6. Розраховують ефективність грохочення і за формулами (2.1) і (2.2), для чого спочатку знаходять:

Ԛ (2.5)

(2.6)

, % (2.7)

, % (2.8)

Отримані дані заносять у таблицю 2.2.

Оформлення звіту

1. Виконати ескіз лабораторного грохота та вказати основні елементи, навести опис його роботи.

2. Навести порядок проведення дослідів.

3. Навести розрахунки і їх результати (таблиці 2.1, 2.2).

4. Висновки по роботі.

Апаратура і матеріали

1. Лабораторний плоскоколиваючий грохіт – 1 шт.

2. Наважка руди крупністю – 2мм − 1кг

3. Терези і важки.

Література:

4. Бережний М.М.,Мовчан В.П., Збагачення та окускування сировини: Монографія. − Харків: 000 ,, Видавництво ІСП’’, − 2000.− 365 с.

5. Білецький В. С., Смирнов В.О. Переробка і якість корисних копалин: Посібник. − Донецьк: Східний видавничий дім, 2005. − 324 с.

6. Бєдрань Н.Г., Скоробогатова Л. М. Переработка и качество полезных ископаемых: учебник для вузов. − М.: Недра, 1986.− 272 с.

Лабораторна робота №3

Тема: Вивчення процесу дроблення руд.

Час, що потрібен для виконання роботи, - 2 години.

Мета роботи: Вивчення будови і принципу дії щокової дробарки, визначення її продуктивності, ступені дроблення і масової частки «надлишкового» зерна.

Дроблення це процес зменшення розмірів кусків або зерен дією зовнішніх сил, що подолають сили внутрішнього зчеплення сировини між собою. Умовно вважають, що при дробленні отримують продукти крупністю до 5 мм. Для дроблення використовуються дробарки. Призначення дроблення є розкриття (роз'єднання) мінералів у результаті руйнування мінеральних зростків перед подрібненням або збагаченням. Дроблення здійснюється стадіально тому, що практично неможливо отримати кінцевий продукт в один прийом. Інтенсивність процесу дроблення у кожній стадії характеризується ступенем дроблення і, що дорівнює відношенню розмірів максимальних зерен у вихідному D_max і дробленому d_max продуктах, тобто:

(3.1)

Загальний ступінь дроблення дорівнює добутку ступенів дроблення окремих стадій:

і_заг =і₁ ·і_2·…..·і_n (3.2)

Під способом дроблення розуміється вид діючої сили на куски матеріалу, що дробиться. Застосовуються наступні способи руйнування: роздавлювання, розколювання, злам, зрізання, стирання, удар.

До дробарок, що застосовують механічний спосіб руйнування твердих тіл, відносяться щокові, конусні, валкові, молоткові, роторні.

Ефективність роботи дробарок оцінюється кількістю дробленого продукту на 1 кВт/год витраченої електроенергії.

Опис установки.

Для вивчення процесу дроблення використовується лабораторна щокова дробарка зі складним рухом щоки (ЩДС) (рисунок 3.1). Вона складається з відлитого металевого корпусу 1, у бокових стінках якого встановлений приводний ексцентричний вал 2. Передня стінка корпусу дробарки 3 виконує роль нерухомої щоки, на якій кріпиться футеровочна плита 4. Рухома щока 5 є стальний відливок, який кріпиться на наружній обоймі підшипника 6 у ексцентриковій частині приводного валу. У нижній частині щоки є циліндричний паз 7 для шарнірного з’єднання з розпірною плитою 8. Розпірна плита з іншої сторони шарнірно з’єднується з гвинтом 9, за допомогою якого регулюється відстань між нижніми частинами щок (ширина розвантажувальної щілини). На рухомій щоці кріпиться футеровочна плита 10. Футеровочні плити мають профільні наріфлення. Виступи однієї плити розташовуються проти западин іншої, завдяки чому більша частина руди руйнується в результаті злому. На ексцентриковому валі з однієї сторони закріплений шків, з іншої - маховик 11. За допомогою шківа клинопасовою передачею від електродвигуна ексцентричний вал приводиться до обертання. Маховик вирівнює навантаження на вал, акумулює енергію при холостому ході і віддає іі при робочому ході. Кінематична схема дробарки наведена на рисунку 3.1.

Рисунок 3.1 – Щокова дробарка зі складним рухом щоки 58ДР

При обертанні приводного валу всі точки робочої поверхні рухомої щоки описують овальні траєкторії. При цьому холостий хід рухомої щоки складає не більше як 1/5 оберту, останні 4/5 оберту займає робочий хід, протягом якого дроблення всієї щоки йде, приблизно, у продовж 1/5 оберту, а протягом 3/5 оберту матеріал дробиться поперемінно верхньою і нижньою частинами рухомої щоки.

Виконуючи такі посування, рухома щока розвиває не тільки роздавлюючи, а і стираючи зусилля. Значні стираючи зусилля приводять до підвищеного зносу дробильних тіл. Тому дробарки зі складним рухом застосовують переважно для мало абразивних матеріалів. Перевага їх - простота конструкції, компактність і невелика маса.

Номінальною шириною розвантажувальної щілини визначають розмір (b) (відстані від вершин виступів однієї броні до найбільш віддаленої точки западини на протилежній броні у розімкнутому положенні щок).

До параметрів механічного режиму щокових дробарок відносяться: кут захоплювання α, хід рухомої щоки S і частота оберту робочого валу, що визначає частоту коливань n. Кут захоплювання утворюється площинами рухомої і нерухомої щок у момент їх змикання. Максимальна величина обмежується умовою: кусок не повинен виштовхуватися уверх при зближенні щок. Межовий кут захоплювання повинен бути меншим подвійного кута тертя α≤2φ.