10. Поняття іміджу, шляхи формування іміджу. Види, особливості, функції іміджу.

У сучасному розумінні імідж (від англ.: image — образ, вид) — це стереотипний образ конкретного об'єкта, що існує в масовій свідомості. Поняття іміджу стосується конкретної людини, але може поширюватися й на конкретну групу осіб, організацію, товар тощо.

Побудова іміджу, зокрема політичного, ґрунтується на емоційних апеляціях. Особистий імідж — це набір внутрішніх і зовнішніх чинників, що репрезентують самоімідж: імідж, що сприймається, та необхідний імідж. Загалом імідж є комплексним поняттям. Індивід має почуватися у власній «оболонці» комфортно. Інакше почуття дискомфорту й нервозності, яке відчуватиме носій іміджу, може передатися тим, хто його оточує. У результаті це стане бар'єром на шляху його сприйняття. Ось чому, формуючи імідж, варто спиратися на реальні особистісні характеристики, а саме: темперамент, характер, зовнішність, родину, дітей, улюблених тварин, хобі тощо. Кожна з цих характеристик по-різному впливає на формування особистого іміджу політика й так само піддається свідомому конструюванню. Важливими для формування іміджу є «соціальні характеристики». Вони пов'язані з поточною політичною ситуацією, якій політик має відповідати. Він орієнтується на певні соціальні групи, водночас намагаючись заручитися підтримкою якомога більшої кількості людей. До того ж має спиратися на їхні вимоги, що залежать від соціального й демографічного походження, реальних або вигаданих політичних інтересів, ідеологічних переваг, а також ситуації, що склалася в країні, місті, регіоні.

. За видами іміджі можна класифікувати так:

— об'єктивний чи реальний (поточний, сприйманий) імідж — це враження, яке склалося про кандидата (його образ) у виборців;

— суб'єктивний (дзеркальний) імідж — уявлення кандидата і його команди про те, яким є образ лідера в очах виборців;

— модельований імідж — образ, який намагається створити «команда» і залучені фахівці;

— бажаний (самоімідж) — той, який кандидат чи політична організація повинні мати в очах виборців;

— необхідний (ідеальний) — той, якого очікують виборці.

Як зазначалося, побудова політичного іміджу ґрунтується на емоційних апеляціях. Залежно від того, які емоції він покликаний спонукати, імідж можна класифікувати як позитивний і негативний.

Позитивний — викликає позитивні емоції (повагу, шану, любов тощо) до його носія.

Негативний — пов'язаний із формуванням негативних емоцій (ворожості, ненависті, зневаги тощо).

основні функції іміджу: номінативну (імідж позначає, виокремлює, диференціює особистість політика серед інших, демонструє, вибудовує його характерні риси, підкреслює чесноти; естетичну (імідж «облагороджує» вплив лідера на публіку; адресну (імідж пов'язує політика й цільову аудиторію, відповідаючи на запит аудиторії); комунікативну (несе інформацію про політика цільовій аудиторії та групам електорату).

11. PR-кампанія. Етапи проведення та їх характеристика. Оцінка ефективності PR-кампанії, методи оцінки.PR-кампанія – заходи реалізації черговий важливою суспільно-політичної чи соціального завдання, націленої на поліпшити імідж (образу, репутації) суб'єкта зв'язку з громадськістю та підтримка гармонійних взаємин з общественностью.[1] Об'єктом PR - кампанії є свідомість і поведінка членів цільових аудиторій організації, у рамках конкретної проблемної ситуації.

2. PR-кампанія передбачає загальну концепцію і план дій. Саме вона відрізняється від спонтанної чи реактивної PR-діяльності.

3. PR-кампанія розрахована визначений період часу та залежно від масштабу заходів триває і від кількох місяців за кілька років. Типова кампанія з зв'язків із громадськістю має річний цикл.

Отже, за цією ознакою PR-кампанії від інших, ще більше короткострокових заходів, не мають певної межі PR-программ, часто розтягнуті в часу. 4. Якісні PR-кампанії мають нести комплексний характері і торкатися майже всі боку діяльності фірми (організації). Вони містять у собі щонайменше кількох заходів. 5. Усі PR-кампанії мають загальну структуру, «здебільшого PR-кампанії будуються за однією моделі, незалежно чи то просування політика чи товару наринок».[6] 1. визначення проблеми (опис проблемної ситуації та її чинників, визначення позиції організації, сутності, конкретних про причини і ін.); 2. визначення цілей і завдань (у конкретних показниках визначається, що має бути досягнуто); 3. формування ситуаційних стратегій (моелювання дій, визначення інструментарію, ресурсів); 4. розробка технічних рішень (визначення термінів виконання завдань); 5. визначення методів оцінки досягнень (визначення алгоритму застосування методів, дозволяють досягти мети оптимальним путем).[12]

Етап планування відповідно до технології організації та проведення кампаній зв'язків із громадськістю слід завершувати попереднім тестуванням складових елементів програми. Попереднє тестування дозволяє вилучити з плану PR-кампанії дисонуючі елементи і прояснити недостатньо очевидні моменти. І тому використовують як формальні, і неформальні методи соціальних досліджень.

На етапі реалізації PR-программи є кілька основних напрямів діяльності: організація спеціальних подій, різних PR-акцій, комунікація з урахуванням цих подій, облік часу й контроль.

Під час проведення PR-акцій як зустрічей служб (фахівців) зв'язку з громадськістю і аудиторією є організація спеціальних подій.

Спеціальні події – це заходи, що проводилися цілях формування позитивного іміджу організації та привернути увагу громадськості до самої ж компанії, її й продуктам.

Основними спеціальними є такі заходи як презентації, церемонії, конференції, круглі столи, дні відкритих дверей, виставки, вручення премій і стипендій, конкурси і. т. д.

Оцінка програми.Заключний етап проведення PR-кампанії складається з кількох елементів: аналіз зробленого, її змістовні підсумки, написання звіту,пресс-клиппинг, оцінка ефективності PR-кампанії, оцінка перспектив подальшої діяльності. Найбільшу труднощі цьому етапі представляє проблема оцінки ефективності всієїPR-кампании.[20]

Спеціалісти вирізняються такі підходи для оцінювання ефективності PR-кампанії:

1. «смакової» - замовник судить про ефективність PR-кампанії у тій, подобається ця комісія їй чи ні;

2. кількісний – ефективність оцінюється за кількістю публікацій у ЗМІ, числу персон котрі відвідують захід;

3. науковий – проводиться поважне дослідження впливу акцій тих чи інші параметри, що характеризують позиції цільових груп.

Оцінка ефективності PR-кампанії найменш досліджений питання, оскільки цей вид оцінки вимагає виміру думки споживачів, що ніяк не піддається оцінці, а думка цільових груп громадськості – це якісний показатель.[21]

Реальне оцінювання кампанії з суспільних зв'язкам з урахуванням кількісних показників дуже проблематичним, складна оцінка зміни у свідомості громадськості (збільшення поінформованості про торгову марку, формування позитивного іміджу, іт.п.).[22]