40. Суть інфляції, її причини та види. Наслідки інфляції.

Інфляція-це зростання загального рівня цін в ек. Зростання ціни на конкретний товар за незмінності інших цін не є інф. Хоча інф. традиційно розглядається як негативне явище, вокремих випадках уряд держави може вдаватися до штучного провокування інф. процесів. Оскільки зростання цін часто розгл. виробниками як збільшення попиту на продукцію, що спонукає фірми збільшити обсяги в-ва. Такі заходи приносять позитивний ефект лише в короткостроковій перспективі.

Інф. прийнято поділяти на класичну та сучасну. Класична інф. є епізодичною і чергується з дефляцією. причиною клас. інф. здебільшого є збільшення грошової маси напередодні війни. Сучасна інф. характ. тим, що ціни постійно зростають, а випадки дефляції дуже рідкісні. В залежності від інтенсивності інф. виділяють такі її види:

1. Помірна(темп інф. <10%);

2. Галопуюча(темп інф. від 10 до 100%);

3. Гіперінфляція(більше 100%).

Також можна виділити дефляцію(темп інф.>0).

За причинами, які викликають інф. її поділяють на інф. попиту та інф. пропозиції(витрат).

В залежності від наслідків інф. її поділяють на:

1) На збалансовану та незбалансовану;

2) Передбачену та непередбачену.

Збалансована має місце тоді, коли структура відносних цін залишається незмінною. Незбалансована інф. веде до спотворення структури відносних цін. Небазланс. інф. характеризуються різною динамікою цін на різні товарні позиції. Як наслідок виробники втрачають орієнтири для планування обсягів в-ва прод., тому ефективність ек. цвлому знижується. Інф. є передбаченою, якщо її темпи враховано в трудових договорах та комерційних контрактах. Непередбачена інф. неможе бути адекватно відображена вугодах, тому непередбачена інф. завжди веде до перерозподілу доходу та майна між різними категоріями населення. Часто як окремий вид виділяють інф. інерційну , яка характ. однаковим темпом зростання цін з року в рік. Така інф. є передбачуваною. Одни із негативних наслідків інф. є так званий інф. податок. Він є наслідком того, що за умов зростання цін частина доходів збільшується разом із цінами, що призводить до оподаткування особистого доходу за вищими ставками.

Основними соц.-ек. наслідками інф. є перерозподіл майна і доходів між різними групами населення, падіння рівня життя народу та зниження ефективності ф-ння нац. ек.

Причинами інф. попиту є: надмірне зростання грошової маси, надмірні державні видатки, зростання чистого експорту, структурні зрушення, інф. сподівання. Причинами інф. пропозиції є: спіраль «зарплата-ціни», яка виникає за значного зростання зарплати; зростання процентних ставок, зростання цін на матеріальні ресурси, структурні особливості нац. ек., пригнічення ек. розвитку через податки, монополізація ек., монополізм окремих галузей, інф. очікування.

41. Взаємозв’язок інфляції і безробіття. Крива Філіпа. Методи боротьби з інфляцією.

Інфляція – це зростання загального рівня цін в економіці.

Ще на початку XX ст. американський економіст І.Фішер розкрив взаємозв'язок між інфляцією та безробіттям. Статистичні дані показували, що у фазі піднесення рівень безробіття знижувався, а темп інфляції, навпаки, зростав. Протилежний хід подій простежувався у фазі спаду — рівень безробіття зростав, а інфляція знижувалася. Така динаміка інфляції та безробіття сприймалася еко­номістами як належна, і глибинні її причини не досліджувалися. Лише у 1958 р. но­возеландський економіст А.Філіпс опублікував статтю про взаємозв'язок між вели­чиною зарплати та рівнем безробіття. Він виявив, що заробітна плата завжди зроста­ла, коли безробіття було малим. Зі зро­станням рівня безробіття темпи прирос­ту зарплати уповільнювалися. На підставі статистичних даних Філіпс побудував криву, що відображала несподівано стійку обернену залежність між темпами зростання зарплати та рівнем безробіття у Великій Британії уп­родовж 1861 — 1957 рр. Послідовники вченого вказали на таку ж форму зв’язку між загальним рівнем цін і рівнем безробіття. Графічно цей зв'язок ілюструє крива Філіпа.

Крива Філіпа дала підставу стверджувати про існування певної дилеми в економічній політиці. Економічна політика може забезпечити високу зайнятість коштом вищих цін або низькі темпи інфляції коштом вищого безробіття. побудовану на підставі емпіричних даних, називають ранньою кривою Філіпса.

Що спричиняє обернений зв'язок між інфляцією та безробіттям, який і виражає крива Філіпса? Із набли­женням національної економіки до рівня повної зайнятості на ринку праці виника­ють слабини та структурні проблеми. Річ у тім, що національний ринок праці містить велику кількість індивідуальних ринків праці, які відрізняються один від од­ного і за структурою зайнятості, і за географічним розташуванням. У фазі піднесен­ня повна зайнятість не досягається одночасно на кожному з ринків праці. Представ­ники одних професій зайняті повністю, а серед представників інших професій ще багато безробітних. В одних регіонах країни рівень безробіття у фазі піднесення ще перевищує природний, тоді як в інших попит на окремі види праці не задоволь­няється. Це спричиняє тут підвищення рівня заробітної плати, що генерує зростан­ня витрат і цін. Отже, ціни починають зростати ще до того, як національна еко­номіка досягає повної зайнятості. Ринок праці повільно усуває цю розбалансованість. В одних випадках без­робітні просто можуть не знати, що десь є потреба в працівниках їхньої професії, в інших — перекваліфікація може потребувати значних затрат часу і коштів або ж зміни місця проживання. Отже, ринок праці повільно пристосовується до зміну попиті та пропозиції робочої сили і не може відвернути зростання витрат і цін, яке починається ще до того, як досягнуто повної зайнятості. Ось чому існує обернена залежність між рівнями безробіття та інфляції.

У 1970-х рр. були зафіксовані випадки одночасного зростання рівня цін та безробіття, що дало підставу говорити про прямий зв'язок між інфляцією та безробіттям. Подальші дослідження показали, що крива Філіпа може переміщуватися. у довгостроковому періоді.

Якщо уряд намагається знизити безробіття коштом інфляції, то це призводить до необхідності перегляду існуючих розмірів заробітної плати, внаслідок чого ціни зростають і знов це призводить до перегляду з/п. Після кількох підвищень з/п і цін роботодавці можуть вдатися до скорочень чисельності зайнятих внаслідок чого безробіття повернеться до попереднього рівня, але не за нульової інфляції. Інакше кажучи в довгостроковому періоді політика зайнятості впливає на рівень, тому довгострокова крива Фішера має вигляд вертикальної лінії.

В сучасній економічні й науці і практиці виділяють наступні інструменти антиінфляційної політики. Для боротьби з класичною інфляцією є такі методи:

• Нуліфікація – передбачає заміну банкнот великого номіналу на банкноти меншого номіналу. Наприклад 1 грн=100000 крб. Цей захід має суто психологічний ефект і є мало корисним якщо не подолано причин інфляції

• Ревалоризація – полягає у випущенні вилученні надлишкової грошової маси з обігу, що стримує зростання цін.

• Ревальвація – має на меті запобігти імпорту інфляції шляхом підвищення обмінного курсу національних грошей.

Інструментами боротьби з сучасною інфляцією є:

• Індексація доходів і майна. Тобто доходи та майно корегуються у бік збільшення у відповідності до темпу зростання цін. Проте даний метод за умов постійного його використання може привести до розгортання гіперінфляції.

• Дезінфляція. Полягає у провокуванні штучного спаду в економіці, в результаті чого зростає безробіття, але знижуються ціни. Цей інструмент є достатньо дорогий, бо вимагає на кожен процент зниження цін зростання безробіття на 2%, що в свою чергу призводить до спаду ВВП на 4-5%.

• Політика доходів. Передбачає, що уряд доводить до виробників і найманих працівників певні орієнтири зростання доходів, які уможливлять стримування зростання цін. Цей інструмент доречний лише у високоорганізованому суспільстві, де загальнодержавні інтереси винесені на другий план.