Награды

Единственный в истории обладатель четырёх «Оскаров» за лучшую режиссуру:

• 1936 — за фильм «Осведомитель»

• 1941 — за фильм «Гроздья гнева»

• 1942 — за фильм «Как зелена была моя долина»

• 1953 — за фильм «Тихий человек»

Френк Ра́ссел Ка́пра (англ. Frank Russell Capra; *18 травня 1897 — †3 вересня 1991) — американський кінорежисер і продюсер італійського походження, лауреат премії «Оскар» (1935, 1937, дві премії в 1939).

Біографія

Франческо Росаріо Капра народився на Сицилії. Багатодітна сім'я переїхала в США в 1903 і оселилася в Лос-Анджелесі, разом із старшим братом Френка, Бенедетто, який емігрував раніше. У 1918 Френк Капра закінчив престижний Інститут Трупа (майбутній Каліфорнійський технологічний інститут) з дипломом інженера-хіміка, в тому ж році завербувався в армію США, перехворів іспанкою, вижив і був комісований за хворобою. З 1920 — громадянин США, офіційне ім'я — Френк Рассел Капра.

З 1926 — режисер німих комедійних короткометражок в співавторстві з сценаристом Робертом Ріскином (партнерство продовжувалося до 1940, коли Ріскина змінив Сидні Бакман. У 1933 приступив до зйомок фільму «Однією щасливою ніччю» (It Happened One Night), що приніс славу і перший «Оскар». Провідні артисти Роберт Монтгомері, Мирна Лой і інші відкинули пропозиції про зйомки під приводом слабкого, на їх думку, сценарію; інші — через зобов'язання перед своїми студіями, треті — через те, що головна героїня по ходу фільму носить всього два костюми. В результаті, партнеркою до Кларка Гейбла довелося узяти маловідому Клодет Колберт, яка у результаті отримала «Оскара» за кращу жіночу роль. Всього ж фільм отримав п'ять «Оскарів», у всіх провідних номінаціях. За цим слідувала черга успішних передвоєнних фільмів — «Мистер Сміт вирушає до Вашингтона», «Зустрічайте невідомого» та «Мистер Дідс переїжджає в місто», «С собою не понесеш», які отримали «Оскарів». У Капри знімалися (і багато в чому зобов'язані йому успіхом) такі зірки, як Барбара Стенвік, Гері Купер, Кері Грант.

У 1937 Капра знімає фантастичну казку «Втрачений горизонт». Спочатку, Капра планував знімати її в кольорі, але оскільки ключові для фільму сцени лавини в Гімалаях були доступні лише в чорно-білій хроніці, то і фільм був знятий чорно-білим. Бюджет фільму перевищив первинний кошторис в півтора мільйони доларів майже удвічі. Перша авторська версія фільму тривала шість годин; для першого перегляду Капра урізував її до трьох з половиною — і фільм провалився на пробних переглядах. Режисер знищив фільм. У прокат пішла укорочена версія; опісля декілька років, цензори ще раз укоротили фільм, вирізавши 22 хвилини «прокомуністичних» сцен з життя міфічного Шангрі-Ла. Архівні копії з часом зіпсувалися, тому в сучасних реставрованих виданнях фільму багато сцен замінено нерухомими кадрами.

У роки Другої Світової війни Капра працював на пропаганду США, випустивши вісім документальних військових фільмів. У 1944 він повертається до комедії, знявши «Миш'як і старі мережива» з Кері Грантом. У 1946 знімає свій найвідоміший фільм «Це прекрасне життя» (який в гонці за «Оскаром» поступився «Кращим рокам нашого життя»).Режисер продовжував знімати до 1961; його плани знімати наукову фантастику в шістдесяті роки не реалізувалися.

Капра був одружений двічі, мав трьох дітей. Не зважаючи на те, що його фільми тридцятих років несуть демократичний заряд Рузвельтівського «нового курсу», у приватному житті він був консерватором. У 1971 році Капра опублікував автобіографію, яку дослідники вважають, як мінімум, не цілком правдивою. Свій маєток в Каліфорнії він заповідав своїй альма-матер, Каліфорнійському технологічному інституту.