20. Принципи та елементи садово-паркової композиції

При проектувані зелених насаджень дотримуються таких принципів:

1 узгодженість композиції з природними умовами і планувальною ситуацією;

2 масштабність окремих елементів композиції і їх співрозмірність;

3 організація простору і перспектив;

4 організація одного або кількох центрів композиції, а також композиційних осей.

Приступаючи до проектування об'єкта, вибирають провідні породи й групують їх за висотою, текстурою й екологічними вимогами. Потім до кожної такої групи провідних порід добирають супутні дерева, чагарники й трав'янисті рослини, що гармонують з провідною породою за формою крон, текстурою, кольором листя, і, нарешті, виділяють групу дерев і чагарників для створення в певних місцях акценту й тла для інших деревних і трав'янистих рослин, а також визначають породи дерев-солітерів.

При проектуванні й створенні ландшафтних композицій необхідно уникати застосування великої кількості різних видів рослин в одній композиції. Найкращі результати отримують, коли в композиції домінує один вид, а інші йому підлеглі, тобто необхідно використовувати принцип домінування.

Елементи садово-паркової композиції поділяються на 2 групи

1.природні компоненти .

2.штучні компоненти.

21. природні компоненти садово паркової композиції

Природні компоненти – рельєф, вода, рослинність. Ведуча роль сад-парк композиції належить рельєфу і воді, а рослинність – похідний, але незмінний компонент.

Рельєф – це основа садово-паркового ландшафту, яка визначає його композиційну архітектоніку, хар-р візуальних вражень, функціональні структури. Від рельєфу залежить види і форми водойм, функція рослинності, х-ка мікроклімату. Рельєф – сукупність форм, нерівностей поверхні землі, горизонтальне і вертикальне розчленування, підвищення і пониження, які виникли в результаті взаємодії ендогенних або екзогенних зовнішніх процесів. Форми рельєфу: плоский, хвилястий, пагорбовий, горбистий і гористий. Рельєф складається з випуклих (позитивних) форм рельєфу і вгнутих( негативних). Форми рельєфу можуть бути природніми (ерозія, зсуви, вивітрювання, карст тощо). В залежності від форми рельєфу розрізняють 6 типів парків з характерними композиційними прийомами: парки на схилах і заплавних терасах, нагорні парки(на пагорбах, гірках), парки в гірських долинах, парких на яружних територіях, парки на мікрорельєфі.

Водойма – активний компонент сад-парк композиції, найбільш багатий на різноманітність створюваних ефектів матеріал. Якість води визначається її фізичними власт.: текучість, прозорість, власт. Змінювати форму, кольір,властивість відображати навколишні предмети, запах, здатність звучати. Емоційний вплив води: сприяє заспокоєнню, викликає радість, веселощі, бадьорить, викликає мрійливість. Водойми класиф. за походж.: -природні, -штучні(канали, ставки); за формою: -регулярна або правильна(круг, овал), неправильна; за ф-єю: -купальні, декоративні, спортивні басейни, бризкальні басейни; за хар-м води: -статичні(замкнуті водойми), -динамічні(звивисті форми русла).

Рослинність є найактивнішим компонентом ландшафту. Для озеленення використовують: вищі насівні рослини(водні і наземні), мохи, папороті. Найбільші групи рослин для озеленення:

- наземні з задерев’янілими стеблами – дерева, кущі, кущики;

-. трав’янисті

• спорові (плавуни, хвощі тощо);

• квіткові;

• рослини з невиразними квітками (злаки, осоки);

Рослинність визначає силует, структуру, фон і тон пейзажу, його настрій. Дендрологія – наука про особливості розвитку дерев, їх вимого до грунтів, повітря. Флористика – особливості розвитку трав’янистих рослин.