
- •1. Предмет економічної теорії.
- •2. Потреби та ек. Інтереси
- •3. Основні проблеми економічної організації.
- •4. Економічні ресурси. Крива виробничих можливостей
- •5.Основні економічні школи
- •6.Національна економіка й економічна система.
- •7. Суть власності, її типи та форми.
- •8. Форма господарства. Причини виникнення товарного виробництва та його види
- •9. Суть командної економіки та її ознаки.
- •10. Гроші та їх функції. Демонетизація золота.
- •11. Ринкова економічна система.
- •12. Ціна та її функції.
- •14. Суть і форми монополії.
- •15. Економічні функції держави.
- •17. Суть та функції підприємства.
- •13. Суть та умови виникнення конкуренції.
- •19. Суть ринку та умови його винекнення.
- •20. Інфраструктура ринку та її види.
- •21. Правові форми ділових підприємств.
- •22. Макроекономічні показники обсягу національного виробництва.
- •23.Показники рівня зайнятості
- •24.Показники рівня цін. Індекси цін
- •25. Макроекономічні показники сфери зовнішньоекономічних зв’язків. Платіжний баланс.
- •26. Макроекономічні показники розподілу доходів та рівня життя.
- •27. Методологія обчислення ввп
- •28. Сукупний попит і його складові. Крива сукупного попиту та її переміщення.
- •29. Сукупна пропозиція і його складові. Крива сукупної пропозиції та її переміщення.
- •30. Рівновага сукупного попиту і пропозиції. Дискусія з приводу сукупного попиту і сукупної пропозиції.
- •31. Споживання і заощадження. Інструменти для аналізу. Чинники споживання та заощадження
- •32. Моделі поведінки споживача. Кейнсіанська ф-я спож. Гіпотези ж.Ц. Та постійного доходу.
- •33. Суть та види інвестицій. Крива інвестиційного попиту.
- •34. Суть, фактори і типи економічного зростання.Погляди на економічне зростання
- •35. Сукупні видатки та їх складові. Методи визн. Рівноважного ввп у короткостроковому періоді.
- •36. Ефект мультиплікатора. Мультиплікатор видатків.
- •37. Вплив міжнародної торгівлі і державного сектора на рівноважний ввп.
- •38. Економічні коливання та їх причини. Фази ділового циклу.
- •39.Безробіття його причини та види. Природна норма безробіття.
- •40. Суть інфляції, її причини та види. Наслідки інфляції.
- •41. Взаємозв’язок інфляції і безробіття. Крива Філіпа. Методи боротьби з інфляцією.
- •41. Взаємозв’язок інфляції і безробіття. Крива Філіпа. Методи боротьби з інфляцією.
- •42. Суть монетарної політики. Пропозиція грошей і створення банківських депозитів.
- •43. Центральний банк та його місце в національній економіці. Застосування Центральним банком знарядь монетарної політики. Політика дорогих та дешевих грошей.
- •44. Суть фіскальної політики та її знаряддя. Дискреційна та не дискреційна фіскальна політика
- •45. Державний бюджет. Доходи і видатки державного бюджету. Крива Лафера. Державний борг.
- •46. Валютні курси. Плаваючі і фіксовані валютні курси.
- •47. Основні форми міжнародних економічних відносин. Зовнішня торгівля та її основні чинники. Показники участі країни у міжнародному поділі праці.
- •48. Зовнішньоторговельна політика та її інструмент. Аргументи на користь та проти політики протекціонізму.
- •54. Законодавче встановлення максимальних і мінімальних цін. Мінімальна ціна праці.
- •55. Цінова еластичність попиту та її види. Дугова і точкова еластичність попиту. Інші концепції цінової еластичності попиту.
- •56. Цінова еластичність пропозиції та її види. Дугова і точкова еластичність пропозиції.
- •57. Чинники, які визначають еластичність попиту та пропозиції. Еластичність пропозиції в миттєвому, короткостроковому і тривалому періодах.
- •58. Цінова еластичність попиту і загальний виторг продавця. Залежність між ціною і загальним виторгом продавця.
- •59. Особливості сільського господарства як галузі економіки. Застосування мікроекономічного інструментарію для аналізу поведінки сільськогосподарських виробників.
- •60. Державна політика цін на сільськогосподарську продукцію. Доходи сільськогосподарських виробників в умовах ринкової економіки.
- •61. Мікроекономічний аналіз податків. Вплив непрямих податків на пропозицію. Розподіл податку між виробниками і споживачами.
- •62. Дотації та субсидії. Вплив дотацій та субсидій на попит і пропозицію. Розподіл дотацій та субсидій між виробниками і споживачами.
- •63. Суть теорії корисності. Гранична та загальна корисність. Закон спадної граничної корисності.
- •64.Максимізація загальної корисності і стан рівноваги споживача.Гранична корисність грошей.Взаємозв’язок…
- •65.Побудова кривої попиту на основі граничної корисності.Споживчий надлишок.
- •66. Карта байдужості та бюджетна пряма.Визначення стану рівноваги спожив.
- •67.Впливи змін у доходах споживачів і цінах на бюджетну пряму.Криві…
- •68.Виробнича ф-я та її види.Ізокванти.
- •69. Загальний, середній та граничний продукти.Стадії виробництва.
- •70. Витрати виробництва та їх класифікація. Короткострокові витрати.
- •71.Ізокоста.Довгострокові витрати.Крива…
- •72.Ефект масштабу та причини його виникнення.Закон…
- •73.Виторг фірми та його види. Залежність між…
- •74. Доходи, витрати і прибуток фірми. Бухгалтерський і економічний прибуток
- •75. Визначення оптимальної позиції фірми в короткостроковому періоді методами зіставлення загального доходу та загальних витрат
- •76. Фірма як основна виробнича одиниця.
26. Макроекономічні показники розподілу доходів та рівня життя.
Доходи учасників ринкової економіки розподіляються відповідно до функції, яку виконує той або інший фактор виробництва. Заробітна плата виплачується за працю, рента і процент – за ресурси, що перебувають у чиїйсь власності, а прибутки належать власникам ділових підприємств. Розподіл доходів між власниками факторів виробництва називають функціональним розподілом доходів. Цей розподіл доходів широко використовує статистика. Проте економісти нині акцентують увагу на родинному розподілі доходів, тобто їх розподілові між окремими домогосподарствами. Це поняття характеризує розподіл доходів між різними домогосподарствами без посилання на джерело доходу та суспільну верству, до якої належить домогосподарство.
Особисті та використовувані доходи:
Доходи домогосподарств, або особисті доходи – це сума грошових коштів та продуктів, отриманих або вироблених домогосподарствами за певний період часу, як правило, за рік. Основними складовими грошових доходів є оплата праці, доходи від підприємницької діяльності та власності (процент, дивіденди, рента та ін.) і соціальні трансфери (пенсії, стипендії, допомога у зв’язку з безробіттям і т.д.).
Натуральні доходи – це передовсім продукція, вироблена домогосподарствами для власного споживання. Усі грошові доходи, отримані домогосподарствами, без урахування оподаткування і зміни цін називають номінальними особистими доходами. Якщо з номінальних особистих доходів вирахувати особисті податки, отримаємо номінальні використовувані доходи.
Номінальні використовувані доходи – це та частина грошового доходу, якою домогосподарства остаточно володіють і можуть розпоряджатися на свій розсуд. Домогосподарства спрямовують свій використовуваний дохід на споживання (С) і особисте заощадження (З): ВД=С+З. для вимірювання динаміки купівельної спроможності доходів обчислюють реальні доходи. Реальні доходи характеризують номінальні доходи з урахуванням зміни роздрібних цін і тарифів. Наприклад, реальні використовувані доходи дорівнюють відношенню номінальних до індексу споживчих цін.
Найважливішим видом грошового доходу є заробітна плата, що являє собою ціну трудових послуг, які надають наймані працівники різних професій. Номінальна зарплата – це сума грошей, отримана найманим працівником за певний проміжок часу.
Реальна зарплата – номінальна зарплата, скоригована на інфляцію. Якщо, наприклад, номінальна зарплата зросла за рік на 25%, а рівень роздрібних цін підвищився на 22%, то реальна зарплата зросла на 3%. Коли темп інфляції, виміряний ІСЦ, перевищує темп приросту номінальної зарплати, то реальна зарплата знижується.
В умовах ринкової трансформації економіки України відбуваються глибокі зміни у структурі доходів населення. Частка заробітної плати в доходах населення відіграє важливу роль у трудовій мотивації. Помітне зниження частки зарплати в доходах населення означає, що суспільство менше цінує працю як джерело доходу, а це може спричиняти зневажливе ставлення до праці в частини населення. Важливе значення має також співвідношення у грошових доходах заробітної плати і соціальних трансферів. Збільшення частки соціальних трансферів в особистих доходах може підживлювати психологію утриманства.
Диференціація доходів.
Неоднаковий рівень доходів домогосподарств або працівників називають диференціацією доходів. Нерівність у доходах має місце в усіх економічних системах – як традиційних, так і товарних. Посилання диференціації в доходах в умовах переходу від адміністративно-командної до ринкової економіки зумовлене низкою обставин. Однією з головних є та, що окремі суспільні групи поводяться вже відповідно до законів ринкової економіки, в той час як інші групи продовжують орієнтуватися на традиції й цінності попередньої системи, яка відходить у минуле. Для кількісної оцінки диференціації особистих доходів використовують різні показники, найчастіше будують криву Лоренца.
Для побудови цієї кривої загальну кількість домогосподарств (сімей) ділять на п’ять рівних за чисельністю груп, тобто кожна група охоплює 20% населення (горизонтальна вісь). Для кожної групи обчислюють її частку в особистому доході за відповідний рік (вертикальна вісь). Інформація, яку дають подібні таблиці, свідчить про те, наскільки нерівномірно розподіляється сукупний дохід у тій чи іншій країні. Наприклад, якби дохід розподілявся порівну між усіма сім’ями України, тоді кожна їхня п’ята частина отримувала б 20% цього доходу, 40% сімей – 40% доходу й т.д. таку ситуацію графічно зображають бісектрисою. Чим ближче крива до бісектриси, тим вищий ступінь рівності розподілу доходу. Інший крайній випадок спостерігався б тоді, коли в країні майже весь дохід привласнювали б кілька казково багатих родин, а решта населення ледве животіла (крива максимально віддалена від бісектриси). Реальна економіка звичайно являє собою дещо середнє між цими двома крайніми випадками.
Крива Лоренца для Бразилії відхиляється від бісектриси найбільше, а крива Лоренцо для Японії розміщена найближче до бісектриси.
Ще
одним часто використовуваним показником
диференціації доходів є децильний
коефіцієнт,
який показує, у скільки разів мінімальні
доходи 10% найбагатшого населення
перевищують максимальні доходи 10%
найменш забезпеченого населення. Його
обчислюють як відношення між середніми
доходами 10% найбільш високооплачуваних
громадян і середніми доходами 10% найменш
забезпечених. Для характеристики
розподілу доходу між групами населення
обчислюють коефіцієнт концентрації
доходів населення, або коефіцієнт
Джині. Його
нерідко обчислюють на підставі кривої
Лоренцо як відношення площі фігури,
яку утворюють бісектриса та крива
Лоренца, до площі трикутника, утвореного
горизонтальною віссю та правою ординатою.
Величина коефіцієнта Джині коливається
від нуля до одиниці. Чим вищий ступінь
поляризація суспільства за рівнем
доходів , тим коефіцієнт Джині ближчий
до одиниці. Із вирівнюванням доходів
у суспільстві цей показник прямує до
нуля (нульове значення показника
досягається за абсолютно рівномірного
розподілу доходів). Оскільки на
нерівномірності розподілу доходів
істотно позначаються процеси оподаткування
і виплати трансферів, то цей коефіцієнт
часто обчислюють на підставі і особистих,
і використовуваних доходів. Окрім
графічного вимірювання величини
коефіцієнта Джині, існують також
математичні методи його обчислення.
Якщо населення країни розбите на 10
рівновеликих груп децилів і частки
груп у сукупному доході виражені у
відсотках, то коефіцієнт Джині можна
обчислити за такою формулою:
,
де
-
частка і-ої групи в загальному обсязі
доходів.