49.Наскрізні конструкції
Наскрізними називають конструкції, що складаються з поясів, з’єднаних між
собою решіткою. Використання решітки замість суцільної стінки знижує
витрату матеріалу і відповідно вагу, проте ускладнює виготовлення
конструкції через наявність вузлів.
Наскрізна конструкція в цілому працює на згин (ферми) чи стиск (колони), а
окремі її елементи сприймають зусилля стиску або розтягу.
До наскрізних конструкцій відносять: ферми, арки та рами.
Ці конструкції можуть виконуватись статично визначеними або статично
невизначеними. В статично визначених наскрізних конструкціях руйнування
одного елемента веде до руйнування всієї конструкції, внаслідок чого при
виготовленні конструкції підвищуються вимоги щодо якості матеріалу та
виконання робіт. В статично невизначених конструкціях в такому випадку
проходить перерозподіл зусиль на інші, незруйновані елементи.
Ферми класифікують за наступними ознаками:
- за обрисом:
- трикутні;
- прямокутні;
- трапецеподібні;
- багатокутні;
- сегментні;
- иіпренгельні.
- за матеріалом:
- дерев’яні;
- металодерев'яні;
- пластмасові.
- за виробничою ознакою:
- заводські;
- виготовлені на будівельному майданчику.
У статичному відношенні найбільш вигідними є сегментні і багатокутні ферми.
У них зусилля в елементах поясів розподіляється рівномірно, а решітка майже не
завантажена. Це дозволяє ефективно використовувати матеріал і значно
спрощує конструювання вузлів. У фермах з прямолінійним верхнім поясом
(трикутні, прямокутні, трапецеподібні) зусилля в поясах та елементах решітки
різко змінюється від опори до середини прольоту, що ускладнює конструкції
вузлів та призводить до перевитрати матеріалів. Проте, при використанні таких
конструкцій значно спрощуються роботи з влаштування покрівлі.
50.Просторові конструкції в покриттях
Просторовими називають конструкції, в яких забезпечується сумісна
робота елементів в двох і більше площинах. їх використовують у будівлях та
спорудах, де небажані або недопустимі проміжні опори (спортивні споруди,
промислові будівлі з гнучкою технологією), а також за жорсткої планувальної
сітки опор (приміщення касових вестибюлів, торгових павільйонів,
виставкових залів, службових приміщень).
Просторові конструкції із деревини та синтетичних матеріалів
відзначаються великою різноманітністю форм та конструктивних
особливостей і дозволяють реалізувати практично будь-які задумки
проектувальників. їх успішно використовують для перекриття малих прольотів
(3...4 м), середніх (до 36 м) та великих прольотів (понад 100 м).
На відміну від залізобетонних чи металевих аналогів, дерев’яні та
пластмасові просторові конструкції відзначаються меншою матеріалоємністю,
вищою надійністю й несучою здатністю, а також більшою довговічністю при
роботі в агресивному середовищі. До того ж, вони менш чутливі до місцевих
дефектів і локальних руйнувань.
Більшість просторових конструкцій одночасно виконують несучі й
огороджуючі функції, що робить їх економічнішими за плоскі конструкції.
До основних недоліків просторових конструкцій відносять погану роботу
при односторонньому та зосередженому навантаженнях, а також значні
непрямі затрати при зведенні (витрати на риштування, яке у більшості
випадків є суцільним).
Підібрати універсальний класифікатор стосовно просторових конструкцій
неможливо, оскільки будь-яка класифікація буде умовною. Мову можна вести
лише про матеріал конструкцій, геометрію і спосіб утворення поверхні,
пологість чи крутизну, характер роботи й конструктивні особливості, спосіб
опирання та конфігурацію у плані тощо. Розмежувати велике різноманіття
видів просторових конструкцій можна за формою поверхні та конструктивною
ознакою. За геометричною формою просторові конструкції бувають:
- призматичні (складки, склепіння);
- циліндричні (нульова гауссова кривина);
- еліптичні (додатна гауссова кривина);
- гіперболічні (від'ємна гауссова кривина).
- за конструктивною ознакою
- склепіння,
- куполи.
Склепінчасте покриття за своєю конструкцією може бути розпірне і
безрозпірне. В останньому випадку його називають склепінням-оболонкою
або просто оболонкою
