
- •1. Предмет економічної теорії.
- •2. Потреби та ек. Інтереси
- •3. Основні проблеми економічної організації.
- •4. Економічні ресурси. Крива виробничих можливостей
- •5.Основні економічні школи
- •6.Національна економіка й економічна система.
- •7. Суть власності, її типи та форми.
- •8. Форма господарства. Причини виникнення товарного виробництва та його види
- •9. Суть командної економіки та її ознаки.
- •10. Гроші та їх функції. Демонетизація золота.
- •11. Ринкова економічна система.
- •12. Ціна та її функції.
- •14. Суть і форми монополії.
- •15. Економічні функції держави.
- •17. Суть та функції підприємства.
- •13. Суть та умови виникнення конкуренції.
- •19. Суть ринку та умови його винекнення.
- •20. Інфраструктура ринку та її види.
- •21. Правові форми ділових підприємств.
- •22. Макроекономічні показники обсягу національного виробництва.
- •23.Показники рівня зайнятості
- •24.Показники рівня цін. Індекси цін
- •25. Макроекономічні показники сфери зовнішньоекономічних зв’язків. Платіжний баланс.
- •26. Макроекономічні показники розподілу доходів та рівня життя.
- •27. Методологія обчислення ввп
- •28. Сукупний попит і його складові. Крива сукупного попиту та її переміщення.
- •29. Сукупна пропозиція і його складові. Крива сукупної пропозиції та її переміщення.
- •30. Рівновага сукупного попиту і пропозиції. Дискусія з приводу сукупного попиту і сукупної пропозиції.
- •31. Споживання і заощадження. Інструменти для аналізу. Чинники споживання та заощадження
- •32. Моделі поведінки споживача. Кейнсіанська ф-я спож. Гіпотези ж.Ц. Та постійного доходу.
- •33. Суть та види інвестицій. Крива інвестиційного попиту.
- •34. Суть, фактори і типи економічного зростання.Погляди на економічне зростання
- •35. Сукупні видатки та їх складові. Методи визн. Рівноважного ввп у короткостроковому періоді.
- •36. Ефект мультиплікатора. Мультиплікатор видатків.
- •37. Вплив міжнародної торгівлі і державного сектора на рівноважний ввп.
- •38. Економічні коливання та їх причини. Фази ділового циклу.
- •39.Безробіття його причини та види. Природна норма безробіття.
- •40. Суть інфляції, її причини та види. Наслідки інфляції.
- •41. Взаємозв’язок інфляції і безробіття. Крива Філіпа. Методи боротьби з інфляцією.
- •41. Взаємозв’язок інфляції і безробіття. Крива Філіпа. Методи боротьби з інфляцією.
- •42. Суть монетарної політики. Пропозиція грошей і створення банківських депозитів.
- •43. Центральний банк та його місце в національній економіці. Застосування Центральним банком знарядь монетарної політики. Політика дорогих та дешевих грошей.
- •44. Суть фіскальної політики та її знаряддя. Дискреційна та не дискреційна фіскальна політика
- •45. Державний бюджет. Доходи і видатки державного бюджету. Крива Лафера. Державний борг.
- •46. Валютні курси. Плаваючі і фіксовані валютні курси.
- •47. Основні форми міжнародних економічних відносин. Зовнішня торгівля та її основні чинники. Показники участі країни у міжнародному поділі праці.
- •48. Зовнішньоторговельна політика та її інструмент. Аргументи на користь та проти політики протекціонізму.
- •54. Законодавче встановлення максимальних і мінімальних цін. Мінімальна ціна праці.
- •55. Цінова еластичність попиту та її види. Дугова і точкова еластичність попиту. Інші концепції цінової еластичності попиту.
- •56. Цінова еластичність пропозиції та її види. Дугова і точкова еластичність пропозиції.
- •57. Чинники, які визначають еластичність попиту та пропозиції. Еластичність пропозиції в миттєвому, короткостроковому і тривалому періодах.
- •58. Цінова еластичність попиту і загальний виторг продавця. Залежність між ціною і загальним виторгом продавця.
- •59. Особливості сільського господарства як галузі економіки. Застосування мікроекономічного інструментарію для аналізу поведінки сільськогосподарських виробників.
- •60. Державна політика цін на сільськогосподарську продукцію. Доходи сільськогосподарських виробників в умовах ринкової економіки.
- •61. Мікроекономічний аналіз податків. Вплив непрямих податків на пропозицію. Розподіл податку між виробниками і споживачами.
- •62. Дотації та субсидії. Вплив дотацій та субсидій на попит і пропозицію. Розподіл дотацій та субсидій між виробниками і споживачами.
- •63. Суть теорії корисності. Гранична та загальна корисність. Закон спадної граничної корисності.
- •64.Максимізація загальної корисності і стан рівноваги споживача.Гранична корисність грошей.Взаємозв’язок…
- •65.Побудова кривої попиту на основі граничної корисності.Споживчий надлишок.
- •66. Карта байдужості та бюджетна пряма.Визначення стану рівноваги спожив.
- •67.Впливи змін у доходах споживачів і цінах на бюджетну пряму.Криві…
- •68.Виробнича ф-я та її види.Ізокванти.
- •69. Загальний, середній та граничний продукти.Стадії виробництва.
- •70. Витрати виробництва та їх класифікація. Короткострокові витрати.
- •71.Ізокоста.Довгострокові витрати.Крива…
- •72.Ефект масштабу та причини його виникнення.Закон…
- •73.Виторг фірми та його види. Залежність між…
- •74. Доходи, витрати і прибуток фірми. Бухгалтерський і економічний прибуток
- •75. Визначення оптимальної позиції фірми в короткостроковому періоді методами зіставлення загального доходу та загальних витрат
- •76. Фірма як основна виробнича одиниця.
14. Суть і форми монополії.
Монополія - це захоплення фізичною чи юридичною особою частини або всього ринкового простору і встановлення на ньому свого панування. Окремі монополії з'явилися ще кілька століть тому, але великого поширення вони набули наприкінці ХІХ і на початку ХХ ст.Монополія - це підприємство або група підприємств, що випускає значну частину продукції даної галузі, або декількох галузей і може диктувати ринку ціни. Можливість диктувати ціни є найбільш визначальним критерієм монопольного утворення. Відповідно до причин виникнення монополії бувають: природні, адміністративні та економічні.Природна монополія виникає внаслідок об'єктивних причин. По-перше, вона може з'явитись у випадку, коли весь обсяг певного товару чи послуги є продуктом однієї чи кількох фірм. Конкуренція в цьому випадку не можлива або й не бажана. По-друге, ця форма монополії виникає в сільському господарстві та добувних галузях промисловості.Адміністративна монополія виникає внаслідок дії державних органів, що надають окремим фірмам виключні права на виконання певного роду діяльності.Економічна монополія, яка є найбільш поширеною, виростає на основі закономірностей господарського розвитку. Перший шлях, що веде до неї, здійснюється через концентрацію виробництва, а другий базується на централізації капіталів.
Основні форми монополій, як картелі, синдикати, трести і концерни. Картель - це об'єднання кількох підприємств однієї галузі виробництва, яке не ліквідовує їх виробничої або комерційної самостійності, але передбачає угоду між ними з окремих питань.Синдикат - об'єднання підприємств однієї галузі промисловості, які створюють спільну гуртово-збутову контору. Таким чином, залишаючи за собою виробничу незалежність, члени синдикату втрачають комерційну. Трест - акціонерне товариство, члени якого втрачають як виробничу, так і комерційну незалежність. Управління ведеться радою директорів. Може охоплювати підприємства різних галузей промисловості. Концерн - це об'єднання юридично незалежних підприємств різних галузей промисловості через систему контрольних пакетів акцій.
Для запобігання монопольних зловживань і сприяння ефективному функціонування ринку в світі сформовано антимонопольне законодавство. Перший антимонопольний (антитрестовий) закон – так званий закон Шермана – був прийнятив в США у 1890 р. у відповідь на негативні явища в економіці, повязані з існуванням трестів. За прикладом США в інших країнах світу також ухвалювали антимонопольні закони. В Європі антимонопольні норми вперше запровадили у Франції, а згодом в інших країнах — Італії, Бельгії, Великій Британії, Німеччині тощо. Законодавство різних країн підходить до визначення антиконкурентної діяльності неоднаково. У Німеччині, наприклад, підприємство вважають монополістом у тому випадку, коли воно контролює третину ринку певного продукту, у Франції — чверть ринку.
В усіх європейських країнах діють спеціальні державні органи, які стежать за дотриманням норм антимонопольного законодавства. В європейських країнах найбільш поширеними видами зловживань, пов'язаних із монопольним становищем фірм, є такі:
• практика призначення великих скидок із ціни на великі партії продукції.• практика призначення скидки з ціни покупцям, які закуповують велику частину потрібної їм продукції у монополіста. Ці скидки "за лояльність" по суті ліквідовують конкуренцію;• практика підписання контрактів, в яких на партнера накладаються додаткові зобов'язання, що не мають прямого стосунку до предмета контракту.• практика відмови монополіста поставляти свою продукцію фірмам, які її потребують, є давніми клієнтами і дотримуються правил торгівлі.
У лютому 1992 р. було прийнято Закон України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності". В 1993 р. Верховна Рада України прийняла також Закон "Про Антимонопольний комітет України". З 1.01.1997 р. введено в дію Закон України "Про захист від недобросовісної конкуренції", який спрямований на встановлення, розвиток і забезпечення торгових та інших чесних звичаїв ведення конкуренції при здійсненні підприємницької діяльності в умовах ринкових відносин. Захист конкуренції у підприємницькій діяльності передбачено статтею 43 Конституції України. Законодавство України визначає фірму монополістом, коли її частка на ринку певного продукту перевищує 35%. Ця цифра для окремих виробництв може бул знижена Антимонопольним комітетом. Закон ураховує три групи порушень антимонопольного законодавства: 1) зловживання монопольним становищем на ринку; 2) неправомірні угоди, спрямовані на монополізацію та обмеження конкуренції; 3) дискримінація підприємств органами влади та управління.
За порушення антимонопольних норм у законі передбачені такі форми відповідальності:• майнова — у вигляді штрафу, який накладають на підприємців - юридичних осіб; розмір штрафу залежить від виду порушення. Застосовують також стягнення з прибутку, отриманого внаслідок порушення антимонопольного законодавства, та відшкодування збитків, заподіяних зловживанням монопольна становищем;• оперативно-господарські санкції — примусовий поділ фірми, позбавленню ліцензії, заборона виходу на зовнішній ринок.
Антимонопольний комітет може встановлювати штрафи за ухилення від виконання чи за несвоєчасне виконання його рішень.