61.Організація керування будівництвом.

Організацію будівельного виробництва здійснюють відповідно до чинних законодавчих та

нормативно-правових актів і нормативних документів, які встановлюють вимоги до:

- надання дозволів на виконання робіт із будівництва, облаштування будівельних майданчиків і

робочих місць, порядку та правил виконання будівельно-монтажних робіт на об’єкті будівництва,

контролю якості робіт і їх прийняття, розроблення і використання проектів виконання робіт (ПВР);

- виконавців робіт із будівництва (наявність ліцензій та кваліфікаційних сертифікатів);

-складу та комплектності проектної документації для будівництва (зокрема, проекту організації

будівництва - ПОБ), а також забезпечення нею виконавців відповідно до профілю виконуваних

ними робіт;

- охорони та збереження навколишнього середовища - природного, соціального, включаючи

життєдіяльність населення, і техногенного;

-охорони праці, безпечності виробничого процесу, техногенної та пожежної безпеки, безпеки

дорожнього руху;

- складу робіт, їх вартості, нормативів витрат ресурсів для їх виконання;

- застосовуваних будівельних матеріалів, виробів і конструкцій;

- умов поставки устаткування для монтажу;

- будівельної продукції (будівель і споруд);

- порядку та умов здійснення авторського та технічного нагляду під час будівництва об’єктів;

- договірних відносин у будівництві;

- прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів.

Організація будівельного виробництва полягає у спрямуванні організаційних, технічних,

технологічних рішень і заходів суб’єктів будівельного виробництва на дотримання вимог щодо:

- раціональної організації виробничого процесу та управління будівництвом;

- узгодженої діяльності виконавців робіт із будівництва, врахування їх виробничо-господарських

та економічних можливостей і інтересів;

- виконання робіт із врахуванням індивідуальних характеристик об’єктів будівництва (архітектурно-

планувальні та конструктивні рішення), умов їх будівництва (особливі умови будівельного

майданчика та умови виконання робіт), складу та обсягів робіт, виділення в будові черг будівництва

або пускових комплексів тощо;

- раціональної технології виконання будівельно-монтажних робіт (технологічна послідовність,

правила виконання, енергоефективність, підбір виконавців, матеріалів, технічних засобів);

- виконання робіт сезонного характеру, включаючи окремі види підготовчих робіт, у найбільш

сприятливу пору року (якщо вимогами замовника не передбачено інше);

- забезпечення якості будівельної продукції;

- строків та вартості будівництва об’єктів (із врахуванням умов фінансування);

- забезпечення комплексної безпеки будівництва;

- приймання виконаних робіт і закінчених будівництвом об’єктів.

Структура - це організаційна форма системи, її устрій, а також взаємовідносини рівнів управління і видів робіт (функціо­нальних ділянок), які виконують служби або підрозділи. Тут поєдна­но горизонтальний і вертикальний поділи праці в організації. Можна виділити високу та плоску структури організації. Структура характеризується кількістю та видами елементів і зв'язками між ними. Слід розрізняти структуру системи управління, яка включає низових керівників та органи управління на всіх ступе­нях, та структуру окремих органів управління. Так, до структури системи управління будівельним трестом належать майстри, викон­роби, начальники ділянок, будівельне управління та орган управлін­ня самого треста. До структури органу управління тресту належать лише підрозділи апарату управління та керівників тресту. Основними є три типи структур управління: лінійна, функціональ­на, лінійно-функціональна. Інші типи: лінійно-штабна, матрична, диві-зіональна тощо є похідними від основних структур. Лінійна структура управління характеризується простотою та суворою ієрархією побудови. Така структура може бути застосована лише в разі управління малою будівельною організацією (рис. 2.1, а). Перевагою лінійної структури є те, що керівник має можливість безпосередньо спілкуватися з підлеглими. Інформація швидко по­ширюється від керівника до виконавця. Також така структура дає змогу повністю реалізувати один з універсальних принципів управ­ління - єдиноначальності. Одним із недоліків цієї структури є те, що один керівник не в змозі бути фахівцем з усіх питань, які стосуються фірми. Як лінійна, так і функціональна структури управління в чистому вигляді в організаціях не існують, а найчастіше поєднуються у різних комбінаціях.