1.2 Психолого-педагогічна характеристика дітей підліткового віку

Підлітковий вік — це один з найважливіших етапів життя людини. В ньому багато джерел і починань всього подальшого становлення особистості. Вік цей нестабільний, ранимий, важкий і виявляється, що він більше, ніж інші періоди життя, залежить від реальностей довкілля[75, с. 122].

Загальна характеристика підліткового віку варіює в різних теоріях залежно від їх основної ідеї. Так, в психоаналізі домінують ідеї статевого дозрівання і пошуку ідентичності, в когнітивних теоріях — зростання розумових здібностей, в діяльнісному підході — змін провідної діяльності. Однак, всі ці і багато інших підходів об'єднує те, що в них існують загальні показники, які характеризують даний вік. Вони визначаються численними соматичними, психічними і соціальними змінами.

В підлітковому віці відбувається втрата дитячого статусу, хоч зберігаються нереалістичні уявлення про власні привілеї і статус дорослих. Такому становищу сприяють і суб'єктивні враження: різкі фізичні зміни, мрії та ідеали, які починають уявлятися вже менш реальними, кризові зіткнення з самим собою і сім'єю, почуття самотності та прагнення швидше досягнути статусу дорослої людини[68, с. 12].

Ще на початку століття Л.С. Виготський у широко відомій на той час книзі "Педологія підлітка" запропонував об'ємне розуміння підліткового віку, яке зберігає свою значущість і в сучасний період. Суть його полягала в наявності трьох точок дозрівання, які не співпадають одна з одною. Статеве дозрівання, на думку вченого, починається і закінчується раніше, ніж наступає кінець загальноорганічного розвитку підлітка, і раніше, ніж підліток досягне завершення свого соціально-культурного становлення. Графічно Л.С. Виготський зобразив це у вигляді трикутника, вершинами якого слугували визначені точки дозрівання: статевого загально-органічного і соціального .

Взагалі життєві етапи розвитку людини включають три часові модальності: хронологічний, соціальний та історичний вік. Перший відображає розвиток когнітивного, соціального, статевого та інших планів у онтогенезі. Другий — систему норм, соціальних вимог і правил поведінки, що засвоюються у певному віці конкретного суспільства. Третій — положення людини в тих чи інших вікових групах, які послідовно розвиваються в ході історії[27, с. 172].

В сучасних умовах стало очевидним, що життєвий досвід підліткового віку, його домінуючі цінності і норми поведінки набули історичних змін. За короткий історичний період в нашому суспільстві відбулися глибинні зміни в різних сферах життя, які вплинули на процес становлення підростаючої особистості. В результаті на очах сучасного покоління відбулася суттєва перебудова загальної спрямованості особистості підлітка[19, с. 98].

У наукових дослідженнях психологів установлені цікаві факти, що стосуються меж підліткового віку. Якщо в 50-х роках перехідний момент в уявленнях про майбутнє, вибір майбутньої професії спостерігався і був актуальним для підлітків 15 років (Л.І. Божович), в 60-х — 17 років (Н.І. Крилов), то в 80-х і 90-х — це рубіж 13 років (Н.Н. Толстих). Таку розбіжність результатів можна пояснити зміною соціальної ситуації розвитку поколінь підлітків. Це підтверджує як історичну, так і соціальну обумовленість розвитку особистості підлітка і вказує на відсутність стабільних меж даного віку. В розвинутих країнах світу останнім часом спостерігається тенденція до поступового збільшення тривалості цього періоду життя. За сучасними даними він охоплює майже десятиліття — від 11 до 20 років. Але суб'єктивна середня тривалість підліткового віку в різних країнах коливається в діапазоні, від 4 до 7 років і залежить від соціального становища молодої людини і тривалості її освіти.

Основна проблема встановлення тривалості підліткового віку в процесі індивідуального розвитку полягає у визначенні своєї межі. Більшість вчених прийшла до думки, що його початок пов'язаний з появою перших статевих ознак. Закінчується підлітковий вік з входженням людини в світ дорослих [65, с. 176].Однак загальноприйнятих критеріїв досягнення дорослого статусу не існує. Вчений-дослідник даного віку М. Кле у зв'язку з цим зазначає, що підлітковість — спосіб існування, який виникає з початком пубертату і закінчується тоді, коли індивід досягає незалежності у своїх вчинках, тобто коли він дозрів емоційно, соціально і володіє мотивацією до виконання ролі дорослого.

В традиційній класифікації підлітковим прийнято вважати період розвитку індивіда від 10—11 до 14—15 років. У психологічній літературі навколо даного віку існує широка термінологія, яка має цілий синонімічний ряд: "критичний вік", "критичний період", "зламний вік", "перехідний вік"[46, с. 154].Вчені, які займалися вивченням підліткового віку, схиляються до думки, що лише останній термін адекватно визначає суть тих явищ, які протікають у цей період. "Перехідний вік" характеризується якісними змінами, що виникають у психіці дитини на стику двох віків і визначається зміною новоутворень. У перехідний від дитинства до дорослості період індивід проходить великий шлях у своєму психічному розвитку: через внутрішні конфлікти з самим собою та іншими, через зовнішні зриви і внутрішні сходження до "придбання" почуття особистості.

"Підйоми" і "падіння" в цьому віці обумовлені якісними змінами, які, з одного боку, супроводжуються появою у самого підлітка значущих суб'єктивних труднощів різного порядку, а з іншого — виникненням об'єктивних перешкод при його взаємодії з довкіллям. Така варіативність змін пов'язана з протиріччями підліткового віку[49, с. 227]. У двотомній книзі Ст. Холла, якого вважають засновником психології перехідного віку, таких протиріч нараховується біля дванадцяти. У підлітків висока активність може призвести до раптового знесилення, шалена радість змінюється смутком, впевненість у собі переходить у зніяковіння, егоїзм чергується з альтруїстичністю, високі моральні прагнення змінюються низькими спонуканнями, пристрасть до спілкування — замкнутістю в собі, тонка чутливість переходить в апатію, жива зацікавленість — у розумову байдужість, прагнення до читання — в зневагу до нього, устремління до нового, до реформувань — в любов до стандартів, шаблонів, захоплення спостереженнями — в безконечні розмірковування. Л.С. Виготський підкреслював те, що таких протиріч можна було б віднайти у підлітків ще у двадцять разів більше.

Сучасні дослідники підліткового віку зійшлися у важливості визначення одного протиріччя. З одного боку, підлітковість — це вік соціалізації, врощування в світ людської культури та суспільних цінностей, а з другого — це вік індивідуалізації, відкриття та утвердження власного унікального і неповторного Я[65, с. 32].

На полярних полюсах даного протиріччя, як на гойдалці, розгойдуються всі підлітки, хоч у кожного з них ці полюси мають різний ступінь виразності. Більше того, в різні історичні часи саме суспільство по-різному "розгойдує гойдалку", піднімаючи вгору то цінність індивідуальності, то цінність суспільства. А підлітки найбільш чутливо схоплюють ці коливання, відбиваючи все у своїй свідомості, поведінці, спілкуванні, діяльності.

Підлітковий вік, як суперечливий вік, є часом досягнень і часом певних втрат. Підліткові досягнення пов'язані зі стрімким нарощуванням знань, умінь, становленням моральності і відкриттям "Я", опануванням нової соціальної позиції. Підліткові втрати корелюють зі зникненням дитячого світосприймання, безтурботливого і безвідповідального способу життя, що пов'язано з сумнівами у собі, у своїх здібностях, з пошуками правди у собі та в інших людях. Крім того, досягнувши періоду статевого дозрівання, підліток потрапляє в суперечливе становище: він вже не дитина, але ще не ствердився в культурі дорослих.

Дитина може зіткнутися з насильницькими діями в будь-який час і в будь-якій ситуації: у школі, на відпочинку, у громадському місці. Винятком не є і сім'я, не дивлячись на те, що даний соціальний інститут покликаний забезпечувати безпеку, яка є необхідним фактором для нормального розвитку дитини. Насильство як соціально - педагогічна проблема є в даний час дуже актуальною і значущою[58, с. 43].

Підлітковий вік часто наділяють епітетом «важкий». Можна стверджувати, що цей вік важкий, перш за все, для дорослого, який стикається з несподівано швидким дорослішанням людини[40, с. 37]. Для підлітка ж цей вік постає скоріше як час нових відкриттів у собі й навколишньому світі і основне його відчуття - це відчуття захоплюючої новизни життя, її різноманіття і своїх можливостей знайти в цьому житті своє неповторне Я. Найважливіший момент у характеристиці підлітка, його нової соціальної позиції - усвідомлення свого «Я». Це усвідомлення здійснюється і в самооцінці, і у відносинах з однолітками і дорослими. З'являється моральна потреба проаналізувати свої переваги і недоліки, прагнення зрозуміти, що у власних вчинках і цілях є правильним або неправильним і т.д. У підлітковому віці починається остаточне подолання залежності від дорослих та затвердження самостійності особистості. Психологічний зміст життя підлітка пов'язаний з закладенням самосвідомості, формуванням моральної свідомості, світогляду. У міжособистісних відносинах формується значення індивідуальних контактів і вподобань[38, с.97]..

У підлітковий період відбувається віддалення дитини від батьківської сім'ї, збільшення числа конфліктів з батьками, іншими дорослими, а так само з однолітками. У підлітковому віці закладаються основи свідомого поведінки, вимальовується загальна спрямованість у формуванні моральних уявлень і соціальних установок.

Всі підлітки цього віку перебувають на утриманні батьків, їх провідна діяльність - навчання.Водночас психологічно цей вік вкрай суперечливим. Для нього характерні диспропорції у формуванні та темпах розвитку, що обумовлено більше біологічними факторами. Найважливіше психічне новоутворення - почуття дорослості - являє собою переважно новий рівень домагань, передбачає майбутнє становище, яке підліток фактично ще не досяг. У неповнолітніх рівень інтелектуального і вольового розвитку нижчі, ніж у дорослих. Їх життєвий досвід значніше біднішими, а багато вчинків внаслідок вікових особливостей психіки мають «специфічну» дитячу мотивацію. Саме в цей період активно формується особистість, створюється моральне обличчя індивіда[16, с.65]..

У підлітковому віці серйозно змінюються умови життя і діяльності підлітка, що, у свою чергу, призводить до перебудови психіки, появи нових форм взаємодії між однолітками. У підлітка змінюється суспільний статус, позиція, положення в колективі, йому починають пред'являтися більш серйозні вимоги з боку дорослих.

Особливості підлітків виділяють такі вчені, як М.А. Галагузова, Х. Ремшмидт . Анатомо-фізіологічні особливості підлітка характеризують нерівномірністю його фізичного розвитку, вдосконаленням м'язового апарату, процесу окостеніння. У підлітків яскраво виражена нестійкість нервової системи, яка не завжди здатна витримувати сильні чи тривалі подразники, що викликає стан крайнього збудження або гальмування, веде до гарячковість, апатії і т. д. Активне статеве дозрівання підлітка відбувається при помітному відставанні в соціальному становленні підлітка, що тягне за собою соціально-психологічні проблеми статевого виховання[42, с. 79]..

У підлітковому віці у дитини проявляється потреба в пізнанні самого себе. Відповідь на питання «хто я?» Часто мучить підлітка. Він виявляє інтерес до самого себе, у нього формуються власні погляди і судження; з'являються власні оцінки на ті чи інші події і факти, він намагається оцінити свої можливості і вчинки, зіставляючи себе з однолітками та їх діям.

У цьому віці відбувається тимчасове психологічне відділення підлітка від сім'ї і школи, їх значення у становлення особистості підлітка знижуються, тоді як вплив однолітків посилюється. Найчастіше він стоїть перед вибором між офіційним колективом і неформальною групою спілкування. Перевагу підліток віддає тому середовищі, групі, в якій він відчуває себе комфортно, де ставляться до нього з повагою. Це може бути і спортивна секція, і технічний гурток, але може бути і підвал будинку, де збираються підлітки, спілкуються, палять, випивають і т.д[16, с. 39]..

Як правило, в цьому віці в підлітків виникають проблеми з дорослими, зокрема з батьками. Батьки продовжують дивитися на свою дитину як на маленького, а він намагається вирватися з цієї опіки. Тому взаємини з дорослими зазвичай характеризуються підвищеною конфліктністю, посилюється критичність по відношенню до думок дорослих, але при цьому стає більш значущим думка однолітків. Змінюється характер відносин зі старшими з позиції підпорядкування підліток намагається перейти в позицію рівності. Одночасно змінюється і характер взаємин з однолітками, з'являється потреба у спілкуванні з метою самоствердження, що в несприятливих умовах може призвести до різних форм поведінки, що відхиляється підвищений інтерес до питань інтимного життя людини, що може призводити до асоціальних порушень сексуального життя підлітка[16, с. 89]..

У підлітка формується почуття дорослості, яке проявляється через прагнення до незалежності і самостійності, протест проти бажання дорослих «повчити» його. Підліток в цьому віці нерідко вибирає для себе кумира (герой фільму, сильний дорослий, герой передачі, видатний спортсмен і т.д.), якого він намагається наслідувати: його зовнішній вигляд, поведінку. Зовнішність для підлітка має дуже велике значення. Незвичайна зачіска, сережка, по дві і три у вухах, рвані джинси, яскрава косметика та інші атрибути дають підлітку можливість відокремити себе від інших, утвердитися в групі дітей.

Все це відбувається на стороні зміни емоційно - вольової сфери. У підлітка виявляється емоційно виражене прагнення пізнання навколишньої дійсності, прагнення до спілкування з однолітками, потреба в дружбі на основі спільних інтересів і захоплень. У підлітка формується вміння самовладання, самоврядування своїми думками і вчинками, розвиваються наполегливість, завзятість, витримка, терпіння, витривалість та інші вольові якості.

Значно змінюються інтереси підлітка. Поряд з допитливістю і прагненням до творчої діяльності, для нього характерна розкиданість і нестійкість інтересів [38; 59].

Підліток - це ще недостатньо зріла і соціально змужніла людина, це особистість, яка перебуває на особливій стадії формування її найважливіших рис і якостей[38, с. 29].. Стадія ця прикордонна між дитинством і дорослістю. Особистість ще недостатньо розвинена, щоб вважатися дорослою, і в той же час настільки розвинена, що в змозі свідомо вступити у відносини з оточуючими і слідувати у своїх вчинках і діях вимогам суспільних норм і правил.

Підліток здатний приймати продумані рішення, робити розумні вчинки і нести за них моральну і правову відповідальність. Слід особливо виділити, що підліток - особа, яка вступила в період правової відповідальності за свої дії і вчинки. І хоча закон, враховуючи особливості соціально-психологічного розвитку неповнолітніх, встановлює для нього обмежену відповідальність, можна вважати, що старший, підлітковий і юнацький вік характеризується особистісною відповідальністю.

Як зазначає Д.Я. Ягофаров, найбільш уразливий вік, коли діти потрапляють в різні важкі життєві ситуації - підлітки. Це той вік, коли за відсутності значного життєвого досвіду підліток повинен вирішувати дуже різні задачі: звільнення від опіки дорослих, взаємини з особами протилежної статі, однолітками, до певного часу виникає проблема вибору професії. Саме в цей період найбільш активно формується особистість, створюється моральне обличчя індивіда [29, с. 87].

Індивідуальна віктимна схильність у підлітковому віці, на думку Д.А. Ягофарова, визначається ступенем вираженості особистісних якостей неповнолітніх. О.О. Андронникова до специфічних чинників виникнення віктимної поведінки підлітків відносить: індивідуальний досвід переживання чи спостереження факту насильства, раніше сформований комплекс психологічних якостей (емоційна нестійкість, тривожність, неадекватна самооцінка), відсутність відчуття соціальної підтримки і певні стратегії сімейного виховання батька і матері. Причому не один з перерахованих вище факторів сам по собі не призводить до віктимної поведінки, для реалізації необхідно поєднання комплексу чинників, складових модель віктимної поведінки [26, с. 39].