3. Основні проблеми економічної організації.

Серед ек. проблем є 3, які називають основними проблемами організації ек:

• Що виробляти? Які блага та в якій кількості виробляти? Скільки кожного з товарів повинна виробити нац. ек. і скільки кожної з послуг варто запропонувати? І коли це зробити? Що сьогодні треба виробляти – одяг чи взуття? Чи виробляти багато предметів споживання й небагато товарів вироб. призначення, чи навпаки?

• Як виробляти? Які фірми мають це робити? Які технології та ресурси доцільно використовувати для в-ва продуктів? Із чого краще виробляти електроенергію – з нафти чи вугілля? Як доцільніше виробляти блага – за допомогою машин і механізмів чи ручної праці? На приватних чи держ. п-ствах?

• Для кого виробляти? Кому пожинати плоди ек. зусиль, тобто як розподіляти виготовлені блага між різними індивідами та домогосподарствами? Яке ми хочемо ми сусп. – таке, де мало багатих і багато бідних, чи таке, в якому переважає середній клас, а багатих і бідних обмаль?

Розв’язання основних ек. проблем передбачає передусім узгодження госп. поведінки суб’єктів господар. в умовах обмежених ресурсів.

Інформація щодо поведінки виробників і споживачів передають за допомогою цінових сигналів, спонтанно. На підставі відхилення цін на ресурси або вироблені блага і послуги вирішують питання про те, що, як і для кого виробляти. Спонтанний порядок забезпечує ринок. Застосування спонтанного порядку пов’язане із трансакційними витратами (не безпосередньо витрати на в-во, а й витрати на пошук інфор. про ціни, про учасників торгівельних угод, витратами на укладання господ. договору, контроль за його виконанням тошо).

4. Економічні ресурси. Крива виробничих можливостей

Економічні ресурси – складаються з усього того, що необхідне для в-ва товарів і послуг, потрібних людям. Це фабричні й с/г будівлі й споруди, різне устаткування, інструменти, машини, засоби транспорту, зв’язку, незліченні види праці, земля, найрізноманітніші корисні копалини тощо. Одні з цих ресурсів дає природа (відновлювальні й невідновлювальні), і вже тому вони абсолютно обмежені (земля, корисні копалини). Ін. ресурси обмежені, оскільки обмежений наш власний розвиток (праця, знання, інфор., вміння, кваліфікація тощо). Ек. ресурси поділ. на 2 великі групи: Матеріальні ресурси – земля і капітал; Людські ресурси – праці і підпр. хист.

Земля як ек. ресурс – це всі дарові блага природи, які застосовують у в-ві: орні землі, ліси, родовища корисних копалин, водні ресурси тощо. Природа постачає всі ті матеріали, з яких людина виробляє життєві блага, і ті сили, які вона використовує у процесі в-ва (сила вітру, води, атома тощо). Земля – виходовий різновид ресурсу, без якого не можлива господарська діял.

Капітал, як ек. ресурс, охоплює всі виготовлені вироб. знаряддя, тобто машини, інструменти, устаткування будівлі, споруди, транспортні засоби, збутову мережу тощо. Капітал, по-перше, завжди є результатом попередньої праці людей і вже тому обмежений ресурс; по-друге, він призначений не для безпосереднього споживання, як споживчі блага, а для подальшої участі в процесі в-ва. Гроші – це фін. капітал.

Праця – це сукупність фізичних і розумових здібностей людини, які застос. у в-ві життєвих благ. Вона є джерелом дій, спрямованих на перетворення речовини природи для задоволення потреб людини. Розвиток НЕ та її результативність зумовлені:

• кількістю праці, яка залежить від к-ті населення, його вікового і статевого складу, ступеня фізичного здоров’я та господ. активності.

• якістю праці, що визначає освітній і професійний рівень працівників, сусп. і технічний поділ праці, ступінь особистої свободи, психофізіологічні умови.

Важливими характеристиками праці є тривалість роб. дня (час упродовж якого людина працює), продуктивність праці (визначена к-тю виробленої за од. часу продукції: що більше продукції, то вища продуктивність), інтенсивність праці (характеризує її напруженість, що визначається як втрати фізичної, розумової те нервової енергії за од. часу; з розв. НТП інтенсивність зростає).

Підприємницький хист (підприємливість) – це риса людського ресурсу. Підприємець виконує низку ф-цій:

1. він організовує сполучення ресурсів землі, праці, капіталу в єдиний процес в-ва товарів і послуг;

2. він ухвалює рішення у процесі введення бізнесу;

3. підпр. – це новатор, який намагається запровадити у в-во нові продукти чи нові вироб. технології;

4. підпр. – це людина, яка ризикує. У ринковій ек. прибуток не гарантований, результатом госп. діял. підпр. може бути й збиток.

У будь – який момент ек. за повної зайнятості (це залучення всіх ресурсів до процесу в-ва) та повного обсягу в-ва (озн., що ресурси використ. у такій спосіб, щоб найповніше задовольнити потреби сусп.) мусить жертвувати частиною одного продукту, щоб отримати більше іншого, адже обмеженість ресурсів не дає змоги одночасно зб. в-во обох продуктів. Графічне зображення, яке характеризує всі можливі вибори сусп. в-ва 2-ох товарів прийнято наз. кривою виробничих можливостей (або кривою трансформації).

Крива є спадною, тобто нахилена праворуч і вниз, є опуклою лінією, а не прямою. Це пов’язано із законом зрост. альтернативної вартості. Всі точки розміщ. лівіше від кривої характеризують ситуацію неповного використання. Всі точки правіше – недосяжні через брак ресурсів. Всі ефективні точки знаходяться на кривій. Альтернативна вартість – це к-ть одного продукту, від якого слід відмовитися, щоб отримати деяку к-ть ін. товару. ресурсів. Законом зрост. альтернативної вартості: для того щоб отримати додаткову к-ть необхідного продукту слід відмовлятися від щораз більшої к-ті ін. продукту.