь-якому із проміжків:
[a;
b],
[a; c],
[с;
b],
то
VII. Якщо
і інтегровна для
то
VIII.
Якщо
,
—
інтегровні та
для
то
IX. Якщо
f(x)
— інтегровна та
для
то
Доведення випливає як наслідок із властивостей І та VIII.
Х. Теорема 7 (про середнє).
Якщо
функція
— неперервна для
то знайдеться така точка
що:
(7.9)
Геометричний
зміст теореми про середнє полягає в
тому, що існує прямокутник із сторонами
та b – a,
який рівновеликий криволінійній трапеції
аАВв
за умови, що функція
та неперервна на проміжку [a;
b]
(рис. 7.6).
Рис. 7.6.
Поняття визначеного інтеграла зі змінною верхньою межею інтегрування, формула Ньютона—Лейбніца
Розглянемо
інтеграл
,
який буде функцією від верхньої межі
інтегрування. Змінній
х
надамо приросту
,
що зумовить приріст функції.
(рис.
7.7)
Рис. 7.7
Теорема
8. Якщо
функція f(x)
неперервна для будь-якого
то похідна від інтеграла зі змінною
верхньою межею інтегрування по цій межі
дорівнює підінтегральній функції від
верхньої межі інтегрування, тобто
(7.10)
Наслідки:
1. Визначений інтеграл зі змінною верхньою межею від функції є одна із первісних для .
2. Будь-яка
неперервна функція на проміжку
має на цьому проміжку первісну, яку,
наприклад, завжди можна побудувати у
вигляді визначеного інтеграла зі змінною
верхньою межею, тобто
Приклад.
Знайти
.
Функція
—
неперервна на проміжку
тому
Теорема
9.
(Ньютона—Лейбніца). Якщо функція
—
неперервна для
то визначений інтеграл від функції
на проміжку
дорівнює приросту первісної функції
на цьому проміжку, тобто
де
(7.11)
Позначимо
дію подвійної підстановки так:
тоді зв’язок між визначеним та
невизначеним інтегралами можна подати
такою рівністю:
(7.12)
Наслідок. Для обчислення визначеного інтеграла достатньо знайти одну із первісних підінтегральних функцій і виконати над нею подвійну підстановку.
Приклад.