69.Розподіл напружень в масиві основи, метод кутових точок.
Передачу напружень від фундаменту на основу можна представити у вигляді схеми
Велике значення для розподілу тиску мають розміри фундаменту. Напруження під об’єктом визначаються сумою технічного і природного тисків.
Метод кутових точок.
Якщо треба знайти напруження в довільній точці під фундаментом, виконують метод кутових точок.
Точка знаходиться всередині контура завантаженої площі
Точка знаходиться поза контуром завантаженої площі
При розрахунку напружень під підошвою фундаменту використовують поняття додаткового тиску
σzp=αP0
P0 – додатковий тиск
σzp – природній тиск
P0=P- σzp(d)
Р – середній тиск по підошві фундаменту
σzp(d) – природній тиск на рівні підошви.
70. Види деформацій основи. Розрахунок основи за деформаціями. Метод пошарового підсумовування.
Види деформацій:
а)Осадки S визначається коефіцієнтом нерівномірності осадки (S1-S2)/L=Δ/L
Осадка – деформація грунту від ущільнення. Осадка розуміє під собою лінійну залежність між напруженнями в основі та деформацією, а також стабілізацією деформацій напротязі деякого часу після будівництва.
б)Просадки - це додаткові осадки за рахунок зміни структури грунту.
в) Набухання і осадки - викликані зміною об'єму за рахунок хімічних, температурних процесів.
г) Осідання - викликані зміною геотехнічних та гідротехнічних умов.
Метод пошарового підсумування.
В основі даного методу покладені наступні припущення:
середовище є лінійно деформативне
товща розбивається на елементарні шари потужністю ξ=2*z/2
Метод пошарового підсумування полягає в тому, що основу яка розглядається як лінійно деформоване середовище, і розбивають на ряд елементарних шарів товщиною ho= 0,4b ( ширини ф-ту), рідше - 0,2b. Розбивку роблять окремо для кожного літологічного шару, так як їх деформативність різна. Деф 1-го шару:
Si=βi*hi*σi/Еi – деформація шару потужністю h, при навантажені його силами, що викликають напруження σi
β=0,8; σi=( σi + σi+1)/2; S=∑ Si
71. Основи розрахунку і проектування пальових фундаментів. Визначення несучої здатності палі, допустимого розрахункового навантаження,кількості паль та розташування їх в плані
Палеві фундаменти ефективні в тих випадках,коли кінці паль заглиблюються в мало стискувані ґрунти прорізаючи і ущільнюючи менш міцні. При цьому величина заглиблення 0,5 м - в скельні , грубоуламкові,піщані , а також глинисті IL≤0,1; 1 м – у всі інші види нескельних ґрунтів .
Ф-ти з паль об’єднуються у верхній частині розтверком на якому зводиться будівля. Ф-ти можуть бути високі, коли ростверк знаходиться над планувальною поверхнею, низькі – нижня поверхня знаходиться нижче планувальної поверхні.
За принципом роботи палі поділяються на палі-стійки і висячі палі.
Палі-стійкі опираються на скельні грунти. Висячі палі виконують роботу як боковою поверхнею так і торцевою і занурюються у стискувані грунти.
До малостискуваних грунтів відносять грубоуламкові (галочні,щебеневі, гравійні,з піщаним заповнювачем), тверді глини з Е≥ 50 МПа. Для розрахунку фундаментів із паль визначають основні розрахункові величини: 1) несуча здатність палі за грунтом ; 2)допустиме розрахункове навантаження на палю.
Несуча здатність для паль-стійок:
Для висячих паль:
R – розрахунковий опір грунту(для стійок 20 Мпа,для висячих за табл..)
А – площа опирання палі на грунт
Коефіцієнт умов роботи в грунті (=1)
U – периметр палі
fi – сила тертя на і-товій ділянці палі
li – довжина цієї ділянки
-коефіцієнт умов роботи,з табл.
Допустиме розрахункове навантаження на палю:
Kn – коеф.надійності.
Верхня частина палі називається оголовком. Вона кріпиться до ростверку 2-ма способами:
Шарнірний
Жорсткий – забиту в землю палю у верхній частині руйнують до оголення арматури
Розміри ростверку:
d1(1)= 0.2 d+ 5 см – для однорядного ф-ту
d1(2-3)=
0,3 d+5
см – для 2-3 рядного
d1(>3)= 0,4 d+5 см
Розташування паль в плані.
-відаль
між палями
fi – навантаження на 1 м.п. обрізу ф-ту
Якшо l≤ 3 d,то проектують 2-х або 3-х рядний фундамент
Під окремі фундаменти:
Розрахунок палевих фундаментів ведеться при величині навантажень,розрахованих за 1 граничним станом