
- •І. Основні поняття
- •1.1. Класифікація диференціальних рівнянь у частинних похідних
- •1.2. Апроксимація частинних похідних
- •1. 3. Метод сіток (ідея методу)
- •Іі. Розв’язок змішаної задачі для рівняння теплопровідності методом сіток
- •2.1. Постановка задачі
- •2.2. Явна різницева схема. Проблема стійкості
- •IV. Лабораторна робота 1
- •Варіанти індивідуальних завдань
- •Контрольний приклад
- •V. Неявна різницева схема
- •5.1. Побудова неявної різницевої схеми
- •5.2. Обчислювальна схема (алгоритм) рішення неявної різницевої схеми методом прогону
- •5.3. Блок-схема алгоритму Структурна схема програми рішення першої крайової задачі для рівняння параболічного типу за неявною різницевою схемою методом прогону
- •5.4. Програма рішення першої крайової задачі дня рівняння параболічного типу методом прогону (за неявною схемою)
- •VI. Лабораторна робота 2
- •Контрольний приклад
- •VII. Схема кранкa –ніколсона
- •7.1. Зауваження про стійкість і точність розв’язку
- •7. 2. Побудова і рішення різницевої схеми Кранка - Ніколсона
- •7.3. Алгоритм рішення різницевої схеми Кранка – Ніколсона методом прогону
- •7. 5. Програма рішення першої крайової задачі для рівняння параболічного типу за різницевою схемою Кранка-Ніколсона
- •VIII. Лабораторна робота 3
- •Завдання
- •Контрольний приклад.
- •IX. Рішення змішаної задачі для хвильового рівняння методом сіток
- •9.1. Постановка задачі. Алгоритм методу
- •9. 2 . Обчислювальна схема рішення задачі
- •9.3. Структурна схема програми рішення змішаної задачі для хвильового рівняння методом сіток
- •9. 4. Программа рішення змішаної задачі для хвильового рівняння методом сіток
- •X. Лабораторна робота 4
- •Варіанти індивідуальних завдань
- •Контрольний приклад
- •Хі. Рішення рівняння лапласа методом сіток
- •11.1. Побудова різницевої схеми
- •11.2. Принцип максимуму. Оцінка похибок і збіжність рішень різницевих рівнянь
- •11. 3. Рішення еліптичної різницевої схеми
- •XII. Проблеми збіжності рішення. Алгоритм чисельного рішення
- •12.1 Збіжність рішення
- •12.2. Алгоритм чисельного рішення задачі Діріхлє для рівняння Лапласа ітераційним методом Гауса-Зейделя
- •12.3. Структурна схема програми рішення задачі Діріхлє для рівняння Лапласа методом сіток
- •12. 4. Програма рішення задачі Діріхлє для рівняння Лапласа
- •XIII. Лабораторна робота 5
- •Контрольний приклад
VII. Схема кранкa –ніколсона
7.1. Зауваження про стійкість і точність розв’язку
Той
факт, що неявна схема
(5.26)
безумовно стійка, не означає, що буде
отримане гарне наближене рішення при
довільному співвідношенні
h
і
.
Наближене рішення схеми
(5.26)
має перший порядок точності за часом і
другий порядок за просторовою координатою,
тобто похибку апроксимації можна
представити у вигляді
.
Припустимо,
що
.
Відомий обчислювальний принцип: похибки
повинні бути одного порядку малості
при внеску в повну похибку. Тоді для
сумірності внесків у повну похибку від
дискретизації за часом і дискретизацією
за простором необхідно зменшити
,
тобто зажадати, щоб
.Останнє
співвідношення нагадує умову стійкості
(2.22) для
явної схеми.
Таким
чином, хоча умова стійкості неявної
схеми не накладає ніяких обмежень на
співвідношення
і
,
вимоги до точності можуть привести до
виникнення подібних обмежень. Наприклад,
при абсолютній точності
варто вибрати
h
=0,1,
0,01.
Найбільш
прийнятна для розглянутої задачі є
схема Кранка-Ніколсона.
7. 2. Побудова і рішення різницевої схеми Кранка - Ніколсона
Розглянемо ще один спосіб побудови різницевої схеми, еквівалентної (2.12)—(2.14). Згадаємо, що, згідно з (1.10), у точці (i,k)
.
Аналогічно
в точці
.
Усереднюючи ці два наближення, одержимо
.
Якщо
тепер
для обчислення
скористатися правими різницями
,
то кінцево-різницеве рівняння, еквівалентне
(2.12), запишеться у вигляді
Якщо
тепер покласти
,
(7.28)
то останню рівність можна представити у вигляді:
(7.29)
Цей спосіб побудови кінцево-різницевого рівняння називають методом Кранка-Ніколсона. Шаблон для різницевої с х е м и Кранка-Ніколсона (7,29) представлений на рис.3.
Рис.3
Різницева схема Кранка-Ніколсона є іншим неявним методом і для обчислення значень сіткової функції , що на кожному часовому шарі вимагає рішення тридіагональної системи з (n - 1) рівнянь. Лінійну систему (7.29) можна представити в матрично-векторній формі у вигляді:
(7.30)
Отже, наближене рішення задачі (2.12) – (2.14) зводиться до рішення тридіагональної системи рівнянь (7.30) на кожному кроці за часом. Матриця коефіцієнтів цієї лінійної системи збігається з матрицею системи (5.26), а вектор правих частин (вільних членів) визначається трохи складніше, так що метод (7.29) вимагає на кожному кроці трохи більшого обсягу обчислень. Перевага різницевої схеми Кранка-Ніколсона полягає в тому, що вона не тільки є безумовно стійкої, як і різницева схема (5.25), але і має другий порядок точності як за просторовою змінною, так і за часом.
Розглянемо
хід обчислювального процесу. На нульовому
часовому шарі значення
задані початковими умовами
(2.13):
.
Щоб
знайти
,
необхідно вирішити систему лінійних
рівнянь
(7.30)
при k=0.
Вирішити цю систему можна методом
прогону. Умови стійкості прогону тут
виконані
—
матриця коефіцієнтів має діагональну
перевагу. У результаті рішення знайдемо
значення
.
Аналогічно знаходимо рішення
для другого шару. Обчислювальний процес
продовжуємо до досягнення
m-го
часового шару.
Збіжність
рішень різницевих рівнянь до точного
рішення и(х,
t)
забезпечує наступне твердження: якщо
функція u(х,
t)
має всі похідні до четвертого порядку
включно, то рішення
різницевої схеми
(7.29)
при
збігається до точного рішення і має
місце оцінка
.
(7.30.а)